Розділ 26

Розділ 26. Вчимося на помилках минулого

– Ваша Високість, який сенс у цьому? – запитав Картер. Спочатку йому здавалося, що він це робив навмисно, але зараз було схоже, що він просто грає.

Теоретично лицар думав, що немає професійного методу навчання, ніж їх. Його сім'я мала безліч методів розвитку, внаслідок чого воїни за 5 років встигали підготувати своє тіло та навчитися користуватися зброєю. Якщо ж вони навчатимуться понад 5 років, то вони стануть топ–воїнами під назвою Лицар.

Дивлячись на дебілів перед ним, які думали тільки про яйця, він розлютився! Адже для них... яйця дорожчі!

Раптом Роланд сказав йому на вухо: – Подивись уважно і запам'ятай все. Це вид навчання, який має виконуватись найближчі кілька днів. Звичайно, деякі деталі будуть змінюватися, але я розпишу їх пізніше, на папері.

В епоху холодної зброї навчання солдатів займало 2–3 місяці. Він, звичайно, не будував планів, що вони, як Спартанці, рватимуть і метатимуть. Він це чудово розумів, тому хотів привчити їх до дисципліни і щоб вони беззаперечно виконували накази.

Також про злагоджену роботу в команді не треба було забувати. Він зробив це для того, щоб вони одразу працювали, як єдине ціле. За його підрахунками вистачить і місяця такого тренування, щоб вони злагоджено працювали. Це його ціль.

Коли ця група людей навчиться виконувати накази, Роланд перейде до наступного кроку.

***

Виходило так, що Ванер так і не зміг отримати друге яйце.

Цього разу час стояння збільшили і він не зміг протриматися.

Після цього Четвертий Принц сказав усім відпочивати й наказав приготувати слугам обід. Гнів багатьох змінився на очікування обіду. Зараз хлопець знову подумав, що Четвертий Принц зовсім не хоче, щоб вони вигравали 2 яйце.

З міста привезли 4 величезні бочки з обідом. На додаток до цих чотирьох бочок було ще безліч ложок і чашок.

Ван облизнув свої губи та був готовий стрибнути за їжею, як і решта, але був зупинений лицарем.

Його Високість Принц наказав усім вишикуватися в чотири ряди та вийти вперед по одному, щоб узяти свою порцію. Той, хто порушив лад, буде змушений відійти в кінець черги та отримати їжу останнім.

Стало дуже галасливо. Усі намагалися встати якомога ближче. Вану пощастило, бо він стояв на перших лавах. Звичайно, деякі люди висловлювали своє незадоволення. Усі люди, що стояли в рядах, чули їх. Незабаром кілька рицарів кинулися в натовп і, знайшовши хуліганів, відправили їх до кінця черги.

Дурень, подумав Ванер, коли він побачив чоловіка, що стояв у перших рядах. Він упізнав його. Він був найкращим вуличним бійцем у місті, також відомий як «шалений кулак». Покладаючись на свою силу, він скрізь розпалював вогонь хаосу.

Тепер проти озброєних лицарів він не міг нічого зробити і виглядав дуже жалюгідним. Тільки подивіться тепер на його жалюгідний вигляд!

Зараз Вану здавалося, що він зрозумів, чого хотів Четвертий Принц.

Зараз вони стояли пліч–о–пліч у лінію. Якщо комусь щось потрібно, то вони мали це отримувати по черзі, не порушуючи лад... Від одного знайомого Ван дізнався, що в деяких дворян були дивні хобі. Це, швидше за все, було одним із них.

На думку Ванера, Четвертому Принцу було просто нудно. Він навмисне робив так, щоб вони страждали.

Він не очікував, що його Королівська Високість буде такою людиною.

У цей час з відкритої бочки повіяв чудовий запах.

Коли аромат досяг носа Ванера, то він мало не зомлів від жадання. Натовп так само став неспокійним, тому лицареві довелося знову підвищити голос.

