Розділ 107

Розділ 107. Запитувати про його наміри

Після вечері Роланд вирушив назад до свого кабінету, щоб перенести на папір усі свої знання у галузі простої математики.

Природа не обдарувала його дуже гарною пам'яттю, тож деякі речі він міг і забути. Тим більше він тверезо оцінював свої здібності і розумів, що з часом він забуватиме дедалі більше. Втім, на минулій роботі Роланд використовував і математику, і фізику. А ось знання в галузі історії, географії, біології, хімії та інших предметів вже встигли практично випаруватись з мозку Роланда. Але він вирішив записати дані з цих курсів, нехай навіть вони були лише на початковому рівні. Звичайно, було ще рано влаштовувати школу для городян, але Роланду хотілося, щоб потім люди могли щось вивчити із записаного ним у майбутньому.

Щойно він повністю заповнював аркуш паперу, він передавав його Скролл, яка відразу приймалася за читання. Як тільки відьма дочитувала інформацію, та була надійно збережена у її магічній пам'яті. На жаль, пам'ять Скролл хоч і була відмінною, але вона не дарувала їй також розуміння речей, що запам'ятовуються, а значить, самостійно вивчити курс початкової школи вона не могла. Тому у вільний час Роланд іноді роз'яснював дівчині, що саме та запам'ятала.

Роланду подобалося читати іншим лекції, він вважав це досить цікавою роботою. Особливо, коли він спочатку побачив здивований погляд на обличчі Скролл, а потім, коли її вираз обличчя став зосередженим, щоб раптово перетворитися на одухотворене, сповнене розуміння та усвідомлення прочитаного обличчя. Щоразу, коли він бачив цей погляд, він відчував почуття виконаного обов'язку. Спостерігаючи за дівчиною, Роланд відчував, що дуже багато досяг. Звичайно, це почуття включало той факт, що реалізація його плану стає на крок ближче.

Попри те, що Скролл було вже майже сорок років, магія дуже сповільнила її старіння. На обличчі у неї не було жодної зморшки, а щоки покривав здоровий рум'янець. Волосся у відьми було зібрано у хвіст, що надавало Скролл солідності. Втім, пару дрібних зморшків все ж таки можна було помітити, тих, що знаходилися в куточках очей, але вони картину не псували. Якби відьма грала в кіно, то ідеально підійшла б на роль серйозної та гарної вчительки. Роланд почував себе досить дивно, розуміючи, що саме він і виконує роль вчителя.

Він постійно питав себе:

"Що таке магія для цього світу?"

Магія була скрізь: у глибинах північних шахт, на вершинах Непрохідних гір, у варварських пустках заходу в усьому регіоні Морського Вітру. Відьми можуть чаклувати скрізь. Якщо розглядати магію як енергію, то відьми – це щось подібне до електричних інструментів. Але було очевидно, що магія могла набагато більше, ніж звичайна електрика. Здавалося, що магія і є джерелом усіх енергій.

Наприклад, Венді згадувала, що Кара могла закликати чотири різні види змій: "смерть", "біль", "заціпеніння" та "небуття". Кожен вид змій мав свою отруту. Іншим прикладом була Найтінгейл, її здатність ховатися в тумані була майже подібна до спотворення простору.

Здібності відьом відрізнялися так сильно, що Роланд не міг знайти кращого пояснення походження магії, ніж те, що вона пов'язана з первинною енергією цього світу.

Потрібно поглянути на всесвіт, вивчити його правила, і лише тоді вдасться дати точне визначення енергії. У минулому світі Роланда Ейнштейн визначив чотири основні сили всесвіту і розмістив їх у теоретичні рамки, так звану Теорію великого об'єднання. Іншими словами, він зробив це, щоб знайти джерело походження всесвіту. А якщо основні правила всесвітів повторюються?

Діставшись цього питання, Роланд капітально задумався, а що, якби він повернувся у свій минулий світ... Чи є там ця магічна сила? Якщо є, то, мабуть, у світі немає відьом, тому цю силу ігнорують.

Але тепер Роланд міг тільки здогадуватися. З поточним рівнем розвитку технологій він не міг добре вивчити цю енергію.

Тому найважливішою для нього роботою нині було розвиток промисловості та загального рівня цивілізації.

Можливо, колись сила магії могла бути використана не тільки відьмами, з їх прямим доступом до походження магії, можливо магічну силу стане можливо перетворювати на іншу енергію, або поміщати в якісь об'єкти, які можна буде використовувати й іншим, для створення різних магічних ефектів. Тільки думка про це змушувала Роланда відчути себе надзвичайно схвильованим. 

– Ваша королівська Високість? – Помітивши, що Принц провалився в роздуми і стоїть з відсутнім виразом обличчя, Скролл вирішила нагадати про свою присутність.

