Розділ 83

Розділ 83. Група Пустельних Найманців

Почувши слова Ган Хоу, безтурботне обличчя Цзянь Чена наповнилося жагою до крові. Хоча Цзянь Чен зараз був слабким, але це не означало, що йому можна погрожувати.

Обережно поклавши палички на їжу, Цзянь Чен повільно відповів:

– З вашим мізерною кількістю, ви не зможете зігнати мене зі столу.

Ган Хоу приголомшено глянув на нього, а потім холодно посміхнувся. В його очах крилася жага до вбивства. Мабуть, Цзянь Чен не знав, що до нього намагалися виявити милосердя, тому Ган Хоу був не проти провчити його. Для нього Цзянь Чен виглядав слабо, а разом з його віком він точно не був схожим на експерта.

– Дитино, ти не вмієш приймати доброту, коли тобі її підносять, тож дозволь братику Ган Хоу подати тобі урок. Постарайся запам'ятати його!

Він миттю замахнувся долонею у бік обличчя Цзянь Чена. Долоня летіла з такою швидкістю, що вітер просвистів повз його волосся. Це показувало, що сила в руці Ган Хоу була значною.

Очі Цзянь Чена небезпечно замерехтіли, а його права рука схопила паличку і встромила її в долоню Ган Хоу.

Той навіть не встиг зреагувати. Права рука Цзянь Чена вже увійшла до контакту з його долонею. Усі довкола побачили, як паличка Цзянь Чена пройшла крізь долоню Ган Хоу як ніж крізь олію.

– Ах!

Різкий біль змусив Ган Хоу нещасно заволати, тримаючись за поранену руку. Його голос луною прокотився трактиром.

Після цього трактир наповнився шокованим зітханням. Те, що сталося, відрізнялося від того, що всі очікували побачити. Люди дивувалися з Цзянь Чена. Однак люди, які були більш проникливими, ніж інші, глянули на нього тяжкими поглядами.

Використовувати тендітні палички для їжі, щоб проткнути чиюсь руку, до чого ж сильним треба бути, щоб провернути таке? Як мінімум, ніхто в шинку не зміг би повторити цього.

Проткнувши руку Ган Хоу, Цзянь Чен одразу використав праву ногу і вдарив їй його в груди. Пінок змусив слабке тіло Ган Хоу пролетіти три метри назад і врізатися в стіл, а потім упасти на підлогу.

Найманці, що сиділи за цим столом, швидко відійшли, щоб не бути залученими до бійки. Хоча Цзянь Чен не виглядав дорослим, але його сила та методи розв'язання проблем говорили самі за себе. Найманці, які снідали за цим столом, не збиралися нападати на нього через таку дрібницю.

Побачивши, що сталося з Ган Хоу, решта четверо найманців недовірливо перезирнулись. За кілька хвилин вони подивилися на Цзянь Чена з холодною загрозою.

– Влаштовувати бійку з пустельними найманцями, та ти видно смерті шукаєш! — зло вигукнув один з молодих хлопців. Великий меч виник у руці та вдарив у бік Цзянь Чена.

Той хитро посміхнувся і пирхнув. Цієї миті в його руках з'явився меч зі словами «Легкий Вітер», висіченими на ньому.

Меч Легкого Вітру був зброєю Цзянь Чена у минулому житті. Протягом цього часу його меч придбав жахливу репутацію і був відомий будь-яким майстром бойових мистецтв. У цьому ж світі Цзянь Чен використовував такий самий меч, бо його почуття до свого меча були вкрай глибокі.

У момент, коли Меч Легкого Вітру з'явився в руках Цзянь Чена, він миттєво перетворився на смугу світла і полетів у бік нападника. Меч хлопця навіть не встиг подолати половину шляху, як меч Цзянь Чена вже досяг його горла. Кінець меча зупинився просто перед горлом, і крапельки крові тихенько закапали з нього.

Відчувши слабкий біль у районі горла, обличчя хлопця побіліло, а з лоба потік піт. Він щосили стримував свій меч у повітрі, боячись поворухнутися. Збоку він був схожий на статую.

