Розділ 162

Розділ 162. Тренування з вогнепальною зброєю

– Брехло!  – Роланд, закінчивши зустріч з алхіміком, повернувся до свого кабінету, і одразу нарвався на допит від Найтінгейл.  – Що це за чотириста п'ятдесятирічна книжка "початкова алхімія" така, про яку Ви говорили? Чи не та це книга, в якій просто записані Ваші ж знання? Рано чи пізно Ви все одно навчатимете цьому і городян, чи не так?

– Ну, це була брехня на благо, – Роланд із задоволенням потягав чорний чай, привезений йому Маргарет. Він уже давно втомився від пиття простої води та елю.  – Звідки принц, що прожив усе своє життя в палаці, так добре знав хімію, якщо у нього була можливість вчитися лише у королівського алхіміка? Так що якщо я дам Кайлу знання у вигляді книги, то він прийме їх набагато простіше, ніж якби я власноруч почав його навчати. Зрештою, людина найбільше вірить саме собі.

– Ось як?  – Найтінгейл зацікавилася тим, що відбувається, і нахилила тулуб ближче до Роланда, зупиняючись лише за десяток сантиметрів від його обличчя.  – Ну то хто тоді Вас усьому цьому навчив?

– Еее... – Роланд відкрив було рота, щоб щось зморозити, але Найтінгейл швидко приклала палець до його губ і сказала:

– Якщо не хочете відповідати, то й не треба. Я не хочу чути від Вас брехню.

Роланд моргнув, і Найтінгейл прибрала руку.

– Нам потрібно вичавити все, з того факту, що дуель відбудеться лише через п'ять днів, – Роланд моментально змінив тему.  – Нам ще потрібно знайти Картера та ознайомити його з новою зброєю.

– Але ж Ви ще недавно скаржилися, що ніяк не могли розв'язати проблему з боєприпасами?

– Проблема лише одна – у використанні піроксиліну. Адже нам потрібно тільки одне – виграти дуель, тому ми зобов'язані зробити револьвер, що стріляє. Втім, на дуелі нам не потрібно буде замислюватися ні про транспортування запасів, ні про щось інше... Тож, гадаю, нам потрібно підготувати максимум комплектів десять, – пояснив Роланд.

Звичайно, мала кількість піроксиліну так само вплине і на швидкість стрілянини, що може зіграти в дуелі дуже важливу роль. Але, зрештою, все буде в руках зовні богоподібного Картера.

***

На захід від міської стіни.

Картер отримав нове завдання від Роланда та заявився на майданчик для випробувальних вибухів.

– Я мушу битися з відьмою?  – Картер, почувши про дуель, злегка оскаженів.  – А можна мені Медальйон Божественної Кари?

– Звичайно, – посміхнувся Роланд, – Ось тільки битися ти будеш з досить унікальною відьмою, на яку це каміння не діє взагалі. Її метод битви досить схожий на лицарський, вона навіть має величезний меч!

– Ви хочете сказати, що та відьма – майстер бою на мечах?  – Картер дивився на Роланда Найтінгейл, що стоїть позаду.

– Ну щось на зразок того. Але ось тільки здатність у неї спрямована на її ж власне тіло, так що вона і сильніша, і швидше за звичайну людину, – продовжив пояснення Роланд.

– Тобі треба морально підготуватися. Та відьма може контролювати своє тіло в кілька разів краще, ніж той, що наївся таблеток, карний злочинець.

– У кілька разів краще... Ваша Високість, Ви хоч знаєте, що це означає?  – Картер був у шоці.  – Я навряд чи зможу досить швидко відреагувати на її випади, навіть якщо уважно за нею спостерігатиму. Якщо вона така сильна, як Ви кажете, то я її перемогти не зможу.

– Ну, теоретично твій шанс на виграш дорівнює нулю, – серйозно кивнув Принц і простяг Картерові дивний пістолет.  – Але з цією зброєю шанси на твій успіх підскочать до неба.

– Це... якийсь новий пістолет?  – Картер схопив запропоновану зброю обома руками. Спусковий гачок і стовбур були практично такими, як і на кремнієвих рушницях, тому Картер припустив, що це зброя одного типу. Хоча розмір цієї нової зброї був трохи менший за рушницю, але вага його була значно важчою. Ще Картер зауважив, що крім дерев'яної ручки у цій зброї немає нічого неметалевого. Зброя була гарної форми – її плавні вигини та гострі кути, блискучі під сонячним світлом, надавали зброї свого особливого шарму.

Картер вперше бачив таку чудову зброю, і одразу в неї закохався.

