Розділ 189

Розділ 189. Зірки та квіти

На сцені, на якій збиралися грати п'єсу, не було лаштунків. Сама ж п'єса не мала введення. Зона, де актори готувалися до виходу, відокремлена від основної сцени дерев'яними стінами. Загалом, сцена була зроблена досить кустарно, але для більшості акторів, що виступають сьогодні, вона була найкращою – раніше вони ніде не виступали.

– Ця історія трапилася у столиці королівства. На задвірках міста жила прекрасна і добра дівчина.

Ірен повільно вийшла на сцену, що супроводжується повільним голосом оповідача. Вона була одягнена в просту брудно-сіру робу, волосся на голові розташувалося в повному безладді, а обличчя Ірен було вимазане пилом.

Тримаючи в руках мітлу, вона ретельно підмітала підлогу сцени, іноді навіть нахиляючись донизу, щоб стерти найбільш брудні цятки подолом своєї роби.

Після кількох днів репетицій Ірен напам'ять вивчила весь перебіг п'єси, аж до найменших рухів. Сюжет був досить простий: дівчина-простолюдинка втратила матір, і тепер над нею частенько знущалися в її власному будинку. Але потім дівчину врятувала відьма, якою сподобалася її доброта. Відьма використала свої сили, щоб допомогти дівчині потрапити на бал до принца. Щойно принц та дівчина побачили один одного, вони миттєво закохалися.

Але відьомська сила мала свої обмеження, тож на балу дівчина могла провести лише деякий час. Їй довелося поспіхом тікати, і єдиним, що вона залишила принцу на згадку про себе, був кришталевий черевичок. Принц обшукав усе місто, намагаючись знайти красуню. Зрештою, він знайшов її на задвірках столиці, і з того часу жили вони довго і щасливо.

Історія була простою та легкою для розуміння. Але ось сюжет був по-справжньому революційним – на відміну від п'єс, в яких показувалося кохання між принцом і принцесою, в цій історії говорилося, що простолюдинка, за допомогою відьомських сил, змогла завоювати серце принца. Ірен, яка грала Попелюшку, розуміла, що той момент, коли їй доведеться зобразити боротьбу Попелюшки з собою в спробах зважитися на навіжений вчинок – піти на бал – буде емоційним піком всього виступу.

Тому Ірен і подумати не могла, що Мей віддасть їй головну роль.

Сама Ірен була на сьомому небі від щастя просто від того, що зірка Західних Територій, міс Мей, готова була виступати з нею на одній сцені. До того ж з тією кількістю досвіду, який мала Мей, можна було з упевненістю сказати, що вона могла відіграти будь-яку роль на будь-якій сцені, але в цій п'єсі Мей чомусь відмовилася від провідної ролі і вирішила зіграти одну зі зведених сестер Попелюшки.

Спочатку Ірен не могла в це повірити, але Мей, зрештою, її переконала, постійно повторюючи, що в Ірен вистачить таланту уявити абсолютно нового персонажа в театральній історії.

На наступному тренуванні Ірен знайшла сили кілька разів прогнати кожну сцену у виставі. Втім, коли вона лежала в ліжку і намагалася заснути, то після останньої загаслої свічки знову почала програвати в голові кожен акторський прийом, який їй коли-небудь показувала Мей. Ірен щосили прагнула не осоромити надій, які поклала неї Мей.

На щастя, деякий досвід в Ірен був, і тому, коли вона вийшла на сцену та опинилася на очах у численних глядачів, дівчина розслабилася і дозволила передчасно відрепетированними рухам повільно з'являтися. Ірен відчувала, що вона досі не втратила акторської форми, і навіть спромоглася абияк підбадьорити Розію, яка, граючи відьму, примудрилася навіть забути кілька своїх фраз.

– Ось половина моєї пшеничної каші, але не їжте її занадто швидко – вона гаряча.

– Дякую за Вашу доброту, юна леді. Колись я Вам за це відплачу.

Коли Розія вклонилася і, зігнувшись, пішла за межі сцени, натовп повільно зааплодував – і це втішило Ірен. Коли хтось з акторів театру у фортеці забував свої слова, то для публіки це була найжорсткіша і найжахливіша провина. Аристократія миттєво починала кричати та ображати актора, замість підтримати його оплесками.

І тут настав час Мей виходити на публіку.

Ця частина історії була присвячена конфлікту старшої злісної сестри та Попелюшки. Після образ, що сипалася з боку сестри, Попелюшка ховалась у підвалі та плакала, тримаючи в руках портрет своєї давно померлої матері.

Але тепер, коли перед нею стала Мей, Ірен відчула, що вся атмосфера якось дивно змінилася.

Зараз Мей більше не була тією ввічливою та тихою театральною зіркою, якою вона намагалася здаватися на репетиціях. Тепер вона перетворилася на королеву сцени. Її зарозуміла міміка, ідеально виконані рухи і нескінченна зневага у погляді змушували Ірен почуватися так, ніби Мей щойно повністю розчавила її.

