Розділ 213

Розділ 213. Схема весляра

Через чотири дні торговельний флот збирався відпливати від доків Прикордонного міста.

Тео та ще сотня воїнів Першої Армії вирушали разом із флотом до столиці королівства.

За кілька днів Роланд вже встиг домовитися з Маргарет про те, що Тео може приходити до неї в магазин за будь–якими сумами грошей. Потім Принц просто зробить Маргарет знижку на парові машини у розмірі тієї суми, яку набере Тео. Втім, він ще й кілька відсотків зверху накине.

Цього разу купці привезли майже вдвічі більше селітри та руди, але прибуток Роланда особливо не впав, разом із грошима, які купці заплатили за вдосконалення їхніх кораблів під парові машини, він отримав близько 2200 золотих монет. Це була та сума доходу, про яку Роланд навіть мріяти не наважувався під час Демонічних місяців. У ті часи у нього за місяць на продажі руди прибуток виходив лише близько трьох сотень золотих.

Після того, як караван пішов, настав і той день, коли Меггі потрібно було на якийсь час покинути Прикордонне місто.

Згідно з угодою з Попілом, Меггі мала злітати до Фіордів і доставити туди новини про те, що відбувається на заході.

Роланд же, і собі, написав дуже довгий лист, який Меггі  мала віднести на Фіорди. Там він писав не тільки про те, що хоче об'єднатися з Тіллі, але ще й висловлював надію, що П'ята Принцеса зможе надати йому кілька відьом на допомогу. Лист він підписав не як брат, а як Лорд Прикордонного міста та всіх Західних територій. Втім, шанс на те, що Тіллі погодиться на його пропозиції, був дуже малий, але Роланд все ж таки хотів спробувати. Зрештою, зусиль на написання листа у нього пішло не так уже й багато.

Прощалися з Меггі на задньому дворі замку, де зібралися всі відьми без винятку.

Найтінгейл вручила Меггі маленький мішечок з в'яленою рибою, а Блискавка поділилася меленим перцем.

Інші відьми теж по черзі підходили до Меггі та ласкаво гладили її по пір'їні – вони поводилися так, ніби зараз була якась битва, і Меггі ризикувала ніколи не повернутися назад.

– Не турбуйтесь, угу, – сказала Меггі, піднявши голову. – Я скоро повернусь!

– А що, якщо Тіллі не дозволить тобі повернутися? – стурбовано запитала Блискавка.

– Ну... – Меггі злегка втягла голову, а потім, трохи поміркувавши, відповіла. – Ну тоді я просто збіжу і повернуся.

– Домовилися, – посміхнулася блискавка. – Якщо повернешся, то я особисто зловлю тобі багато птахів і посмажу, щоб ти добре наїлася. А пам'ятаєш той вулик, який ми з тобою нещодавно знайшли? Потім разом його відкриємо. 

– Ага, – закивала Меггі. – Домовилися!

"А мені що такого сказати?" – міркував Роланд, спостерігаючи за сценою прощання. Він теж був переповнений емоціями – попри те, що Меггі прожила в Прикордонному місті лише місяць, вона вже стала для всіх рідною.

– Ну гаразд. Пока всім, угу, – сказала Меггі, і розправивши крила, піднялася в повітря. Вона двічі облетіла заднє подвір'я і, піднявшись ще вище, вирушила на південний схід.

– Сподіваюся, вона долетить до островів без проблем, – Роланд, спостерігаючи за точкою, що повільно віддаляється, злегка схвилювався.

– Хай не буде жодних проблем, – впевнено заявила Блискавка, а потім трохи схилила голову. – Ну не повинно бути, так?

Провівши Меггі, Роланд швидко повернувся до себе в кабінет, вирішивши трохи попрацювати.

Сьогодні він хотів намалювати всі креслення для перетворення двох кораблів бухти Півмісяця у придатні для встановлення на них парові машини. Вони стануть першими в цьому світі кораблями, які рухає паровий двигун.

Джерело живлення у них буде одне, тому особливо міняти трюм було необов'язково – можна було просто приєднати педаль до колеса, що рухається за допомогою пари. Декількома важелями можна було забезпечити контроль споживання пари, тим самим керуючи кораблем. Щоб уповільнити або зупинити човен, потрібно буде закрити трубу, що входить, причому надлишок пари буде виводитися через клапан. Але вогонь у печі парової машини під час зупинки все ще горітиме, так що потім можна буде з легкістю продовжити рух.

Основний принцип цієї ідеї був досить нескладним, так що Роланд дуже швидко намалював зразковий малюнок моделі. Щоб намалювати вже готове креслення, йому спочатку потрібно було сходити в доки та акуратно виміряти кораблі.

Раптом до кабінету зайшла Ганна з книгою в руках.

