Розділ 159

Розділ 159. Найсильніше переконання

Перед тим, як погодитися на зустріч із Попелом, Роланд уважно вислухав переказ діалогу між нею та Венді.

Він зовсім не очікував, що його давно втрачена сестра Тіллі Вімблдон очолить ще одну відьомську організацію. І не просто очолить, а ще й організує її прямо у всіх на очах і примудриться зібрати відьом з усього королівства. Але що Роланд терпіти не збирався, то це те, що Тіллі хотіла запустити свої загребущі руки на його територію.

Відповідно до зібраної Найтінгейл інформації, Попіл, ця нова відьма, була винятком і, швидше за все, її можливості належали до бойового типу.

З кожною відьмою – винятком потрібно було виявляти подвійну обережність, так що під час зустрічі Роланда і Попілу у кабінеті не тільки знаходилася прихована у своєму улюбленому тумані Найтінгейл, але й Ганна, що цілком відкрито стояла біля Роланда. Вона оточила стіл Принца кількома мініатюрними вогниками, які були видно неозброєним оком, тим самим перекриваючи для Попіл будь–який можливий шлях підібратися до принца. Якщо раптом Попіл вирішить кинутися на Роланда, Ганна в ту ж мить зможе зробити з неї вкрай несимпатичний салат.

Але навіть попри ці запобіжні заходи Попіл була досить небезпечна для Роланда, навіть добровільно одягнувши на себе Медальйон Божественної Кари вона все ще могла виступити в ролі божевільної руйнівної сили. Втім, більшість відьом не особливо скаржилася на цей камінь, і цей факт відьма, що прийшла, не мала права ігнорувати. Напевно, саме тому вона й не вдягла його на себе, щоб завоювати довіру відьом Прикордонного міста.

– Твоїх відьом? Не будьте таким самовпевненим! Вони – особи, і вони нікому не належать! – холодно заявила Попіл.

Роланд навіть розгубився від такої самовпевненої відповіді. Він уперше відчув, що програє словесний поєдинок. Раніше він запросто використовував такі словесні звороти, як "мої люди" або "мої піддані", але сьогодні його вперше тицьнули носом у ці демократичні тонкощі, і тому Роланд був трохи збентежений. Так, він цілком міг використати фрази про те, що хтось йому належить, раз він раптом опинився тут лордом, але... Якщо він зараз випинатиме своє становище прямо тут, коли за ним спостерігають Ганна і Найтінгейл, то це зрештою лише опустить його авторитет серед відьом. Роланд не збирався так просто складати свої позиції.

Тому він двічі кашлянув і спробував повернути діалог у корисне для нього русло:

– Та я ніколи і не вважав їх своїми, вони мають повне право покинути Прикордонне місто тоді, коли самі захочуть. Втім, я не можу не відзначити, що моє місто це, напевно, найкраще місце для їхнього відкритого проживання. Ну а щодо життя на Фіордах... Не згадуючи про те, що сам шлях на потрібний острів цілком може бути таким же небезпечним, як і бездумні подорожі через Королівство... Клімат на Фіордах досить непередбачуваний, ви зможете пережити цунамі або шторм? Я не думаю, що люди можуть жити на островах, схильних до катаклізмів.

– Але там принаймні вплив Церкви не такий сильний. До того ж відьми цілком зможуть використати свої сили, щоб трансформувати своє житло та убезпечити їх від будь–якої погодної неприємності. А ось Ви, наприклад, не зможете сховати їх від дії Медальйона Божественної Кари, я вже не говорю про Армію Божественної Кари, – безжально заявила Попіл. – Ви взагалі розумієте, як безглуздо Ви вчинили? Поширюючи чутки про Ваших відьом. Ви досягнете лише візиту Церкви! З великою повагою... Армію Божественної Кари не перемогти. Так що єдиний для Вас правильний вихід це відпустити відьом зі мною, щоб вони залишили Вашу територію, і тоді Ви зможете уникнути тієї трагедії, до якої зараз йдете семимильними кроками.

Роланд уже чув, як вона розповідала Венді про Армію Божественної Кари, тому він знав, що демонстрація сили зможе переконати Попіл набагато швидше, ніж прості слова. Звичайно, Роланд цілком міг повністю проігнорувати слова Попіл, але це означало б, що він здається і не збирається боротися за відьом, що знаходяться під керуванням Тіллі Вімблдон. Втім, хоч  шансів на перемогу у нього було небагато, Роланд все ж таки хотів спробувати.

– Ти можеш здолати битву з кількома солдатами Армії Відплати одночасно? – поцікавився він.

Попіл здивовано дивилася на нього, трохи поміркувала і показала три пальці:

– Я можу перемогти трьох солдатів.

– Ну, тоді нумо битися, – серйозно заявив Роланд. – І результат тобі покаже, чи можу я перемогти Армію Божественної Кари, чи ні.

– Ви про що?! – Попіл на мить завмерла, і тепер на її обличчі проступило замішання, витісняючи звичайну маску холодної байдужості.

