Розділ 98

Розділ 98. Ще Один Важкий Програш

– Дядько Фен, що за нісенітницю ви несете? Допоможіть убити його! — вигукнула дівчина.

Її очі вже наливались сльозами від думки, що Цзянь Чен бачив її тіло у всій красі. Одна лише думка про це змушувала її відчувати себе злою та скривдженою. Вперше вона потрапила в таку ситуацію, але ще гіршим був той факт, що її побачив незнайомець. Для такої консервативної пані це було гірше за смерть.

– Хаха, молода леді, якщо ваш дядько Фен не хоче допомагати, то дозвольте дядькові Юну провчити цього зухвальця!

У цей момент пролунав ще один голос і з'явився ще один старець у білому вбранні. З'явившись перед Цзянь Ченом, він замахнувся своїм кулаком і вдарив його в груди.

Сила старця була неймовірною, Цзянь Чен був впевнений, що цей удар буде занадто потужним. Миттю ухилившись убік, він раптово відчув величезний тиск на тілі, ніби на нього скинули гору. Все його тіло відчуло, ніби зараз буде розчавлено.

У цей момент, коли тиск став нестерпним, блакитний і фіолетовий вогники у його даньтяні яскраво заблищали. Проте сам Цзянь Чен цього не помітив.

– Старий Юн, зупинись! — вигукнув Дядя Фен, а обличчя його змінилося.

Проте було вже запізно. Старий під ім'ям Дядя Юн подивився на свій кулак, що вдарив прямо в груди Цзянь Чену.

Він відчув, як його внутрішні органи пошкоджуються, а з його рота хльоснула кров. Старий вдарив Цзянь Чена так сильно, що залишив вм'ятину в ньому. Його кістки було зламано, а внутрішні органи пошкоджено.

У момент, коли старий атакував Цзянь Чена, блакитне і фіолетове світло замерехтіло та увійшло в контакт з рукою старця, миттєво зникнувши після цього. Що стосується Цзянь Чена, то його відправили в політ.

Обличчя старця змінилося, і він подивився на Цзянь Чена, який летів назад, з подивом, а в його очах промайнула недовіра.

Цзянь Чен пролетів 30 метрів і впав на землю із гучним звуком. Вдарившись об неї, він знову викинув зі свого рота бризки крові, відчуваючи біль у розірваних органах. Його обличчя вже було блідим від втрати крові.

Побачивши Цзянь Чена ледь живим, старець під ім'ям Дядя Юн повільно заморгав і промовив:

– Хлопчику, у тебе неймовірна витривалість, якщо ти можеш вижити після одного мого удару. Гаразд, сьогодні я відпущу тебе живим.

Разом із цими словами він пішов у бік дівчини.

– Ех, сподіваюся, більше не буде несподіванок. — сказав старець за дівчиною.

Той, якого звали Дядя Фен, змахнув рукою і відправив Меч Легкого Вітру в політ назад до Цзяня Чена. Як тільки меч увійшов у контакт із ним, то зник.

– Юна леді, нам час йти. — сказав Дядя Фен, а поруч із ними приземлився великий летючий магічний звір.

Проте агресія дівчини не була задоволена. Повернувши свою голову назад, вона сказала:

– Дядько Фен, ця людина ще не померла, так не піде. Я хочу, щоб він помер зараз же.

Вона пішла у бік Цзянь Чена з мечем напоготові. Було ясно видно, що вона не збиралася відпускати його після того, що побачив.

– Юна леді, не створюйте проблем.

Дядько Фен загородив їй дорогу до Цзянь Чена.

– Дядько Фен!

Дівчина продовжила сперечатися. Вона все ще відчувала себе скривдженою до сліз, готова розплакатися будь-якої миті.

– Юна леді, не будьте такою неслухняною. Вже пізно нам треба повертатися. — сказав старець за нею. Він змахнув руками, і велику кулю Святої Сили оточив дівчину, а потім посадив на магічного звіра.

