Розділ 187

Розділ 187. Нова бізнес–організація

З настанням літа до Прикордонного міста прибув річковий флот Маргарет.

Роланд навмисне вирішив зустріти торгівлю на пірсі, щоб ніби "випадково" перевірити якість привезеного нею товару.

Найціннішим вантажем, звичайно ж, була селітра у кількості трьох до верху забитих корабельних трюмів. Наразі запас пороху у Прикордонного міста повністю вичерпався, довелося практично призупинити тренування Першої Армії. Роланд, звичайно, вже почав озброювати своїх солдатів револьверами, так що вони поки що тренувалися перезаряджати та чистити барабани. Але тепер з селітри, що надійшла партією, армія, нарешті, зможе відновити тренування зі стрільби.

Згідно з їхнім договором, Маргарет разом із селітрою привезла ще й два набиті рудою кораблі – здебільшого там було залізо та мідь, але й кварцит зустрічався. На розвантаження всіх привезених товарів мало піти два-три дні.

Роланд поки що запропонував Маргарет оглянути її нові парові машини, він спеціально виставив їх серед двору. Наслідуючи свою традицію, він навіть загорнув їх у величезні червоні покривала. За цей місяць Західна індустріальна компанія насправді подужала виробництво лише однієї цілої парової машини, решту часу вони штампували браковані деталі. Тому Роланду навіть довелося попросити Ганну відібрати з браку не дуже зіпсовані деталі та виправити їх, а потім зібрати з них другу парову машину, щоб не зривати терміни постачання.

І, на превеликий подив Роланда, цього разу Маргарет приїхала не одна, вона захопила із собою зі столиці групу торговців.

Коли вони, нарешті, закінчили переговори з доставлення, то Роланд, Маргарет та її партнери вирушили до замку, де розкішно пообідали у приймальному залі.

– Ваша Високість, це мій старий друг Хоґґер. Він власник одного з найбільших у столиці підприємств із видобутку корисних копалин, – Маргарет почала перераховувати своїх компаньйонів. – А це Гаммон і Марлан, вони з каравану Місячного Півмісяця. Їм було дуже цікаво подивитися на парові машини. Я знаю їх багато років, так що мені не буде комфортно перепродавати машини їм, так що я вирішила взяти їх і просто познайомити вас один з одним.

– Я вітаю Вас, Ваша шановна Високість, – сказав Хоггер, погладжуючи свій величезний живіт, а обличчя його блищало від жиру. – Маргарет мені сказала, що ці машини можна використовувати як робочу силу, і те, що я можу ними швидко відкачувати воду і діставати руду з шахти. Щобільше, вона сказала, що машина може працювати цілий день! Чи можу я сам помилуватися цим?

– Звісно, – Роланд повільно потягував вино. Він так і не зміг звикнути до його смаку, але пити його вже міг. – Але якщо ви хочете, щоб машина транспортувала руду, то доведеться ще й побудувати рейкову систему. Після обіду я можу взяти Вас із собою до Північної шахти, там самі й подивіться.

– Ваша Королівська Високість, мені теж цікаво послухати про різні способи використання парової машини. Її що, і справді можна встановити кораблем, щоб той рухався без вітрил? – раптом заговорив Марлан. – Якщо все ж таки можливо, то чи може ця машина рухати трьох – або чотири щоглові кораблі? Боюся, для цього вона буде недостатньо потужною.

– У цьому плані парові машини зовсім як коні. У деяких з них просто величезна міць, а деякі слабші. Все залежить від моделі. Звичайно, більш продуктивні машини коштуватимуть і дорожче. А якщо однієї буде недостатньо, завжди можна встановити ще парочку. Дві, наприклад, чи чотири, – посміхнувшись, відповів Роланд.

Для використання парової машини на кораблі, навіть найпримітивнішому, там знадобляться складні системи доставлення енергії та обробки. Окрім Прикордонного міста в Грейкаслі не було жодного місця, де змогли б зробити таке масштабне доопрацювання кораблів. Але ця робота сама по собі буде коштувати набагато дорожче, ніж одна парова машина.

– У такому разі караван Місячного Півмісяця теж хоче закупити у вас ці машини, – Гаммон наколов один із пиріжків, який ще пару секунд тому мирно лежав у кошику, на вилку, а потім відправив його до рота. Але пиріжок був настільки гарячим, що чоловік миттю обпікся.

Природно, що схожі люди нерідко збираються у компанії. У багатія буде багато інших друзів-багатіїв. Для цих людей тисячі золотих роялів, які вони були готові заплатити за машини, ще не бачачи їх, нічого не означали.

Роланд похитав головою:

– На жаль, у Прикордонному місті зараз не вистачає робочої сили. Той факт, що парову машину дуже складно зібрати, боюся, не дозволить мені виконати ваші замовлення одночасно. Вам доведеться почекати, поки я не дороблю те, що замовила Маргарет.

– Я можу надати вам робочу силу, Вашу шановна Величність, – сказав Гаммон, погладжуючи себе по грудях. – І теслярів, і ковалів, навіть корабелів можу дати, якщо треба. У мене в доках багато корабелів. Мої люди із задоволенням допоможуть вам. Безкоштовно!

