Розділ 124

Розділ 124. Повернення до Прикордонного міста

– Я ніколи раніше не бачила, щоб Ви так багато брехали, – заявила Найтінгейл, показавшись зі свого туману відразу ж, як Тайло пішов.

– А що щодо первосвященника церкви? – поцікавився принц. – Чи змогла визначити, чи казав він правду?

– Ні, мій дар був заблокований Медальйоном Божественної Кари. Я відчувала тільки величезну хмару темряви, де він стояв.

На жаль, Роланд не міг поводитися з Первосвященником так, як він це робив по відношенню до простої знаті. Він поклав на стіл подаровані йому таблетки і спитав:

– Скажи, будь ласка, ці пігулки й справді такі чудодійні?

Збільшити опірність болю можна було і за допомогою морфіну, а щодо фізичної сили... Напевно, таблетка якимось чином збільшувала здатність тіла виробляти адреналін. Але як церкві вдалося виготовити ці речовини та помістити їх у пігулки?! Якби церква була настільки технічно розвинена, вона давно б вже завоювала весь світ.

"Почекайте..." – Роланд раптом застиг від усвідомлення. – "А чи не могли вони зробити це за допомогою магії?!"

– Ти ж бачиш потоки магії, чи не так? — раптом глянув на Найтінгейл. – Ти бачиш у цих двох пігулках хоч якісь сліди магії?

Найтінгейл поклала таблетки до себе на долоню та уважно на них дивилася, але потім повернула їх назад і сказала:

– Магії тут не видно, але... Мені здається, що вони чимось нагадують Медальйон Божественної Кари.

– Медальйон Божественної Кари? – Роланд взагалі нічого не зрозумів.

– Ага, – кивнула відьма. – Ви ж були у моєму туманному світі. Він чорно–білий, але проста чорнота дуже відрізняється від чорноти, викликаної Медальйонами Кари. Я відчуваю, що від каміння походить якась порожнеча, немов він намагається поглинути все довкола себе. Я не знаю, як це описати... Щось на зразок чорної діри, або... Наче там взагалі нічого немає.

– Небуття?

– Так саме. Гостро почуття небуття, – відьма кивнула. – От і від цих двох пігулок у мене таке ж почуття, але воно не таке сильне... А ще воно не кругле, а якесь дивне, наче волокнисте.

– А це "небуття" може вплинути на твій дар?

Найтінгейл ще раз узяла пігулки й раптово зникла разом з ними в тумані, але відразу з'явилася знову:

– Здається, вони ніяк не впливають на магію.

– Думаю, краще взяти когось засудженого на смерть і на ньому випробувати ці таблетки, – Роланд акуратно загорнув таблетки в папірець, а потім поклав їх у кишеню.

– Ніколи б не подумала, що церква так добре до Вас ставиться, – присівши поруч із Принцом, придушено заявила Найтінгейл.

– Я впевнений, що якби він не носив з собою Медальйон Божественної Кари, то ти відчула б, що дев'ять із десяти його пропозицій – це брехня, – з презирством заявив Роланд. – Зрештою, тут головне ось що: те, що пропонує церква, ніяк не сходиться з тим, що вона за це хоче!

– Чому?

– Ну, ось дивись. Вони хочуть більше храмів, більше вірян, Принца або короля, який завойовує владу лише за допомогою церкви, і тому має всюди вести релігійну пропаганду. У країні зі стабільною політичною ситуацією найлегше звертати людей у ​​свою віру. Якщо трапиться війна, то церковники та ті, хто живуть у монастирях, будуть оголошені дезертирами і знать спробує обібрати їх усіх до нитки.

– А чи не могли б Ви їм сподобатися просто за те, що можете забезпечити їх людям мирне життя?

– Я так не думаю, – похитав головою Принц. – Стабільність досягається за допомогою єдності та рівноваги. Навіть якщо король не буде воювати тільки тому, що йому захочеться будь–яких насолод, то люди в його країні все одно стануть жити краще, ніж ті, хто живе в країні, що воює. Не дивно, якби церква вирішила підтримати мого брата, Тімоті. Втім, не дивно було б і те, якби вони вирішили піти за Гарсією... Але ось що дивно, вони прийшли до мене і запропонували свою співпрацю. Особливо після того, як Гарсія виграла бій проти Тімоті. Якби зараз церква запропонувала свою допомогу Гарсії, то, боюся, менше, ніж через шість місяців вся східна територія королівства була б під керуванням Королеви Чистої Води, і мені довелося б мати справу з величезною ворожою силою. Вони вирішили підтримати не найсильнішого, а самого, на їхню думку, кандидата, навіюваного. Ця ситуація може принести церкві багато користі. Уявімо, що я прийняв їхню пропозицію, і ось і без того складна ситуація з двома правителями в цій країні стає ще хаотичнішою. Тристороння війна виллється в занепад народжуваності, швидке зубожіння. І доки війна триватиме по всій території країни, закінчити її буде не так просто.

