Розділ 29

Розділ 29. Інша Несподівана Зустріч З Тіє Та

Ченг Мінґ Сян почав усміхатися…

– Як я міг пропустити подібне видовище? – Перш ніж заговорити, він з презирством глянув на Цзянь Чена. 

– Ви кажете, що це Чангуань Сян Тянь?

– Вірно, Пане Ченг. Він безперечно Чангуань Сян Тянь, який нашкодив нашим товаришам, – Сказав Ло Цзянь, стоячи за Карлом.

Ченг Мінг Сян кивнув головою і повільно промовив: – Чангуань Сян Тянь, ти безперечно гарний, раз зміг нашкодити моїм товаришам! – З кожним словом, його голос ставав все більш зловісним.

Розум Цзянь Чена вже усвідомив, що це була група нерозсудливих дітей багатих батьків, тож розмовляти з ними було марно, вони розуміють лише мову сили. Тому Цзян Чен не розпорошувався на дріб'язкові слова, натомість сказав: – І що з того? Якщо вам це не подобається, то ми завжди встигнемо битися, вийдіть вперед, замість розмовляння над такою дурницею.

Почувши слова Цзянь Чена, обличчя Ченг Мінґ Сяна поступово стало попелястим.  – Добре. Дуже добре. Тоді, настав час дізнатися, наскільки ж насправді ви сильні.» З цими словами, його тіло різко почало світитися причому настільки, що світло сягало на десять метрів у напрямку Цзянь Чена. Різко рвонувши вперед, він спрямував свій кулак до носа Цзянь Чена, проти людини, яка не є святим, він навіть і не думав про використання своєї Святої Зброї.

Цзян Чен знав, що сили Ченг Мінґ Сяна далеко перевершували сили Ка Ді Юна, різниця між його святою силою та силою нападника також була величезна. Тому Цзян Чен просто не може дозволити цьому кулаку потрапити до нього. Перед тим, як кулак Ченг Мінґ Сяна вже збирався потрапити до Цзяня Чена, його голова раптом розпливлася в повітрі, і він ухилився від удару. В той самий час, дві руки Цзянь Чена, почали рухатися, щоб схопити наступну руку Ченг Мінг Сяна. Якщо уявити це як позиРозділ 34. Безпечне Полювання за Ядрами Монстрів

Глянувши на голову змії, що обертається в повітрі, поки тіло в спазмах розплескувало кров усюди, Тіє Та все ще був у всеозброєнні. Зараз вони легко вбили магічного монстра 1 класу, що вселяло їм впевненість у власній силі. Ця змія навіть не змусила Тіє Та витратити частину його сили.

Цзянь Чен повільно витяг залізний прут із тіла змії та струсив кров на траву. По суті, це він взяв більшу участь у вбивстві змії. Якби не його блискавичний удар, то сокира Тіє Та не змогла б відрубати їй голову.

Повернувши сокиру на колишню позицію, Тіє Та глянув на голову змії та наступив на її тіло.

– Чангуань Сян Тянь, чи це був магічний звір 1 класу? Такий слабкий!

Цзянь Чен засміявся з його слів.

– Це не звір слабкий, а ми сильні. Крім того, цей звір не викликав би труднощів навіть у того, хто щойно прорвався крізь 10 шарів.

Тіє Та посміхнувся йому у відповідь і змив кров із сокири, поклавши ЇЇ на плече. Він засміявся і промовив:

– Якщо ти так кажеш, то ми можемо просто пройтися лісом, легко вбиваючи їх?

Здається, Цзянь Чен зрозумів це і його обличчя засяяло.

– Непогано, поодинці ми можемо легко вбити магічного звіра 1 класу. Але разом ми не боятимемося жодного звіра у другому регіоні. Вони не сильні, бо академія вирощувала їх для тренувань учнів. Тут не буде сильних магічних звірів, за винятком…

Він замислився, і Тіє Та спитав:

– За винятком чого?

– За винятком групи магічних звірів. Але ми досі не знаємо що тут та як.

Його обличчя було серйозним. Самостійно він не зустрів би проблем проти одного звіра, але було б проблемою зустріти цілу групу таких звірів.

Тіє Та насупився і невпевнено промовив:

– Це малоймовірно. Я багато разів був у лісах і ніколи не бачив гуртів звірів разом.

– Є ймовірність цього, я прочитав книгу в бібліотеці, яка описує магічних звірів. Там були типи тварин, які мешкають разом. Вони рідко ходять по одинці, а їхня сила велика.