– Що таке? – Роланд відклав убік кисть і ніяк не зміг утриматись від усмішки.

– Я дочитала книгу, – сказала Ганна, поклавши книгу на стіл. На корінці книги була назва:

Теоретичні основи природознавства.

Помітивши назву книги, Роланд посміхався вже натягнутіше – все, що відбувалося, здавалося нереальним. Усього за два місяці вона змогла прочитати та зрозуміти весь шкільний курс з фізики та математики? Роланду навіть не було потреби питати, чи зрозуміла Ганна хоч щось: коли вона говорила про те, що "прочитала" книгу, це означало, що вона зрозуміла все сказане там. Якби вона не зрозуміла, спробувала б перечитати ще раз, ну або в крайньому разі запитати Роланда.

– Ти готуєш креслення для тих човнів, які ми перероблятимемо під парові машини? – креслення, що лежали на столі, швидко привернули увагу Ганни. – Але...

– Але що?

– Ось ці колеса, виходить, гребні педалі? Коли вони крутяться, то створюють силу, що штовхає... Але вони ж наполовину стирчать з води, а це такі енерговитрати... Чому б їх повністю не опустити під воду?

Роланд витріщився на Ганну, широко відкривши рот від подиву і зовсім не знаючи, як же відповісти. Люди не народжуються зі знаннями – чи означає це, що Ганна змогла зробити висновок лише глянувши на креслення? Одна думка про це зацікавила Принца, і він спитав:

– Ну тоді скажи, як би ти покращила конструкцію.

Кілька секунд Ганна розмірковувала над питанням, потім взяла пензель і почала малювати.

Роланд сидів, підперши підборіддя долонею, і дивився на акуратні спроби Ганни підправити креслення – швидкими рухами дівчина вносила зміни до креслення, і з кожним рухом її волосся гойдалося туди-сюди. Вона дивилася на малюнок уважним поглядом з-під довгих вій, а щоки її були трохи рожевими. Втім, Роланд міг бачити лише половину обличчя дівчини, але цього йому цілком вистачало. Її профіль дуже вирізнявся на яскравому тлі.

– Хочете трохи риби? – Звідки не візьмися, з'явилася Найтінгейл і простягла Ганні з Роландом рибу.

– Ем... – Ганна кивнула, і взяла запропоноване. – Дякую!

Коли Найтінгейл загородила йому вид на Ганну, Роланд кілька разів кашлянув і сконцентрувався на малюнку.

Спершу Ганна хотіла повністю приховати колесо під водою. Втім, така конструкція була злегка неправильною – у такому разі положення колеса не було видно, і при швартуванні можна було легко пошкодити його об пірс.

Потім вона помістила колесо в задню частину корабля – це відповідало нинішнім стандартам кораблебудування, але дуже ускладнювало будівництво трансмісії. Зрештою, важка парова машина не могла бути встановлена на кормі корабля – в такому випадку майже вся корма була б забита елементами управління, що примикають до парової машини.

Але коли Роланд побачив трете намальоване Ганною креслення, він не стримався і вигукнув від подиву та визнання когнітивних здібностей дівчини.

Те, що намалювала Ганна, було дуже схоже на одновісний пропелер – парова машина знаходилася внизу корми корабля, а труба вела вниз нижче ватерлінії. До кінця труби Ганна прималювала чотири квадратні лопаті, які робили корабель схожим на млин.

– Я не знаю, чи можливо так зробити, – засумнівалася Ганна. – Але таким чином можна буде отримати горизонтальну силу. Але я не знаю, чи можна буде зрушити корабель з місця, замінивши колесо на лопаті.

– Звичайно можливо, треба тільки дещо доопрацювати, – Роланд узяв у Ганни перо і почав перемальовувати пропелер. – У порівнянні з лопатями як у млина, такі краще пристосовані для крутіння у воді. Втім, напрям твоїх думок досить правильний, але нам все ж таки потрібно поставити на корабель колеса. Тому ми будемо дотримуватися моєї конструкції, і технології тут ні до чого. Звичайна бізнес–стратегія, – Роланд на кілька секунд замовк, а потім поцікавився. – Я піду виміряти кораблі, хочеш зі мною?

Ганна кілька разів моргнула, і відповіла:

– Ага.

Найкращим способом вчитися було спочатку пізнати теорію, а потім застосувати її на практиці.

                                                                 ***

– Найтінгейл?

Коли Ганна і Принц вирушили до дверей, Найтінґейл залишилася на місці й розглядала креслення, що лежали на столі. Ганна, помітивши це, гукнула відьму.

– Ай, йдіть перші, я потім підійду.

Тримаючи в руках креслення, Найтінгейл уважно їх порівнювала і запитала: Хіба Роланд і Ганна не змінили просто положення колеса?