– Ну гаразд, – підійшовши ближче, сказав Роланд. Він двічі збентежено кашлянув і, глянувши на запалену свічку, продовжив. – На сьогодні достатньо, можеш іти. До завтра.

– Так, Ваша Високість, – Скролл вклонилася і пішла було до виходу, але на середині кімнати вона раптом зупинилася.

Коли Роланд і через пів хвилини не почув звуку дверей, він задумливо підняв погляд і побачив, що Скролл все ще стояла посеред кімнати.

– Ти хочеш щось сказати?

– Ваша Високість, – Скролл завагалася на кілька секунд. – Я хочу дещо запитати.

– Будь ласка, питай вільно, – кивнув Роланд і поклав перо на стіл. Він узяв кухоль і зробив ковток чаю. З відьмами особливих проблем не виникало, якщо, звичайно, не зважати на те, що вони всі були якісь затиснуті та з великим недоліком упевненості в собі. Вони були як кролики, що акуратно висовували голови з норок, завжди готові кинутися бігти через будь–який порив вітру. Було б непогано, якби відьми не боялися і діяли трохи впевненіше.

Роланд очікував, що питання відьми буде досить банальним, начебто "чому ви вирішили нас прийняти? Ви не боїтеся гніву церкви?" Найтінгейл і Венді вже так багато разів у нього це питали, що Роланд уже з рахунку збився. Але якщо Скролл стояла посередині кімнати вся така серйозна, то Принц просто не міг не відповісти на її запитання. Нехай знають, що Принц завжди з ними чесний і ставиться до відьом дружньо.

– А... А можливо таке, що ви одружитеся з відьмою?

– Пфффффрр... – Роланд мало не виплюнув не вчасно набраний у рот чай. Насилу його проковтнувши, він запитав: – Чому ти питаєш?

– Я... – Скролл відкрила було рота, але в результаті так нічого виразного і не сказала.

Одружитися з відьмою? Першою, про яку після цього питання згадав Роланд, була, звичайно, Ганна. З того самого моменту, як він зустрів її там, у клітці, і вперше побачив її блакитні очі, Роланд ніяк не міг її забути. До дня пробудження відьми нічим не відрізняються від звичайних жінок, але після повного пробудження сили роблять їх більш досконалими. Те саме можна було сказати і про фізичні параметри відьом, їхні тіла мали більш мінливі форми, і зростанням вони були вищими, ніж звичайні жінки. Якби вони опинилися в минулому житті Роланда, то цілком могли б здобути увагу натовпу. То чому Роланд має сумніватися у вирішенні одружитися з відьмою, хіба є якась проблема? Він вважав, що ні.

Він глянув на Скролл і з усмішкою спитав:

– А чому б і ні?

********************************************************************

Дорогою до своєї кімнати Венді потирала плечі що нили. Її груди були занадто великі, вона доставляла тільки проблеми. Особливо тоді, коли доводилося стояти на даху навісу на кораблі "Маленьке Місто". При закликах вітру Венді підіймала обидві руки вгору, і тому їй потрібно було відхилятися назад, щоби не втратити рівновагу.

З часу, що минув після перших випробувань, "Маленьке Місто" зазнало деяких змін. Наприклад, на робочому місці Венді поставили навіс, щоб захистити дівчину від вітру, дощу та палючого сонця. Ще по периметру корабля зробили дерев'яний стопер, щоб зменшити удар при швартуванні до доків. По обидва боки корабля поставили по бетонному блоку, щоб спростити швартування.

Після місяця постійних тренувань вміння Венді справлятися з вітром стало ще краще. Тепер вона могла контролювати кут і силу подиху вітру навіть якщо корабель хитало. Ще вона навчилася використовувати природний вітер для зменшення обсягів споживання магії, тому тепер Венді могла довше чаклувати.

Найтінгейл прийшла в кімнату раніше за Венді, вона вже сиділа на ліжку, переодягнувшись у піжаму, і чекала подругу.

Щойно Венді побачила вираз її обличчя, то неймовірно здивувалася, відбувалося щось дивне: Найтінгейл широко посміхалася.

– Ну, і що з тобою такого гарного сталося? – поцікавилася Венді. Найтінгейл на це лише мовчки похитала головою, посміхаючись ще ширше.

Венді підібгала губи, після того, як вони з Найтінгейл пару ночей тому поговорили, настрій в останньої був гірший нікуди, але нова карткова гра ненадовго підняла їй настрій. А сьогодні... Відьма надто щасливо посміхалася. Куди ж подівся беззмінно серйозний вираз обличчя Тіньової Вбивці зі Срібного Міста?

Не отримавши відповіді, Венді роздяглася і вирушила митися. Напевно, Найтінгейл просто сьогодні в картах пощастило, і вона виграла нову гарну карту.