Розділ 175

Розділ 175. Екскурсія на повітряній кулі

Принцип роботи повітряної кулі був дуже простий, та й зібрати таку кулю було досить легко. Втім, і тут не обійшлося без труднощів: перша трудність була в нагрівальному механізмі, а друга - у тканинному куполі.

Через відсутність будь-яких газових балонів Роланду як паливо довелося використовувати дрова та вугілля. Але, на жаль, ефективність цього була дуже низькою, і Роланд не розраховував, що зможе полетіти на кулі далеко.

Це означало, що в нинішньому індустріальному світі Роланда принцип подорожі повітряними кулями з'явився набагато раніше, ніж у його першому всесвіті. У тому світі люди змогли використовувати повітряні кулі в бою тільки після винаходу куль, що літають на водні. Роланд же, своєю чергою, тепер міг у принципі замислюватися про грубку на кулі, її роль успішно могла виконати Ганна.

Друга проблема – тканинний купол. Його потрібно було зробити повітронепроникним. Щодо цієї проблеми Роланд зовсім не напружувався, він цілком міг використовувати метод, відкритий його попередниками у тому світі, для виготовлення купола потрібно було використовувати багатошарову тканину. Зовнішній шар купола був виготовлений зі зносостійкої тканини, центральний – з коров'ячих кишок, а внутрішній – із легкої марлі. Такий пристрій міг запобігти витоку повітря, і ще Роланд міг не побоюватися, що якісь птахи проклюють у куполі дірку.

Роланд підняв угору частину купола з отвором, щоб Ганні було зручніше за допомогою свого полум'я наповнювати той гарячим повітрям. Купол повільно почав надуватися, чимось нагадуючи собою віск, що плавився. Зважаючи на те, що в кошику повітряної кулі будуть перебувати дві людини, мінімальний діаметр купола мав бути п'ять метрів. На нього у Роланда пішло "матеріалу" з дванадцяти корів, і виготовляли купол майже цілий тиждень. Якби Роланд не був лордом, то навряд чи йому вдалося зробити собі таку величезну іграшку.

– Він літає через те, що гаряче повітря легше за холодне? – поцікавилася Ганна. – Я щось таке читала у Вашому підручнику.

– Так, гаряче повітря підіймається вгору, а холодне – опускається. Це звичайне природне явище. Якщо спробувати пояснити його з допомогою теорії частинок, то гарячому повітрі частки рухаються швидше, цим збільшуючи швидкість його дифузії, і збільшується. А чим більший обсяг повітря, тим менша щільність. Гаряче повітря в куполі не може змішатися з навколишнім холодним, тому підіймається вгору, захоплюючи за собою кошик.

Закінчивши пояснювати, Роланд побачив, що Ганна дивилася на нього з написаною в неї на обличчі думкою "так ось у чому справа!", а ось решта відьом взагалі зрозуміла ні слова і стояла з втраченими поглядами. Роланд подумки порадувався за Ганну і її талант до навчання.

Коли купол нарешті заповнився гарячим повітрям, він повільно почав підійматися, розпрямляючи троси-кріплення. Роланд першим заліз у кошик, а потім допоміг залізти Ганні.

– І я все ще це не схвалюю, – заявила Найтінгейл. – Може, буде краще, якщо Ви дозволите мені спочатку це випробувати?

– Повір мені, нічого не станеться, – м'яко посміхнувся Роланд. – А якщо трапиться щось несподіване, то у нас є Блискавка.

– Так, не хвилюйся, я їх зловлю! – Блискавка заспокійливо поплескала Найтінгейл по плечу.

– А ще є я! – заявила Меггі, чий одяг підозріло нагадував одяг Блискавки.

І ось кошик повітряної кулі повільно відірвався від землі і поринув у небо. Незабаром куля вже піднялася вище за палац, і погляду його пасажирів постало все Прикордонне місто.

Для Роланда подібне видовище було не в новинку, зрештою, в минулому житті він жив у хмарочосі. А ось для Ганни побачене виявилося справжнім шоком, вона ніколи раніше не бачила такої захоплюючої картини. Вона перехилилася за край кошика й уважно розглядала місто, схопивши Роланда за руку. Ганна виглядала і схвильованою, і щасливою водночас.

Такий вираз обличчя у неї Роланд бачив уперше, він пов'язав це з тим, що раніше дівчина ніколи не підіймалася на таку висоту. Зрештою, це був її перший політ і було не дивно, що вона боялася висоти.

Незабаром кошик, прив'язаний п'ятдесятиметровою мотузкою до закріпленого на землі стовпчика, перестав підійматися. Іншими словами, повітряна куля піднялася на висоту шістнадцятиповерхової будівлі. Роланд попросив Ганну припинити нагрівати повітря, щоб балон завис на одному місці.

Блискавка, яка підіймалася з кошиком усі ці п'ятдесят метрів, переконалася, що балон не збирається падати, і почала грати з Меггі наздоганяли навколо купола.