Цзянь Чен підійшов до обезголовленого тіла змії та зрозумів, що вона була довжиною всього 6–7 метрів. Використовуючи залізний прут, він витяг зі змії закривавлений кристал.

На континенті Тянь Юань були різні типи ядер монстрів, що знаходяться в різних частинах тіла. У деяких вони були в голові, у деяких на дні шлунка, у деяких у череві. У змії він був у хвості, про що він знав давно.

*Пенг*

Тіє Та встромив сокиру в дерево і голосно прокричав:

– Якщо тут справді є магічні звірі, які збираються до гуртів, то я, Тіє Та, уб'ю їх усіх!

Цзянь Чен тримав закривавлене ядро монстра в руці та витер його об траву. Він кинув його Тіє Та і сказав:

– Гаразд, не треба кричати. Багато магічних звірів мандрують групами на континенті Тянь Юань, але це не означає, що ми точно зустрінемося з ними тут. Зрештою, у цьому магічному лісі ні в чому не можна бути впевненим.

Тіє Та спіймав ядро монстра і дивним поглядом подивився на нього:

– Навіщо ти це даєш мені?

Цзянь Чен засміявся.

– Змію добив ти, тож її ядро належить тобі.

Помітивши, що той намагається знайти привід заперечити, він додав:

– Просто візьми його, воно твоє. У нас є ще три дні, тому ми встигнемо здобути ще багато. Я не дбаю всього про одне.

– Хах, ну гаразд. Я візьму його. Наступне буде твоїм незалежно від того, хто вб'є звіра.

Тіє Та був дуже радий, тримаючи в руках ядро монстра. І не дивно, адже це було його перше ядро монстра 1 класу.

Після цього вони продовжили свій шлях. Оскільки він знав, що в Цзянь Чена загострене почуття небезпеки, Тіє Та залишив йому патрулювання. А сам він почав рубати траву перед ними, щоб очищати шлях. Оскільки він мав божественну силу, йому не становило ніяких труднощів розмахувати величезною сокирою. Здавалося, ніби має нескінченний запас енергії. Така міць викликала страх в інших. Для нього така ситуація не була виснажливою.

Трохи пізніше, вуха Цзянь Чена смикнулися, а його кроки сповільнилися. Він простяг руку до Тіє Та, який рубав траву попереду, показуючи йому, щоб той не робив звуків.

Тіє Та інтуїтивно зрозумів ситуацію і перестав розмахувати сокирою. Він наблизився до Цзянь Чена і став з ним пліч–о–пліч. Його очі оглядали околиці.

Їхнє дихання стало зовсім тихим, а вирази їхніх облич вкрай обережними. Тіє Та дивився навкруги, а Цзянь Чен заплющив очі та вслухався.

Було неймовірно складно розгледіти щось у траві. Якщо щось і кралося там, його неможливо було розглянути неозброєним оком. Тому Тіє Та не зміг виявити нічого, хоч і довго вдивлявся в усі місця.

Вуха Цзянь Чена посмикувалися, намагаючись зловити будь–який звук, що лунає на околицях. Разом з цим його свідомість теж досягла нових висот, він використав свою сильну «душу», щоб відчути світ навколо.

У цей момент він згадав одну з його битв із Дугу Кьюбеєм. Коли він був на межі смерті, його сили раптово пробилися до королівства Бога Мечів. У цей момент його душа стала неймовірно сильною і змогла вийти за межі тіла.

Коли він простягав свою «душу» навколо, ніхто і ніщо не могло втекти від його сприйняття.

Однак у цьому світі його душа хоч і була неймовірно сильна, але він більше не міг простягати її далеко, інакше б цей ліс не викликав у нього жодних труднощів. Пошук магічних істот, що причаїлися, був би простіше пареної ріпи.

Цзянь Чен щільно сконцентрував свою душу і з усіх сил намагався відчути навколишній світ. Його дух повільно увійшов до унікального стану. Хоч він і не продовжив свою душу вперед, у цей момент вона увійшла у взаємодію з багатьма рослинами навколо нього. Це почуття було вкрай загадковим.

Коли він увійшов у цей стан, його почуття миттю піднялися на нові рівні. Нарешті, він відчув ледь помітне дихання. Воно було настільки слабким, що навіть стоячи впритул, неможливо було його відчути.