Яка від цього церкви користь? Можна й не говорити, що вони не зможуть отримати нових вірян... Можна навіть припустити, що всі храми, що збудовані церквою в містах, знесуть дощенту.

– Здається, Ви не до кінця розумієте хід думок знаті. Вони постійно все спотворюють і вивертають, – зітхнула Найтінгейл.

– Ну... – засміявся Роланд. – Я ж таки не знать.

Найтінгейл насупилась, пильно дивлячись на Принца.

"Цікаво, як сказане – це чиста правда?!"

Через три дні Роланд, нарешті, повністю вигріб із замку та бібліотеки все цінне, і тепер збирався вирушити назад до Прикордонного міста річкою.

Обставини на берегах Червоноводної річки за останні кілька днів змінилася. На територіях біля Прикордонного міста, які Ганна очистила вогнем, копошилося багато людей. По їхньому одязі можна було припустити, що вони були першими пригнаними до Прикордонного міста кріпаками. На території біля непрохідного гірського масиву зросла безліч простих дерев'яних будинків. Помітивши в будинках якийсь рух, Роланд дійшов висновку, що там уже оселилися сім'ї нових кріпаків.

Ці люди поколіннями були прикуті до однієї й тієї землі, їхні діти вже народжувалися зі статусом кріпаків. Тому в них не було жодної надії на те, що колись вони житимуть не так одноманітно і бідно. Їхньою мотивацією для обробітку земель було не щире бажання, а страх покарання. В результаті продуктивність їх праці була просто сміховинною.

Рабство було, безперечно, одним із головних ворогів індустріального розвитку, і тому його треба було скасувати. Втім, Роланд не збирався так просто звільняти всіх робітників, він хотів запропонувати їм вихід, щоб вони побачили надію в тому, що зможуть заробити свою свободу. Навіть якщо для цього світу такий "добрий" майстер, який обіцяє своїм рабам свободу за хорошу роботу, буде дивовижною новиною, Роланд не думав, що чутки про це нароблять великої біди. Решта знаті, швидше за все, вирішить, що Роланд дуже добрий, от і все.

Роланду всього лише потрібно почекати деякий час, а потім він повністю усуне рабство, причому тоді особливо чинити опір ніхто і не буде.

Зона біля пірсу була усіяна торговими суднами – було очевидно, що такий маленький пірс не може впоратися із навантаженням. На щастя, "Маленьке Місто" було побудовано за іншою технологією, тому йому для швартування не потрібен був док. Дещо подумавши, Роланд вирішив, що найближчим часом слід зайнятися удосконаленням тутешнього порту.

Коли він нарешті повернувся до свого замку, то навіть відпочивати не став. Натомість Роланд відразу ж подався до свого кабінету і покликав туди Берова, щоб той доповів про те, що відбувалося в Прикордонному місті за відсутності Роланда.

Міністр–помічник вже давно приготував звіт, так що зараз йому тільки залишалося вийняти з кишені сувій і розгорнути його на довгому дерев'яному столі.

– Ваша Королівська Високість, кількість матеріалів, які Ви сюди відправили, мене налякала! – Беров трохи посміхався, що з головою видавало його справжні думки. – Дванадцять моїх помічників цілу ніч рахували монети, яких, до речі, виявилося понад чотирнадцять тисяч золотих... Це дорівнює річному доходу деяких із великих міст.

"Напевно, Герцог збирав ці монети протягом двадцяти років, чи навіть більше", – подумав Роланд. – "І більшість із них однозначно накрадені, або зароблені нечесним способом. Потрібно накупити на них їжі, стали та вкластися в мої машини якнайшвидше".

– А дорогоцінне каміння? Яка приблизна ціна каміння та виробів ручної роботи?

– Я ще точно не підрахував, але приблизна вартість буде близько десяти тисяч золотих роялів. Але якби ми виставили їх на аукціон десь у столиці, то заробили б набагато більше. Але зараз вони всі лежать у підвалах Вашого замку, – Беров на мить зупинився. – До речі, наших вже наявних кімнат для зберігання їжі не вистачає, тому я пропоную вам збільшити територію замку і побудувати на ній нові сховища, причому не тільки для їжі.