При погляді з такої висоти було дуже добре видно дах замку і всі будови, що були на території міста, поточну трохи осторонь Червоноводної річки та зелені фермерські поля поряд з нею.

– Як тобі? – з усмішкою поцікавився Роланд у Ганни, стискаючи її долоню.

– Дякую за Ваш подарунок! – радісно вигукнула вона. – Виявляється, тепер і я можу високо літати!

– Ти можеш злетіти ще вище, – Роланд сів униз, спершись спиною на стінку кошика. – Якби я прив'язав мотузку довше, то ми могли б злетіти разів у десять вище. Але там, вгорі, перебіг повітря дуже сильний, і нам складно було б залишитися в безпеці. До того ж це мій перший літальний апарат. Почекай, доки я не зроблю поршневу машину, тоді навіть прості люди зможуть швидко літати навіть вище, ніж птахи, – він з надією глянув нагору. – Якось людство зможе злетіти ще вище і покине межі цієї планети, вирушивши в нескінченний космос.

Ганна з подивом дивилася в далечінь поглядом повним передчуття.

– Я не можу стверджувати, що таку технологію я можу винайти, – Роланд задивився на Ганну. – Але як тільки я зроблю поршневу машину, то принаймні звичайні люди також зможуть літати. Думаю, залишку мого життя вистачить, щоб цього досягти.

"На щастя, за допомогою магії Ганни мені не доведеться стикатися з серйозними проблемами в процесі створення поршневих двигунів, але якість матеріалів поки залишає бажати кращого. Поганий чавун гарний тільки для парових машин і окремої зброї. За допомогою чорного полум'я Ганни можна ще робити сталь для револьверів. Але ось побудувати двигун внутрішнього згоряння, боюся, з нього буде неможливо. Тут мені буде потрібна висококласна сталь чи алюміній".

– Все, чого Прикордонне місто на цей час змогло досягти, сталося завдяки твоїй допомозі, міс Ганно.

Почувши ці слова, Ганна мовчки дивилася в далечінь. Через деякий час вона сіла поряд із Роландом і м'яко сказала:

– Моя мати загинула у вогні. Я була там, поряд з нею, але замість того, щоб теж загинути в тому повному диму та полум'ї пекла, я перетворилася на відьму. Довгий час я звинувачувала себе, думала, що це я викликала ту страшну пожежу, і ненавиділа себе за те, що стала відьмою. Потім мене за це заарештували, і я подумала, що нарешті зможу викупити свої гріхи своєю ж смертю і померти спокійно, але потім Ви витягли мене з в'язниці і навчили приносити користь своєю магією... Я ніколи не подумала б, що мій вогонь може приносити користь, а не тільки жахливий біль та руйнування, – вона на кілька секунд замовкла. – Те, що я зустріла Вас, вже добре. І ось тепер я думаю, що змінився і перебіг моїх думок. Іноді, втім, я відчуваю себе сумно і сподіваюся, що одного разу все ще більше зміниться.

Вона схопилася за плече Роланда.

– Якщо це станеться, то Ви все одно працюватимете зі мною?

Її так схожі на два блакитні озера очі виблискували у світлі сонця, а м'яке дихання, яке Роланд відчував у себе на обличчі, змушувало його серце тремтіти. Він відчував, як десь під тонкими прошарками одягу серце Анни прискорило свій темп. Але попри це, дівчина не уникала його погляду, вона дивилася прямо на Принца. Тут не було Найтінгейла, і тому Ганна вирішила взяти ініціативу на себе.

– Там...

Він не встиг домовити, дівчина притиснула свої губи до нього, обриваючи його на півслові.

Коли вони, нарешті, відірвалися один від одного, він прохрипів:

– Я в будь-якому випадку працюватиму з тобою, міс Ганно.

– Добре.

Тепер ініціативу взяв він Роланд, опустивши голову і скоротивши дистанцію між ними ще сильніше.

***

– Гей! – Меггі, яка вже кілька хвилин намагалася наздогнати блискавку, раптом відчула, що щось не так, і озирнулася на кошик. – Їх там немає!

– А? – озирнувшись, Блискавка посміхнулася. – Вони просто присіли.

– А хіба вони не хочуть помилуватися околицями?

– Вони будь-якої миті можуть це зробити, а от таких рідкісних можливостей, як зараз, у них буває мало.

– Можливостей? – Меггі потрясла головою, приземлившись Блискавки на плече. – Я не розумію. Може, злітаємо та поглянемо?

– Ну ні, – усміхнулася Блискавка, погладивши голубку. – Це дуже священний ритуал, який не можна переривати.

– Чого?

– Загалом можу тільки сказати, що сама зрозумієш з часом. А до того моменту краще тобі цього не бачити. Принаймні так пояснював мені мій батько, найбільший дослідник усіх часів, – і тут блискавка підкинула Меггі вгору. – Тепер твоя черга тікати, а я наздоганятиму.