Миттєво Цзянь Чен розплющив очі та зник зі своєї початкової позиції, летячи на високій швидкості. Під час руху він вигинався і вивертався, ухиляючись від гілок на його шляху.

Він подолав 10 метрів за одну мить і зробив швидкий випад залізним прутом, кінець якого був направлений у чорну фігуру, що ховається в траві.

Пролунав пронизливий звук, і тінь вистрибнула з трави назустріч йому, широко розкривши пащу.

Це була чорна пантера приблизно два метри завдовжки. На її голові була відкрита рана з кров'ю, що сочилася. Кров стікала вниз чорною вовною на морді, посилюючи її лютий вигляд.

На обличчі Цзянь Чена з'явилася усмішка. Він струснув рукою і знову зробив випад на неймовірній швидкості, що мав на меті шию пантери. Та не мала жодного шансу зреагувати, і прут встромився в її шию. А оскільки пантера була в стрибку, то нанизала сама себе на нього. Кінець залізного прута проткнув її горло наскрізь.

Цього разу вона не мала можливості навіть видати звук. Мертве тіло впало на землю з широко розплющеними очима.

І тільки зараз Тіє Та наздогнав його ззаду. Подивившись униз, він побачив залізний прут, що стирчав з шиї пантери. Його очі розширились.

– Чангуань Сян Тянь, це… Це ти вбив пантеру?

Він не міг повірити на власні очі, хоч і бачив вирішальний момент. І хоч він одразу пішов за Цзянь Ченом, коли той зірвався з місця, але встиг прийти лише тоді, коли звір уже помер від його рук. Часу минуло стільки, що не можна було встигнути навіть зітхнути.

Можливість вбивства магічного звіра 1 класу за такий короткий проміжок часу була доступна лише професіоналам. Але Тіє Та знав, що здібності Цзянь Чена ще не перейшли на рівень Святого, тим більше він бився іржавим прутом.

Цзянь Чен поклав ногу на голову пантері та витяг залізну лозину. Ніби нічого не сталося, він сказав:

– Так, я вбив її. Однак це було випадковістю. Цей звір не помер би так легко, якби не насадив сам себе на мою зброю. Завдяки цьому звір навіть не встиг видати звуку.

Почувши це, Тіє Та потер потилицю і з сумнівом подивився на Цзянь Чена.

– Це правда? Ти не брешеш?

Цзянь Чен засміявся.

– Звичайно. Навіщо мені брехати тобі?

Побачивши його вираз обличчя, Тіє Та пробурмотів:

– Хіба існують такі дурні магічні звірі, які самі кидаються на зброю?

цію вершника, він завмер позаду його спини та обома своїми руками потягнув його руку на себе.

При атаці Ченг Мінга Сяна, його центр тяжіння перемістився вперед. Тепер Цзян Чен зрушив його далі, і він миттєво втратив рівновагу і почав завалюватися вперед. Однак, Ченг Мінг Сян швидко зреагував на це. Приклавшись ногою об землю, він доклав усі свої сили, щоб запобігти подальшим поштовхам від Цзянь Чена. Однак, як тільки він зробив це, Цзян Чен раптом відпустив його руку і негайно почав завдавати ударів у живіт Ченг Мінґ Сяна, настільки швидкі, мов блискавки.

Оскільки зараз центр тяжіння Ченг Мінг Сяна був розташований ззаду, коли Цзян Чен з сили завдав удару по ньому, його ноги не змогли встояти, і він спіткнувся, ніби намагаючись уникнути падіння.

Після відступу на десять кроків назад Ченг Мінг Сян нарешті відновив свою рівновагу, але тепер його обличчя стало того ж кольору, що й свиняча печінка. З темним і зловісним виразом він зловмисно глянув на Цзянь Чена. Через своє чудове тіло він вважався одним із найсильніших в академії, бо як же він міг не відчувати люті від подібної витівки? Якщо в академії дізнаються, що він так просто отримав шкоду, то в академії він втратить своє обличчя і стане посміховиськом.

Після роздумів про наслідки цього, він глянув на Цзянь Чена поглядом переповненим жагою до вбивства, оскільки це було для нього абсолютною ганьбою.

Всі глядачі поринули в абсолютну тишу. Навіть обличчя Ло Цзяня зникло, коли він з подивом дивився на Цзянь Чена. Це було далеко за межами його найдикіших фантазій, і не тільки він, всі оточуючі дивилися на те, що сталося. Ченг Мінг Сян був обдарованим генієм у культивації та навіть Святі не могли зрівнятися з ним у битві віч–на–віч. Для Цзянь Чена, змусити Ченг Мінґ Сяна отримати таку шкоду і поставити його в таке погане становище, було дуже дивним.