– Чесний бій, віч-на-віч, – сказав Роланд, карбуючи слова. – Якщо я зможу тебе перемогти, то ти повинна визнати, що я можу чинити опір Церкві.

– Ви проти мене? Або... Чи Ви хочете, щоб Ваше місце у поєдинку зайняла відьма?

– Ну, звичайно, це буду не я, але й не відьма. Я впевнений, що солдати Армії Божественної Кари екіпіровані Медальйонами Божественної Кари, – посміхнувся Роланд. – Твоїм опонентом буде звичайний лицар.

Втім, Роланд трохи засмутився через те, що йому самому не доведеться брати участь у поєдинку. Але, зрештою, противниця–відьма була настільки сильною що, згідно з розповіддю Венді, змогла прокласти собі шлях через весь монастир, набитий охороною, а в результаті взагалі втекти від Армії Божественної Кари, яка її розшукує.

Навіть якщо вона битиметься врукопаш, або простим дерев'яним мечем, вона все одно буде дуже небезпечна. До того ж Роланд не знав, наскільки ефективним є його новий револьвер. Тому, трохи поміркувавши над безпекою, він доручив Картеру виступити замість себе в поєдинку. Ось якби у Роланда був хоч один АК–47, то він, напевно, міг би спробувати самотужки розібратися з відьмою.

– Звичайний лицар! – Обличчя Попіл знову перестало виражати якісь емоції. – Якщо я виграю, ви відпустите зі мною ваших відьом?

– Звичайно, ні. Адже ти не зможеш зробити те саме в разі моєї перемоги. Ти навряд чи поїдеш до Тіллі та забереш усіх її відьом, щоб привести їх сюди.

– У такому разі який сенс у запропонованій Вами дуелі?

– Ну, я вже сказав, це не зовсім дуель, а, швидше, тест, – поправив відьму Роланд. – А сенс буде в тому, що ти зрозумієш, що я не такий і беззахисний перед силами Церкви, я цілком можу успішно оборонятися. А потім, коли ти вирушиш на Фіорди, ти вже знатимеш, що і в королівстві Грейкасл, а саме, в Прикордонному місті, теж існує безпечне для життя відьом місце. Втім, якщо ти виграєш, то, наприклад, Венді може почати вмовляти решту відьом піти за тобою, і повір мені, це буде набагато успішніше, ніж якби це робила ти.

– От тільки я не програю, – заявила Попіл. – Кличте свого лицаря.

– Ну не прямо зараз же, – відмахнувся Роланд. – Ми проведемо бій за тиждень. Мені потрібно зробити необхідні приготування, а ти поки що можеш спокійно пожити в палаці. Подивися, як інші відьми вільно мешкають у Прикордонному місті. Можливо, життя в місті тобі сподобається, і ти приймеш мою думку без жодних поєдинків.

Попіл довго свердлила Роланда холодним поглядом, потім заявила:

– Ви маєте рацію. Може, мені й не треба чекати на сім днів. Може, вони погодяться йти зі мною набагато раніше і вільно покинуть Прикордонне місто.

Роланд у відповідь лише знизав плечима.

Коли Попіл була уже біля дверей, Роланд раптово гукнув:

– Стривай... А я тебе, випадково, ніде раніше бачити не міг?

Він був упевнений, що ніколи її раніше не бачив, але чомусь все в цій відьмі здавалося йому підозріло знайомим. І Роланд відчував, що це дивне почуття йшло до нього з часів, коли попередній Четвертий Принц ще жив у столиці.

– А Ваш стражник вам ще не розповів? – Попіл навіть не потрудилася обернутися. – Якби Тіллі мене тоді не зупинила, зараз би Ви жили лише з однією рукою.

За ними зачинилися двері, і відразу перед Роландом з туману з'явилася Найтінгейл, і холодно поцікавилася:

– Ви схопили її за дупу?!

– Що? – Роланд приголомшено плескав очима. – Я певен, що у палаці її не бачив! Що ти маєш на увазі?!

Найтінгейл незадоволено скривилася, чим нагадала Роланду про служницю, на ім'я Тир.

"Ой, ну звичайно! Так, я схопив служницю за дупу, але чесно я на це питання відповідати не буду, адже я такий правильний! Та й взагалі, що поганого в тому, щоб щось помацати?! Про твою звичку підглядати я взагалі мовчу!" – обурено подумав він.

Ганна, розсміявшись, почала розмову:

– А Ви впевнені, що Картер зможе її здолати? Якщо він програє, то, боюся, інші відьми втратить у Вас впевненість.

Роланд із полегшенням виявив, що Ганна спокійна.

– Попри те, що на цю відьму не вплинуть Медальйони Божественної Кари, битися вона все одно буде, використовуючи лише своє тіло. Вогнепальна зброя, думаю, стрілятиме набагато швидше, ніж відьма завдавати ударів. Таким чином, шанси на нашу перемогу будуть... Приблизно відсотків сімдесят.

"Але тепер я маю завершити розробку револьвера за сім днів", – похмуро подумав Роланд.