Розділ 3

Глава 3.

Початок іспиту

"Що б це могло бути?" Хтось запитав із цікавістю.

"Старійшина Су Роу віддає своє тіло?" Деякі мали навіть безсоромні й непристойні думки.

Хоча Су Роу була старійшиною, їй було лише 20 років. Порівняно зі “ старим антикваріатом ”, вона була набагато добродушніша. Через це багато людей взагалі не турбувалися, висловлюючись подібним чином.

Су Роу тільки чарівно посміхалася у відповідь на припущення натовпу. Вона підняла свої п'ять тонких пальчиків, а потім сказала. "П'ять трав Святого Духа."

"Що? П'ять Трав Святого Духа?!"

"Мені не почулося? Нагорода П'ять Трав Святого Духа?" Після цих слів основну залу було кинуто в хаос, і ніхто не міг залишитися спокійним.

Трави Святого Духа були надзвичайно дорогими і навіть сім'я Чу могла виділити її лише раз на рік.

Для звичайних людей Трава Святого Духа була безцінним скарбом, а деякі з них ніколи в житті її не бачили.

Бачачи, що Школа Блакитного Дракона може надати п'ять, це була величезна спокуса для учнів зовнішнього двору.

Але більшість людей могли тільки мріяти про це, тому що вони знали, що вони не мали жодних шансів отримати ці Трави Святого Духа.

Тим не менш, що стосується учнів метою яких було перше місце, вони всі бажали, щоб їм дали спробувати і від цього вони були ще більш схвильованими.

Бачачи велике натхнення учнів, Су Роу задоволено кивнула. Потім змахнула рукою.

Позаду неї, почулися гуркітливі звуки. Ворота що були десятки футів у висоту, повільно відчинялися.

"Чого ви чекаєте? Або ви не бажаєте скласти іспит?" Су Роу гарно посміхнулася і подивилася на рішучих учнів.

"Вперед!"

У той момент нескінченні вигуки резонували і десятки тисяч голосів учнів зовнішнього двору були схожі на диких коней, які позбулися своїх поводів і всі вони помчали у бік величезних воріт.

Чу Фен йшов разом із потоком людей і продовжував йти вперед. Нарешті вони увійшли до глибокої печери.

Хоч печера і була дуже великою в ній стояла непроглядна імла. Поле зору було обмежене і люди знали про небезпеку пасток, які можуть спрацювати будь-якої миті.

"Вперед! Заради навички 4-го рангу, заради п'яти Трав Святого Духа, вперед!"

Звичайно були люди, жадібні до грошей і не дбали про власне життя. Вони знали про небезпеку, але все одно йшли вперед самі собою і навіть не оглядалися. І ще багато хто поводився так само

"Свист свист свист..."

Пройшовши вперед всього сто метрів, спереду пролунав свистячий звук і нескінченна кількість срібних голок вилетіла зі стін, вони стріляли в натовп, ніби це була зливи.

"Ах..."

"Ваааа..."

В одну мить пролунали всілякі крики. Учні що кинулися вперед, були зненацька застигнуті і більше половини з них впали.

Попри це люди все одно пробиралися вглиб печери і не було жодних ознак відступу. Вони шалено продовжували йти вперед.

Хоча срібні голки були сильні, вони не могли вбити і всі про це знали. Зрештою, це був тільки механізм, і учні з 3м рівнем поки були обережні, могли ухилитися від них.

Продовжуючи йти вглиб печери, срібні голки теж ставали все щільнішими і щільнішими, і ті, кого вони вражали, зазвичай були захоплені зненацька.

У ситуаціях подібних до цієї, натовпи швидко розбігалися. Серед людей, що бігли попереду, вже не було тих, хто бажав у метушні скласти іспит. Попереду були лише сильні люди, такі як Ян Тянь Ю та Дуан Ішан.

Слід зазначити, що ці люди справді були звичайними.

Щоб йти в цьому штормі з голок, вони мали бути вкрай обережними.

Але це виглядало так, ніби вони все рівняли із землею, і було схоже, що вони взагалі не дбають про пастки. Здавалося, що вони були на змаганні з бігу.

Чу Фен постійно йшов за натовпом людей, які досягли 3-го рівня духовного світу. Він зробив це з двох причин.

По-перше, він не хотів виділятися.

По-друге, його ситуація була особливою, і він не хотів надто рано показувати свою справжню силу.

Ось чому він чекав шансу де він зможе непомітно перевершити всіх.

"Дуан Ішан ти вже такий дорослий, але все ще не можеш виграти в гонці з дитиною на зразок мене. Ти не думаєш, що це трохи принизливо?"

"Пфф. Сопляк, на шляху розвитку бойових мистецтв, вік не має значення. Тільки сила. Якщо бажаєш похвалитися, то роби це після перемоги."

Перемотаємо трохи часу. Далеко попереду залишилися лише дві тіні, це були Ян Тянь Ю та Дуан Ішан.

Вони обидва були на 4-му рівні духовного світу. Один із них мав видатний талант, у іншого був великий досвід. Між цими двома була напруженість, і вона постійно ставала сильнішою та сильнішою.

Це було тому, що вони знали, що їхнє змагання було одне проти одного. Як тільки один з них переможе іншого, приз за перше місце належатиме йому.

"Хуу..."

Раптом попереду подув бриз.