– Ага, і заразом вивчать метод виробництва парових машин, щоб ти їх потім сам робив? – перебив його Хоґґер.

– Десять років! – Гаммон розчепірив пальці та показав долоні Роланду. – Я дам їх вам в оренду на десять років, і умова буде тільки одна – найперша виготовлена ними парова машина повинна піти каравану Місячного Півмісяця!

"Досить приваблива пропозиція", – подумав Роланд. Воно чимось нагадувало майбутні технологічні партнерства. Одна сторона надавала технології, і при цьому все одно отримувала прибуток, а друга не тільки отримувала парову машину поза чергою, а й набувала партії досвідчених будівельників після закінчення десятирічного терміну. Зарплати робітникам становитимуть еквівалент ціни на купівлю технології.

– Я не думаю, що нам потрібно поспішати з укладанням договору. Можемо обговорити його детальніше після того, як я нарешті покажу вам машину, – Роланд поклав руки на стіл. – Мало того, у нас тут не лише парові машини на продаж є. Ще ми маємо дуже багато речей, які вам, швидше за все, будуть цікаві. Наприклад, це, – сказав він і клацнув пальцями. Варта вийняла з дерев'яних ящиків якісь об'єкти та виклала їх на стіл.

– Це новітні розробки Прикордонного міста. Не має значення, яку з них ви візьмете – вони всі вищої якості, і при цьому за адекватною ціною. Наприклад, ось цей простенький кухоль, – Роланд ткнув пальцем у кольоровий кухоль. – Вона легка, приємна на вигляд і не така тендітна, як кришталева. Малюнок у ньому теж можна поміняти. До того ж – малюнок не розмокне, так що кухоль дуже легко мити.

– Чи не розмокне? – Взявши до рук кухоль, зацікавлено запитала Маргарет.

– Можете спробувати випити з нього вина, – пожартував Принц. – А потім, прикинувшись п'яною, шпурнути кухоль на підлогу в спробі його розбити.

– Треба ж, і справді не мокне. Чудово! Але... Я боюся, що ви не зможете гарантувати, що всі кухлі будуть такої ж якості, чи не так? – товстий Хоґґер налив собі в кухоль вина. – О, дивіться, кухоль не намок!

Природно, що кухоль не намок, адже він був звичайним дерев'яним кухлем, тільки злегка розфарбованим за допомогою дару Сорайї. Візерунок на зовнішній стороні кухля, Сорайя вигадала сама.

– Використання таких кухлів не розходиться з використанням кришталевих, ті ви, як і раніше, можете подавати на банкети, а з цих кухлів можна пити під час дружніх посиденьок дочок із багатих сімей, – сказав Роланд. – Наскільки я знаю, вони люблять яскраві кольори й не зможуть встояти перед чимось на кшталт цього.

– Так, думаю, що так і є, – сказала Маргарет, кивнувши. – Здається, у Вас є досвід з цієї частини.

– Кхе–кхе, – принц двічі кашлянув. – А тепер, будь ласка, подивіться на це. Товщина цього нагрудника абсолютно однорідна, а сам він виготовлений із кованого заліза. Думаю, я не говорив ще, що ця річ набагато легша за звичайну лицарську броню, і її можна надіти, не вдаючись до допомоги асистентів. Після того, як її застебнути, не залишиться жодного зазору. Вона буде ідеальна для стражників, що охороняють каравани. І, що найважливіше, вона дешевша за пластинчасту броню...

***

Після того, як Роланд показав їм усі товари, торговці почали перешіптуватися між собою. Щоб дати їм хоч трохи приватності, Роланд вийшов із зали та подався до квіткового саду, щоб трохи подихати свіжим повітрям.

– Ваша Королівська Високість, мене лише місяць не було, а Ви вже так багато нового понавигадували, – за ним у сад пройшла Маргарет.

– А Ви хіба не бажаєте обговорити з друзями пропозиції?

– Ні. Щойно мені щось подобається, то думки інших людей мені стають байдужими. Мене не хвилює, чи бачать інші люди в угоді хорошу покупку, чи ні.

Вона посміхнулася і похитала головою.

– Наш караван залишиться тут на три-чотири дні, тож не могли б... Дозволити мені знову побачитися з Блискавкою?

– Хоч вона Вас і не впізнала, жодних ознак невдоволення у Ваш бік не висловлювала. Тож, гадаю, проблем із цим не буде.

– Дякую! – подякувала йому Маргарет.

– Ну і якщо вже Ви залишаєтеся так надовго, то можете прийти і подивитися спектакль. Через три дні в Прикордонному місті пройде його перша театральна вистава!

– Ви за місяць і театр збудували?! – здивовано вигукнула Маргарет.

– Звичайно, ні. Подання проходитиме просто неба на головній площі міста. Думаю, воно буде трохи відрізнятися від усіх тих, до яких Ви звикли.

– Звісно, я прийду подивитися. Повагою покірність, на жаль, не замінити, – заявила Маргарет і, притиснувши кулак до грудей, вклонилася.