Розділ 54

Розділ 54. Мутація Даньтяня

Цзянь Чен не розумів, що відбувається з його тілом. Через те, що він втратив весь контроль над ним, то не міг зупинити поглинання світової есенції. Відчуваючи, як його тіло поглинає її з жахливою швидкістю, Цзянь Чен все ще зберігав холоднокровність, попри почуття, що час підтискає. Якщо його тіло продовжить поглинати есенцію з такою швидкістю, не відомо, скільки ще воно протягне, перш ніж вибухнути від перенасичення Ці. Але найбільше його цікавило, як таке взагалі могло статися і чому. Навіщо його даньтянь раптом поглинув світову есенцію з такою швидкістю? Це трохи налякало Цзянь Чена.

Він знав, що світова есенція швидко збиралася навколо нього, перетворившись на якусь подобу шторму. Буря Ці ревла і свистіла по всій академії, піднімаючи в повітря листя та маленькі камінчики.

Однак світова есенція вбиралася в його даньтянь, наче камінь, кинутий в океан. Вона асимілювалася у його тілі, не залишаючи при цьому жодного знака, що взагалі була там. Це дозволило Цзянь Чену полегшено зітхнути. Хоч він і не розумів, що спричинило такі зміни в його даньтяни, але він більше не боявся, що його тіло вибухне від перенасичення Ці.

В той таки час, у центральній вежі академії, директор раптово вигукнув:

– Що відбувається? Світова есенція коливається в такому шаленому темпі!

Він уже вилетів із вікна, залишивши після себе залишкове зображення. Він ширяв у повітрі з неймовірною швидкістю і за кілька секунд опинився біля кімнати Цзянь Чена. У його погляді читався сумнів і замішання.

У цей час смуга світла пролетіла і зупинилася за сотні метрів позаду директора. Це був заступник директора Бай Ен.

Після прибуття Бай Ена ще кілька десятків людей з'явилися за його спиною, дивлячись на місце концентрації світової есенції.

Всі вони були вчителями академії, які мали велику силу, і тому вони не могли не відчути настільки люті коливання.

Бай Ен подивився на світову есенцію, що накопичується, і прокричав:

– Директоре, що тут відбувається? Чому світова есенція сконцентрувалася тут?

Хоч обличчя директора сфокусувалося, але його очі здавались порожніми. Дивлячись уперед, він відповів:

– Навіть я не знаю, що відбувається тут, давайте розберемося.

З цими словами директор приземлився на землю, а Бай Ен пішов за ним.

– Інші чекайте тут і не підпускайте нікого близько. — сказав він у бік вчителів.

Всі вчителі хотіли піти за директором і дізнатися причину цього феномену, але через слова Бай Ена вони зупинилися і слухняно повернулися на свої місця. Ніхто не наважувався опиратися словам Бай Ена.

Вони швидко підійшли до вхідних дверей в кімнату Цзянь Чена, де зібралася вся світова есенція.

Коли Бай Ен мовчки постукав у двері, вона раптово розлетілася на шматки, і їм двом постала картина всередині кімнати.

Усередині вони побачили Цзянь Чена, що сидить на ліжку зі схрещеними ногами та заплющеними очима, що продовжує медитувати. Світова есенція все ще поглиналася його даньтяном з неймовірною швидкістю, через що його тіло стало розмитим, начебто туман приховував його.

Побачивши цей феномен, Бай Ен і директор втратили дар мови. Вони не думали, що вся ця есенція зібралася тут лише тому, що хтось просто сидів та медитував. Але ще їх уразила швидкість, з якою він поглинав її.

– То це був Чангуань Сян Тянь! Як… Як це може бути? З його силою, як він міг спровокувати такий ефект? – прокричав Бай Ен у шоці.

Навіть директор затремтів, пильно дивлячись на Цзянь Чена. Через деякий час він зітхнув.

– Ця дитина зовсім не проста!

Почувши директора, Бай Ен кивнув, погоджуючись із ним. У своєму серці він давно знав, що Цзянь Чен ніколи не був простим учнем.

– Директоре, що ми маємо зробити зараз? — спитав він.

– Чекати! — Була відповідь.

І ось так, директор та заступник директора стояли зовні кімнати Цзянь Чена і чекали на його пробудження. Вони не ввійшли до кімнати та не видали жодного звуку, ніби боялися потривожити медитацію Цзянь Чена.

Сам же Цзянь Чен давно дізнався, що його двері були рознесені на шматки, але не міг рушити й м'язом, не в змозі контролювати своє тіло. Його ядро монстра 4 класу, стиснуте в руці, було набагато менше ніж раніше, ставши розміром з м'яч для пінг-понгу.