Ніхто не помітив, як срібний меч з'явився біля горла хлопця. У цей момент у корчмі запанувала тиша. Очі людей розширилися, спостерігаючи за Цзянь Ченом, що тримав меч біля горла хлопця. Ніхто не повірив у те, що сталося.

Лише 2–3 людини вловили меч, що промайнув у повітрі, коли той летів у бік горла. Решта не змогла побачити навіть цього, помітивши меч лише тоді, коли той з'явився біля горла хлопця.

Час наче завмер, а люди затримали подих. Через кілька хвилин можна було почути безліч холодних зітхань. Усі погляди були прикуті до Цзянь Чена.

Хлопець все ще боявся поворухнутися, побоюючись, що меч відразу проткне йому горлянку.

– Братку, опусти свою руку. Ми частина безлюдних найманців, і це була наша провина. Сподіваюся, ти відпустиш нашого компаньйона. — промовив чоловік середнього віку з обличчям, повним щирості.

Погляд Цзянь Чена перекинувся до цього чоловіка. Трохи завагавшись, він повільно опустив зброю і сказав хлопцеві: – Катися.

Почувши це, молодик на мить обурено глянув на нього, але нічого не сказав. Зрештою, він уникнув смерті.

Меч Легкого Вітру зник із рук Цзянь Чена, і він холодним поглядом пройшовся по людях перед ним. Діставши золоту монету, він поклав її на стіл.

– Офіціанте, це за трапезу.

Сказавши це, Цзянь Чен попрямував до виходу.

Після цього йому не хотілося більше залишатися тут. Він уже поїв і збирався йти.

Хлопець, якого він відпустив, глянув у спину з ненавистю. Переглянувшись з рештою компаньйонів, вони одночасно кивнули. Слідом за цим вони в унісон закликали свою Святу Зброю і напали на Цзянь Чена з різних боків, цілячись у життєво важливі частини тіла.

Почувши шум за собою, Цзянь Чен розлютився. Злегка нахилившись, його тіло пролетіло вперед на два метри, уникнувши ударів. Використовуючи чисту вправність, він легко уникнув оточення. У цей момент меч знову з'явився в руці, а Цзянь Чен повернувся у бік чотирьох супротивників. Одним кроком він скоротив дистанцію, а його права рука здригнулася і з величезною швидкістю полетіла у бік найближчого чоловіка середнього віку.

Срібною смугою пронісся його меч, прямуючи до горла чоловіка.

Ця людина була сильнішою за попереднього хлопця і швидко повернула меч у захисне становище перед своїм горлом.

*Дінь*

Чоловік встиг вчасно, і Меч Легкого Вітру вдарився в пласку меча, залишивши маленький відбиток.

Побачивши, що його удар заблокували, Цзянь Чен усміхнувся. Наступної миті його меч почав світитися, збільшуючи його гостроту. Однак ніхто не помітив цієї прихованої сили. Цзянь Чен закрутився у повітрі разом зі своїм мечем і полетів уперед, додавши Ці до сили меча.

*Тссссс*

Неприємний звук пролунав у трактирі, а Меч Легкого Вітру, що крутився, пробурив дірку в мечі чоловіка шириною у два пальці та пройшов крізь нього. Пройшовши крізь дірку, меч Цзянь Чена вп'явся в горло чоловіка середніх років, перебуваючи під його дивовижним поглядом.

Цзянь Чен витончено приземлився на ноги та витягнув свій меч із горла супротивника. Не зупиняючись, він рушив у бік решти трьох людей. Не встигнувши зреагувати, хлопець, який першим атакував Цзянь Чена, виявив своє горло проткнутим. Все, що він встиг зробити, це видати звук: – Ай. – Кров полилася на всі боки.

За короткий час Цзянь Чен встиг убити двох. Така швидкість вразила глядачів.

Навіть вбивши двох, Цзянь Чен усе ще був із кам'яним обличчям. Дивлячись на людей, що залишилися, його меч знову затремтів. Однак він не встиг рвонути вперед, як двоє найманців перед ним упали на коліна і почали кланятися. Їхня зброя зникла.

– Помилуй нас, о великий мечнику! Ми благаємо тебе помилуй нас! Ми більше не піднімемо проти тебе зброю!