Кинувши ще один погляд на Цзянь Чена, рука Ченг Мінґ Сяна почала випускати срібне Ці та формувати дворучний меч. Рича, він промовив: – Чангуань Сян Тянь, сьогодні я безперечно покалічу тебе, – з цією заявою, він кинувся до Цзянь Ченя з низько опущеним дворучним мечем.

*Стоп!*

Як тільки Ченг Мінг Сян рушив, інший глибокий голос прокричав над юрмою, що гомонить. Негайно всі помітили досить міцного засмаглого юнака, що повільно йде вперед.

Коли Цзян Чен побачив міцного юнака, що вийшов уперед, його очі розчарувалися. Це було через те, що цей юнак так само був учасником змагання новачків і це був Тіє Та, з міцним тілом, благословленим небесами.

Миттєво, коли Ло Цзянь і Ченг Мінґ Сян подивилися на Тіє Та, їхні обличчя спотворилися і легкий страх прокинувся в них.

Ло Юн не знав Тіє Та, так що він прокричав зарозумілим і вимогливим тоном у його бік. – Хто ти такий? Це справа пана Ло і пана Ченга, так що не втручайся в нього, інакше потім шкодуватимеш про це ...

– Закрий свого рота! – Не чекаючи кінця слів Ло Юна, Ло Цзянь перервав його промову. Навіть не зважаючи на здивований погляд Ло Юна, обличчя Ло Цзяня наповнилося усмішкою, коли він вітав руки. 

– Так це брат Тіє Та, після того, що сталося, я запитую, що брат Тіє Та робить у подібному місці.

Тіє Та подивився на нього дивним поглядом і низьким голосом промовив. – Хто ти? Я взагалі не знаю тебе. – Не розуміючи чому обличчя Ло Цзяня стало настільки неприємним, Тіє Та підійшов безпосередньо до Цзянь Ченя і підняв свої руки, щоб обхопити плечі Цзянь Чена. 

– Чангуань Сян Тянь, з усіх місць, я й не міг подумати, що зустрінуся з тобою в подібному місці! Минуло вже багато днів з того часу, коли я востаннє бачив тебе! – Прогримів він.

Цзян Чен теж випустив легкий сміх.

 – Тіє Та, давай відкладемо цю розмову на потім, спочатку дозволь мені подбати про кілька проблем.

Слухаючи слова Цзянь Чена, Тіє Та повернувся до Ло Цзяня і Ченг Мінґ Сяну, і недовго дивлячись на них, показав пальцем: – Чангуань Сян Тянь, чи можливо, що вони намагаються залякувати тебе?

– Оцінюючи їх дії, можна сказати, що так. – Схрестивши руки на грудях, байдуже промовив Цзян Чен.

Почувши це, Тіє Та негайно засукав свої рукави. Люто подивившись на групу людей, що протистоїть, він заявив: – Чангуань Сян Тянь, мій брат. Той, хто кривдить його, так само кривдить і мене. Хто хоче битися, виходьте. Навіть якщо моя сила не така велика, я, Тіє Та, не боюся вас хлопці.

Чуючи слова Тіє Та, на секунду Цзян Чен завагався. Збентежено глянув на Тіє Та, не зовсім розуміючи, коли встиг стати його братом.

Вирази осіб Ло Цзяня та Ченг Мінґ Сяня змінилися. Вони з усією серйозністю подивилися один на одного. Було очевидно, що вони до певної міри побоювалися Тіє Та. Навіть якщо реальна сила Тіє Та була не дуже великою, і вони могли б легко перемогти його в бою, Тіє Та залишався грізною підтримкою, що навіть ці двоє побоювалися відкритої сутички. Ось чому вони ніколи не наважувалися чіпати Тіє Та.

Стояла тиша, але з відношення Ло Цзяня, Карла та Ло Юна. Усі зрозуміли, що Тіє Та був незвичайною особистістю. Тоді вони дійшли розумного рішення, обговорити це мовою жестів. У цей момент атмосфера стала трохи дивною.

Після недовгого спокійного роздуму, Ло Цзянь став першим, хто порушив мовчання. 

– Брат Тіє Та, ця проблема між мною і Чангуань Сян Тянем, я сподіваюся ви не будете втручається в наші справи?