Попри це, всім довелося стримувати свою слину, бо приклад божевільного кулака показав, що буде з хуліганами та порушниками. Тому їм нічого не залишалося, окрім як мовчки стояти та чекати своєї черги.

Бочки були наповнені гарячою пшеничною кашею. На подив Ванера, він виявив, що каша містила невеликий шматок м'яса! Хоч це був лише невеликий кусок, але це все одно було м'ясо! Після того, як він отримав свою порцію, він також отримав обіцяне яйце.

Коли Ванеру, згадалося, що він вже голодував кілька днів, після того, як їжа закінчилася, він навіть вилизав тарілку. Навіть не встигнувши випробувати своє яйце, він зрозумів, що проковтнув його повністю. Через його квапливе поїдання, його язик покрився пухирями.

Нарешті, відклавши чашку, Ванер погладив себе по пузу і смачно відригнув. Вже довгий час він не їв так щільно і був вражений, що він дійсно почував себе ситим. Наразі для нього каша з чорним хлібом була божественним обідом. Раптом він подумав, що: «Якщо я так харчуватимуся щодня, то стоятиму на фронті, відбиваючись від демонічних звірів, буде справжньою дрібницею»

Після обіду вони отримали тривалий час відпочинку. Прийшовши до міських стін, їх зустрів добротний чоловік, очевидно, мисливець, який одразу почав їх навчати, як ставити намети.

Не було нікого в місті, хто не знав прізвисько цього мисливця, його називали Залізною сокирою.

Його майстерність у стрільби з лука змушувала захоплюватися навіть професійних мисливців.

Чекайте, з якого часу Залізна сокира працює на Четвертого Принца? Раніше він ніколи його не бачив серед рицарів. Він узагалі приїхав із пустелі.

– Ви справді маєте намір призначити людину з пустелі на місце нашого капітана? – запитав Картер,

– Він не належить королівству Графстаїл, крім того, він навіть не з цього континенту.

– Відьми теж не належать королівству Графстаїл, – відповів Роланд, — але всі вони належать до Прикордонного міста. Хіба не розумієш, що відбувається?

– Але, Ваша Високість...

– Не хвилюйся, – Роланд поплескав лицаря по плечу, – у Прикордонному місті, ми не дбаємо про походження людини. Поки вони не порушують закони Королівства, всі можуть жити тут вільно.

Тому тобі зовсім не треба турбуватися про це. Ти можеш вибрати другого капітана. У будь–якому разі в майбутньому ми збільшимо кількість команд, тож було б непогано розвивати деяких перспективних людей! До речі, я вже написав графіки тренувань. Я думаю, тобі потрібно буде більше перейматися цим графіком, ніж людиною з пустелі.

Картер взяв пергамент із рук Роланда. Переглянувши його, у нього закружляла голова. Зміст цього пергаменту був просто неймовірним – наприклад, у другій половині дня всім потрібно було бігати навколо Прикордонного міста, починаючи від обіду та аж до заходу сонця. Правила навіть говорили, що кожен мав пробігти цей шлях, і їм дозволялося допомагати одне одному. Якщо вони старанно намагатимуться і витримають до кінця, то отримають додаткове яйце на вечерю. Або ж такий приклад, вночі тільки по свистку вони повинні були встати та вишукатися. З таким графіком тренувань він боявся, що багато хто покине цю справу після першого ж дня.

Якщо Картеру було важко зрозуміти перші дві вправи, то інші він зовсім не розумів.

– Щодня після вечері вони всі повинні ходити до школи, там Карл займеться їх культурним розвитком.

– Ваша Високість... навіщо культурна підготовка? Вони мають навчитися читати та писати?

– Я сподіваюся на це, але часу замало. Карл зможе видати їм кілька простих слів та цифр. Я сам особисто все скажу Карлу, від тебе лише потрібно відправляти їх вчасно.

– Але навіщо це все? Хіба вміння читати та рахувати зможуть допомогти у боротьбі з демонами!

– Хто таке сказав? – Роланд позіхнув, – хороший воїн повинен бути добре освічений.