Вони обидва були здивовані, пильно дивлячись уперед вони не могли впоратися з собою і сповільнили темп. Сталося це через густий туман, що з'явився перед ними.

У печері таким чином було темно, а з таким щільним туманом їхнє поле зору стане ще меншим. При цьому стане значно складніше ухилятися від пасток. Навіть якщо це були вони, їм потрібно було поставитися до цього обережно.

"Гарний шанс."

Коли всі почали сповільнюватися, про себе Чу Фень зрадів. Він йшов уперед величезними кроками і зі свистом, все його тіло ніби стріла, випущена з лука, помчало вперед.

" Свист "

У той час, коли Дуан Ішан був зосереджений на ухиленні від срібних голок. Раптом повз нього промайнула чорна тінь. не давши навіть зреагувати, тінь одразу ж зникла.

"Мені це здалося?"

Після цього Дуан Ішан почував себе трохи шоковано. Він подумав, що це стартував Ян Тянь Ю, але потім помітив Ян Тянь Ю неподалік нього. Потім він був поглинений своїми думками.

Людина, яка успішно залишила всіх позаду була Чу Фен, ні про кого, не переймаючись він збільшив свою швидкість до максимуму.

Після такого довгого бігу він не відчував жодної втоми. Духовної енергії в його тілі не було кінця, вона постійно виходила з даньтяня.

Не тільки це, його швидкість і сила, слух і зір усе це перевершувало людей, які були на тому ж рівні духовного світу, що й Чу Фен. Принаймні значно перевершували Ян Тянь Ю та Дуан Ішана.

Чу Фен був не особливо вражений цим шансом, тому що в цьому було щось особливе.

Він уже бачив цю особливість п'ять років тому. Зараз, коли вона повернулася, вона дала йому незрівнянну впевненість у собі, бо більше не було нікого, хто міг би назвати себе генієм перед ним.

Поки Чу Фен біг із швидкістю польоту, він нарешті залишив стадію пасток і вийшов із темної печери на середину широкого холу.

Наприкінці зали була висока платформа, виготовлена ​​з каменю. На вершині каменю було кілька предметів. Це була книга навички 4-го рівня та п'ять Трав Святого Духа.

Бачачи ці речі, Чу Фен став трохи емоційним. Проте він не побіг уперед. Швидше він дивився на кам'яні двері збоку зали.

"Так за ними легендарні люті звірі?" Рот Чу Фена скривився в очікуванні.

Він знав, що цей іспит тільки-но розпочався. Істоти, з якими він збирався зустрітися, були страшними, кровожерливими, безжальними істотами і називалися Лютими тварюками.

"Старійшина Су Роу, погляньте це вражаюче."

"Я охороняю це місце багато років, але це дійсно вперше, коли я бачу учня, який проходить з такою швидкістю."

У таємничій кам'яній кімнаті в підземному палаці старець дивився на зруйнований камінь і здивування наповнювало його погляд.

То був не звичайний камінь. То справді був механізм підземного палацу. Камінь починає руйнуватися лише після спрацьовування пасток.

Дивлячись на нього, весь камінь був зруйнований. Що означало лише одне, хтось уже пройшов стадію механізмів.

Найшвидше проходження цієї стадії 2 години за всі попередні іспити. Але зараз минула лише одна година.

Ця подія привернула загальну увагу. Близько дюжини старійшин зібралися в кам'яній кімнаті, і всі були дуже вражені.

"Здається, що цього року є цікава особа серед учнів зовнішнього двору."

Су Роу підійшла ближче і вдивилась у зруйнований камінь, із задоволенням кивнувши вимовила. "Думаю з цієї причини ми не можемо дозволити йому пройти так легко. Дозвольте мені зробити це ще більш цікавим."

Сказавши це, вона подивилася поверх каменя. Там були три інші круглі камені, вбудовані в стіну.

Раптом, дивно посміхнувшись, вона трьома ударами вразила кожен із них.

"Не чіпай їх!" Було помітно, що всі старійшини стривожилися.

Але було вже надто пізно. У цей час всі три камені вже були натиснуті на Су Роу.

"Що? Хіба ви не казали, що це каміння звільняє лютих тварей?" Дивлячись на паніку старших, Су Роу також відчувала, що щось було не так.

"Ці камені справді звільняють лютих тварин, але їх не можна натискати одночасно."

"Якщо вони будуть натиснуті одночасно, одночасно будуть випущені всі люті тварюки."

"Там були тридцять тварюк 2го рангу, дев'ять тварюк 3го рангу і одна тварюка 4го рангу." Говорячи це, обличчя старця вже зблідло, а голос тремтів.

Старійшина, що охороняв їх, дуже ясно знав, які люті тварини.

Вони безжальні та страшні істоти, вони були у багато разів сильніші за людей, які на тих же рівнях духовного світу, що й вони.

Бачачи так багато одночасно випущених лютих тварин, раунду бійні було не уникнути.

Думки, про десять тисяч учнів убитих лютими тварями у підземному палаці, досить неприємні.

"Чому ви раніше не нагадали мені про це?"

В цей час обличчя Су Роу теж дуже змінилося. Її тіло піднялося та ставало вітром. Коли кам'яні двері відчинилися, вона вже зникла.

"Старійшина Лі, що ми повинні робити?" Загальні погляди зібралися на одному старшому.

"Що ще ми можемо зробити? Поспішіть і йдіть на допомогу!" Старійшина Лі заревів і сердито кинувся назовні.