 Тон Ло Цзяня був надзвичайно чемний. Ло Цзянь розумів що, хоча Тіє Та був не знатного походження, теперішнє його становище, безперечно, було не менш високим, ніж його власне. Воно було навіть трохи вищим. Навіть якщо він і був наступником клану Ло, його статус майже відповідав Тіє Та.

Слова Ло Цзяня шокували всіх глядачів. Серед яких було досить багато старшокурсників, знайомих з Ло Цзянем і Ченг Мінґ Сяном і кожен з них знав, що попри те, що їхній індивідуальний статус був не такий високий, вони обидва мали підтримку великих кланів. І все ж зараз, ці двоє поводилися ввічливо з Тіє Та. Серед глядачів з бібліотеки це пробуджувало інтерес до особистості Тіє Та. Вони й уявити не могли, яку ж підтримку повинен був мати Тіє Та, щоб бути настільки владним і змусити зазвичай нестерпно зарозумілих Ло Цзяня та Ченг Мінґ Сяна стати такими обережними та боязкими.

На жаль, Тіє Та і не думав приймати пропозицію. Не порушуючи слова, він відповів: Раніше, я вже сказав, Чангуань Сян Тянь мій брат. Його проблеми – мої проблеми. Якщо у когось є скарги, то кожен має пред'явити їх мені»

Колір обличчя Ло Цзяня змінився, а очі показали серйозний вираз. Щодо Тіє Та, він дійсно не наважувався ображати його надто сильно.

У цей момент Ченг Мінг Сян пирхнув, подивився на Тіє Та. З тяжкістю в голосі він сказав: – Тіє Та, ви дійсно хочете брати участь у цій справі?

 Постраждавши від рук Цзянь Чена, Ченг Мінґ Сян у своєму серці вже затаїв ненависть до нього. Щоб новачок, який не досяг рівня святого, поставив його в таку складну ситуацію, це безперечно було приниженням його таланту. Якщо він не вирішить цю ситуацію зараз, то в майбутньому він не матиме можливості насолоджуватися своїм часом проведенням в академії.

– Вірно, я також хочу брати участь, – прокричав Тіє Та, вираз його обличчя був дуже суворим. Навіть якщо він чітко усвідомлював силу Ченг Мінґ Сяна, Тіє Та не виявляв жодних ознак страху.

Цзян Чен обсмикнувши Тіє Та, сказав: – Тіє Та, це тільки між мною та ним. Ти не повинен втручатися, інакше потрапиш у ще більші проблеми.

Очі Тіє Та спалахнули гнівом і насупившись, він раптом обернувся до Цзянь Ченя. 

– Чангуань Сян Тянь, що то за слова? Ти думаєш, що я буду тим, хто злякається подібних речей? Ти не вважаєш мене своїм другом?

Почувши це, Цзян Чен був спантеличений і нічого не міг вдіяти. Коли вони стали настільки близькі? Вони лише одного разу зустрілися один з одним і єдиним разом, коли вони справді займалися чимось разом, було під час змагання бойових мистецтв серед новачків.

– Хм, Тіє Та, здається, що ви дійсно хочете постраждати, потім не звинувачуйте мене в цьому. Не думайте, що тільки тому, що ви учень директора, я не посмію напасти на вас. Дозвольте мені особисто побачити, наскільки великі здібності учня директора.

Почувши слова Ченг Мінга Сяна, Цзян Чен був шокований. Він і уявити не міг, що Тіє Та насправді зможе стати учнем директора. Якщо ця новина пошириться академією, вона зводитиме людей з розуму.

У цей момент, Ченг Мінг Сян вже з'явився перед Тіє Та і відразу завдав удару кулаком у груди. Тому що Тіє Та мав спеціальний статус, Ченг Мінг Сян не посмів серйозно нашкодити Тіє Та і його удар таїв у собі лише п'ятий шар сили. На його думку, навіть якщо він використовує силу лише п'ятого шару, це була атака, яку не зміг би прийняти навіть святий, не кажучи вже про когось рівнем нижче.

Зустрівши атаку Ченг Мінга Сяна, Тіє Та не міг дозволити собі бути недбалим і на його обличчі відображалася гранична концентрація. Він заревів, а потім правою рукою, що здавалася міцною наче сталь, безстрашно випустив кулак в Ченг Мінг Сяна, щоб зустріти силу, силою.