– Ой, подивіться. Хто це у нас? Ти що, захворіла, коли раптом вирішила, що можеш днем ​​не працювати?

– Безсовісна негідниця, вирушай назад і випри мою сукню!

– І краще б тобі постаратися, адже це сукня для банкетів. Ти в житті не зможеш покрити мені його вартість, якщо раптом якось його зіпсуєш!

Після цих слів Мей затято штовхнула Ірен, і та, за сценарієм, мала зобразити падіння. Але під холодним поглядом Мей Ірен несвідомо зробила кілька кроків назад, випадково спіткнулася про власну ногу і впала без жодної підготовки. Вона вдарилася ліктем об сцену так сильно, що хвиля болю прокотилася по її тілу.

– Справді. Це ж просто непотрібне сміття, – погляд Мей перескочив з Ірен на натовп глядачів. Мей стала в центрі сцени та, оглядаючи мовчазний натовп, почала свій монолог.

– Ось що означає гра міс Мей! – вражено прошепотіла Маргарет. – Пара простих слів, сказаних їй, і вся увага натовпу належить лише її персонажу! Він просто бере, і немов оживає!

– Так, і справді вражаюче! — відповів Роланд, але насправді він думав по-іншому. Йому здалося, що вся та агресія і ненависть, що міс Мей зобразила щодо Ірен, були реальними почуттями.

"Я навіть звідси зміг відчути її рішучість! Весь натовп, в принципі, може запозичити її емоційний настрій. Так, хоч вона і не протагоніст, але все ж таки... Відмінна гра Ірен відразу була відсунута на другий план. Якщо все піде так і далі те, боюся, вся роль Ірен повільно пересунеться на другий план».

Сама ж Ірен була шокована.

Вона знала, що мусила швидко підвестися. Монолог Мей про бажання тієї отримати принца і про придворний бал тривав недовго. Тож Ірен мала піти зі сцени до того, як закінчиться акт. Але, на жаль, її відпрацьовані на репетиціях рухи вже забулися, перетворюючи п'єсу на щось абсолютно для неї незнайоме.

"Я що, правда така бездарна?!" – шоковано подумала Ірен.

І тільки коли Мей, закінчивши свій монолог, пройшла повз Ірен, вдаривши ту по обличчю подолом своєї спідниці, Ірен змогла окліматися. Так, Мей не сказала їй жодного слова, але тільки глянувши в її очі, Ірен зрозуміла – зірка західних територій наказувала їй зібратися. Їхні персонажі були немов вогонь і вода, тож якби Мей подала Ірен руку, то п'єса була б провалена. Ірен стиснула щелепи, раптом відчувши язиком металевий присмак. Помітивши, що Мей пішла за межі сцени, вона зібралася піднятися і піти, і раптом зрозуміла, що Гент і Сем вибігли вперед, тягнучи на собі реквізит для нового акту. Сем раптом поставив цебро прямо біля неї і тихо сказав:

– Наступний акт починається з тебе, тож сиди тут, поки ми тягаємо реквізит. Ну, давай, ти зможеш!

Ірен знала, що це все було не за сценарієм, але... Вона вже пропустила можливість покинути сцену.

Тому глядачі спостерігали досить цікаву зміну декорацій – Попелюшка, не рухаючись, сиділа на сцені, при цьому декорації навколо неї змінювалися силами інших людей і перетворювалися з вітальні на підвал. Прекрасний круглий стіл з дерев'яними стільцями навколо нього раптом зник, і на його місці опинилися бочки та плетені кошики. Люди, що тягали декорації, бігали туди-сюди, а Попелюшка, не рухаючись, залишалася на тому самому місці, немов застигши в часі.

У наступному акті Попелюшку закрили у підвалі, і відьма прийшла її врятувати. Вона не лише подарувала дівчині чудову сукню, а й дала їй гарну карету, щоб та відвезла її до палацу.

– Запам'ятай, заклинання діятиме лише до півночі, так що ти маєш піти із замку до того, як годинник проб'є дванадцять! Якщо ти не встигнеш, то всі побачать, що твої сукні та карети зникнуть!

– А... Так. Я зрозуміла. Дякую.

Навіть зараз Ірен не могла оговтатися від потрясіння. Вона, сховавшись за декораціями, таємно спостерігала за грою Мей. Їй здавалося, що Мей була абсолютно вільною перед тисячею глядачів, адже вона так само чарівно посміхалася. Якою сильною жінкою була міс Мей! І тільки коли Ірен довелося зіграти з Мей в одному акті, вона зрозуміла, наскільки справді талановитою та була!

На жаль, народжений повзати літати не може.

Коли Розія сухо домовила свої репліки, настав час для першого розпалу пристрасті – настав королівський бал. Для цього потрібно було, щоб усі учасники п'єси опинилися на сцені – тільки в такому разі можна було досягти ефекту справжнього балу. Крім Ірен на сцені ще мали опинитися Мей, Гент, Сем, Розія і Тіна, які були вбрані в аристократичні костюми. Принца грав її чоловік, Ферлін.