Стоячи на спині звіра, вона тупнула ногою від злості, прокричавши:

– Дядю Юн, чому ви не балуєте Луан Е?

Двоє людей похилого віку подивилися один на одного з виразом безсилля. Зійшовши на магічного звіра, що літає, вони негайно злетіли, піднявши стовп пилу.

Поки вони летіли, дівчина стояла на звірові та дивилася на Цзянь Чена, що зникав вдалині. В її очах був гнів, який, здавалося б, ніколи не вгамується.

– Дядько Фен, Дядько Юн, що з вами двома? Як ви могли відпустити цього мерзотника?

Вона знову тупнула від злості. В її очах уже утворилися сльози, погрожуючи политися з повік.

Дядько Фен зітхнув. Судячи з її мокрого розкиданого волосся, він уже здогадався про те, що сталося.

– Юна леді, ця людина непроста. Зараз наш клан під високим тиском, і в цей критичний момент краще не заводити нових ворогів, щоби не приносити більше проблем нашому клану.

– Дядько Фен, відколи ви так боїтеся смерті? Цей мерзотник був слабкий, яку загрозу він міг уявити нашому клану? — похмуро відповіла дівчина.

– Юна леді, ця людина справді непроста, краще нам не ображати нікого. Хоч його сила дуже слабка, але людина, що стоїть позаду нього, однозначно сильна. — сказав Дядя Юн із серйозним обличчям.

Він підняв свою праву руку і показав дві глибокі рани у ній. Хоч кров і зупинилася, але на його руці все ще було видно дві рани, що починалися від долоні та  доходив до її тильного боку, ніби меч пройшов крізь його руку.

Коли дівчина побачила поранену руку старця, її вишневого кольору губи здивовано розкрилися разом з її очима.

– Дядько Юн! Ви… Ви поранені! — вигукнула вона здивовано.

Дядько Фен здригнувся.

– Старий Юн, як несподівано тобі отримати поранення.

Дядько Юн кивнув.

– Цю рану мені залишив той 20–річний хлопець.

– Як це можливо, Дяде Юн? Ви жартуєте. Цей мерзотник був зовсім слабкий, що навіть не міг перемогти мене, як він зміг поранити вас? – Вона була шокована.

– Старий Юн, як ти дістав цю рану? — із сумнівом промовив Дядя Фен.

Дядько Юн міг лише порожнім поглядом подивитися на них.

– Я не знаю. Коли я атакував його, то відчув біль у руці та побачив цю рану. Що мене поранило, я не маю жодного поняття. Цей хлопець справді зовсім не простий. Як тільки я побачив його Святу Зброю, то зрозумів, що вона виділятиметься з натовпу. Його зброя зовсім інша. Що б не трапилося всередині нього, це зробило його Святу Зброю ще сильнішим, навіть його міць не зрівняється з тим, що очікують.

Дівчина була вражена його словами.

– Добре, що ми не вбили його, інакше ті, хто стоїть за ним, стали б великою проблемою для нашого клану. Зараз ми можемо лише сподіватися, що ті, хто його підтримують, не надто сильні, або цей хлопець лише успадкував кілька технік від своїх предків.

***

Біля річки лежав Цзянь Чен у закривавленому одязі. Кулак старця завдав серйозної шкоди його грудній клітці, кістки якої були зламані, а внутрішні органи виявилися травмованими. Зараз він був усе ще свідомий, але не міг рухатися. Можна було сміливо сказати, що це була найбільша шкода, яку він зазнавав за все своє життя. Якби не його загартоване тіло, то кулак старця відправив би його прямо в лапи смерті.

Світла Свята Сила почала збиратися навколо нього і швидко огорнула тіло Цзянь Чена молочно-білим світлом, проникаючи в кожну пору його тіла. Завдяки їй він почав швидко відновлюватись.