Уся енергія та світова есенція зникала всередині даньтяня Цзянь Чена, не залишаючи жодного сліду за собою, мов камінь, кинутий в океан.

Щодо ситуації, що склалася, він не розумів, куди може подітися вся ця енергія.

Незабаром енергія із ядра монстра 4 класу повністю поглинулася ним. Зрештою, у його даньтяни з'явилися зміни. У ньому з'явилися блакитні та фіолетові цятки. Як тільки вони виникли, його даньтянь почав поглинати світову есенцію ще швидше, під'єднавши ще більший радіус дальності. Світова есенція з далекої відстані притягувалася до Цзянь Чена і засмоктувала крізь пори в його тіло, а потім у плями, що світилися.

Через його швидкість поглинання есенції, ледь помітний туман обволікав його тіло, через що воно здавалося ледь помітним, створюючи загадковий ефект навколо.

Темп поглинання, що прискорився, не залишився непоміченим двома людьми зовні кімнати. Подивившись один одному в очі, вони дуже здивувалися побаченому.

Зараз уже вся академія зазнала впливу припливу світової есенції, але студенти, на відміну від вчителів, не надали цьому значення, вважаючи це поривами вітру.

Цзянь Чен продовжив поглинати світову есенцію у свій даньтянь упродовж половини дня, перш ніж зупинитися. Зараз його даньтянь, окрім меча, створеного зі святої сили, містив у собі блакитну та фіолетову плями світла. Плями були украй маленькими та слабо світилися. Вони мерехтіли так, ніби могли будь-якої миті згаснути.

Промацавши ці плями, серце Цзянь Чена налилося вагою. Це був перший раз, коли він зіткнувся з обставинами, які не підвладні контролю всередині його даньтяня. Він не хотів зіткнутися з такою проблемою. Єдине, що він міг сказати, це те, що ці плями були причиною безконтрольного поглинання світової есенції.

– Чи може бути, що ці блакитні та фіолетові плями цілком створені зі світової есенції? – подумав він.

Уся есенція, поглинута його данцем, зникла без сліду. Це було зовсім незбагненно. І саме після поглинання всієї цієї есенції, всередині його даньтяня з'явилися ці плями. Було очевидно, що ці дві події пов'язані.

Однак найбільше Цзянь Чена хвилювало питання: «Що це за дивні плями у його даньтяні та навіщо вони потрібні? Чи буде їхнє існування шкодити йому?». Ці питання зараз турбували його найбільше. Саме друге питання змусило його хвилюватися.

Після недовгого вагання Цзянь Чен спробував взяти під контроль ці плями. Однак після кількох спроб його настрій став ще серйознішим. Хоч він чітко бачив ці плями, але щоразу, коли він намагався маніпулювати ними, то виявляв, що мерехтливі плями в його даньтяні ставали схожими на міражі. Він не міг схопити їх і взяти під свій контроль, ніби вони не існували.

Для кожної медитації людини, даньтянь був найважливішою частиною тіла. Цзянь Чен однозначно не хотів бачити, як його даньтянь виходить із-під контролю. Це могло фатально обернутися для нього у критичній ситуації.

– Ай, до біса. Добре це чи погано, я нічого не можу вдіяти з цим. Я вже помер одного разу. Навіщо мені хвилюватись із цього приводу.

Цзянь Чен дійшов висновку, що більше немає сенсу хвилюватися з приводу дивних змін у його даньтян. Оскільки ситуація не була підконтрольна йому, він міг лише спокійно прийняти її.

Цзянь Чен повільно розплющив очі, його погляд був спокійний. Хоча становлення святим було дуже захоплюючим досягненням, через непередбачені обставини він не міг радіти цьому.

Коли він розплющив очі, директор і заступник директора, що стояли весь цей час зовні, увійшли всередину.

Побачивши директора, Цзянь Чен зістрибнув з ліжка і привітав тих, що увійшли:

– директор, заступник директора.

У директора по всьому обличчю розпливлася широка посмішка.

– Чангуань Сян Тянь, світова есенція, випущена тобою, була просто неймовірною. Ти не зіткнувся із труднощами під час медитації? Якщо так, то можеш розповісти мені все. Можливо, я можу тобі допомогти. – сказав він стурбованим тоном.

– Дякую за турботу, Директоре. Все пройшло добре, я не зіткнувся із проблемами.

Цзянь Чен спокійно відповів. Він не думав, що ситуація з його дантян могла бути вирішена директором. Якби він усе розповів, то отримав би лише більше проблем, тож він вирішив промовчати.