– Це називається револьвер, – Роланд витяг ще один такий самий пістолет і відкинув убік частину, схожу на бджолині стільники.  – Тепер дай мені пояснити, як усім цим багатством користуватися.

Незабаром Картер зрозумів, що користуватися револьвером було набагато легше, ніж кремнієвою рушницею. Куля та порох були об'єднані в один предмет, який було легко завантажувати в револьвер. У циліндрі було п'ять отворів, що означало, що кожен з них можна вставити по п'ять куль. Напевно, саме тому Принц назвав зброю револьвером.

У корпусі револьвера був отвір, через який боєць і ударяв патрон. Після кожного удару висікалася іскра, і чувся звук підпалювання – тому Картер вирішив, що десь там усередині захований кремінь. Дизайн нової кулі йому сподобався – дуже вже вона була красивою. Її світло –жовтий корпус був зроблений із тоненької смужки міді, він був абсолютно круглим та гладким. Як не придивлявся Картер, він не зміг помітити жодного дефекту оболонки. Дно патрона було плоским, а наконечник завтовшки приблизно з мізинець Картера. Патрони ідеально підходили до отворів у барабанах. Лицар здивувався, як же Принц міг це зробити?

– Я ще не до кінця відпрацював техніку створення патронів, так що завжди звертай увагу на ось цей отвір на дні кулі, – Роланд смикнув рукою так, ніби він щойно вистрілив.  – Дивись, завжди тримай револьвер дулом униз, не можна, щоб порох висипався з патронів. Після кожного пострілу тобі потрібно буде прочищати гніздо для кулі, інакше порох почне вибухати прямо усередині.

– Недороблені патрони?

– Ага, – знизав плечима Принц.  – Це важлива проблема, що вимагає вирішення, і якщо все піде за планом, то я розберуся з нею ще до початку дуелі. Може, я зможу закрити дірку на дні патрона, тож тобі не доведеться хвилюватися про порох.

Картер заплутався, якщо Принц закриє отвір на дні патрона, як саме підпалюватиметься порох? Втім, незабаром він відмахнувся від думки про цю неможливу проблему. Зрештою Картер знав набагато менше, ніж Його Високість.

Четвертий Принц дуже талановитий і ерудований, тому Картер просто обожнював Принца, переповнюючись захопленням. Ніхто, ні якийсь майстер алхімії, ні астролог, який займає важливе місце в суді, ще не придумав стільки різних і корисних речей, яких винайшов Роланд. Винаходи Принца були зовсім не схожі на щось на зразок білого пороху, який годився хіба що як іграшка для аристократів.

Винайдену Роландом парову машину тепер використовували і в шахтарстві, і як насос. Його гармати та рушниці допомогли відбитися від полчищ демонічних тварин та від армії Герцога. Тепер Картер був абсолютно впевнений, що через деякий час корона Грейкасла опиниться в руках саме Роланда Вімблдона, великого лорда Прикордонного міста.

Відстань від Картера до мішені була 10 метрів, але головною проблемою було не це. Картеру потрібно було потрапити в ціль розміром з людську долоню. Він став у стійку, яку йому раніше продемонстрував Роланд, потім схопив револьвер двома руками, злегка нахилив тулуб уперед і, спрямувавши дуло у бік мішені, натиснув на спусковий гачок.

З обох боків барабана з'явилися іскри та дим, і незабаром бабахнуло так, що стало боляче вухам. Картер відчув, ніби його тулуб штовхнули назад, а руки неконтрольовано піднялися вгору. Коли розвіявся дим, ціль була цілком неушкодженою.

– Продовжуй, – скомандував Роланд.

Картер глибоко зітхнув і відстріляв чотири патрони, що залишилися. Втім, результат був аналогічний – жодною кулею він не потрапив у ціль.

– Це... – Картер був збентежений. Він глянув на Роланда і зрозумів, що Принцу зовсім не цікава мета.

– У револьвера дуло коротше, ніж у рушниці, так що цілком логічно, що ти жодного разу не потрапив. Та й діаметр кулі майже дванадцять міліметрів... Так, з таким діаметром патрона віддача від пострілу буде набагато сильнішою за рушничну віддачу, — спробував пояснити Принц, але Картер нічого не зрозумів.  – Загалом, тобі потрібно лише дотримуватись моїх вказівок і багато тренуватися. Якщо за день до дуелі ти зможеш потрапити в ціль п'ять із п'яти разів, то тоді ти, швидше за все, здобудеш перемогу. О, і ось що! Не забувай збирати відстріляні гільзи, їх можна буде перезарядити та знову стріляти.