Розділ 32

Розділ 32. Лицар

Коли Брайан прокинувся, то перше, що він побачив, то це біла стеля.

Сонячне світло, що потрапляло через вікно, було настільки яскраве для нього, що йому довелося прикрити очі. Потім, коли його очі звикли, він знову розплющив їх і озирнувся.

Відчуттям було зрозуміло, що він живий. Намагаючись посунути частинами тіла, він зміг лише підняти пальці. Здавалося, що всі сили у його тілі зникли.

Потім хтось закричав:

– Він прокинувся! Піди й повідом його високості!

Його Високості? Тепер уявні здібності Брайана були немов густа паста. Він туго розумів на відміну від себе простого.

– До речі, що сталося після того, як я зомлів? Я тільки пам'ятаю, що мені пронизали стрілою груди, а коли я вже втрачав свідомість, то побачив невідому жінку, яка перемогла всіх ворогів неймовірним чином ...

Незабаром прибула покоївка та допомогла йому сісти. Друга допомогла йому привести себе до ладу. За все своє життя Брайан ніколи не відчував такого, до того ж його бентежило, що ці покоївки були молодими дівчатами.

На щастя, це тривало довго. Нарешті зайшов Четвертий Принц.

Побачивши його, Брайан відчув приплив енергії у його тілі. Він мав безліч запитань, але не знав, з чого почати. Але на його подив Роланд кивнув і заговорив першим:

– Брайане, я знаю все, що ти зробив, і можу сказати точно: Ти гідний звання лицаря.

Почувши слово "Лицар", Брайан раптом відчув, як його очі почали щипати. Захлинаючись, він сказав: – Ні... Ваша Високість, мій друг... він справжній...

Роланд поплескав його по плечу, щоб потішити.

Все тому, що передбачила Найтінгейл. Після допиту стало зрозуміло, що за цією групою. Не стояло жодного його брата чи сестри, натомість організатором виявився герцог фортеці Довгої пісні. За його наказом Лютий придбав половину міста. Крім того, він підіслав убивцю на місце одного із патрульних. Метою цієї групи не було вбивство Роланда, натомість вони хотіли спалити всі припаси та змусити Роланда повернутися до фортеці.

Через їхню змову померло двоє патрульних: Грейхаунд і Борзо. Грейхаунд намагався зупинити Лютого, але раптово був убитий одним зі своїх. А місце знаходження патрульного, який був замінений на Гадюку, досі не відомо.

Щоб хоч якось підняти настрій Брайану Роланд сказав: – Твоїх друзів Грейхаунда і Борзо гідно поховають, а їхні сім'ї не потребуватимуть грошей.

– Дякую вам, Ваша Високість, – сказав Брайан, глибоко зітхнувши, – Я хотів би дізнатися, Лютий... мертвий?

– Ні, він ще живий.

Брайан болісно заплющив очі. Адже він мав шанс убити його, але зараз, швидше за все, він відкупиться грошима і його відпустять. Поки його дядько буде готовий розщедритися, Лютий не помре. Швидше за все, його навіть не посадять за ґрати.

Роланд, природно, здогадувався про думки Браяна – Дмитро, дядько Лютого шраму, був далеким родичем людини, що служила у фортеці Довгої пісні. Глава сім'ї Лука Дмитро, був васалом Райана, і він був родичем Лютого ... – тут Роланд зробив невелику паузу, після чого сказав.

– Лютий шрам був засуджений до страти через повішення, вирок буде виконано через 3 дні. Якщо на той час ти відновишся, то можеш прийти та переконатись у цьому сам.

Брайан на мить втратив дар мови, але схаменувшись, сказав: – Але... але, Ваша Високість, знать має свої зв'язки та її не бажано злити.

Роланд негативно махнув рукою:

– Він шляхетний? Можливо, він і народився у гілці знатної сім'ї, і мав їхню підтримку, але, попри це, у нього немає ні титулів, ні землі, тому він не може вважатися дворянином.

Крім того, навіть якби він був дворянином, він очолив бунт, хотів спалити запаси, тим самим змусивши 1000 жителів помирати голодною смертю. Ці три гріхи надто сильний злочин, від якого не відкупитися.

Коли Роланд наказав стратити Лютого, то почував себе не у своїй тарілці, але він був гадом і заслуговував на це. Крім того, якби в нього все вийшло, то про план Роланда можна було забути, оскільки він не зміг би розвиватися далі. Їхній вчинок хоч і не мав прямого відношення до Принца, але це можна було вважати непрямим убивством.

Щодо роздратування герцога Довгої пісні, то кого це взагалі хвилює! Оскільки інші групи не хотіли співпрацювати з герцогом, він вирішив скористатися залаштунковою грою, тим самим втягнути в це всіх жителів прикордонного міста. До того ж цей замах дав Роланду урок про політику цього світу, у його минулому світі намагалися конфліктувати лише за лаштунками, але тут вони могли відкрито про це говорити та вдаватися до кривавішого способу.

– Добре відпочивай. Ти втратив занадто багато сил, тож не смій залишати замок. Я влаштував так, щоб поки тебе підмінили на чергуваннях, а після Місяців Демонів я зведу тебе в лицарі.

– Ваша Високість, – не вірячи запитав Брайан – Ви маєте на увазі...

– Так, містере Брайан, ви станете одним з моїх лицарів, – відповів Роланд з усмішкою.

***

*Удар!*

Ван ударив по дерев'яній мішені, решта так само повторювали цей рух з тією ж силою і під тим самим кутом.

Зараз він не був такий слабкий як раніше.

Він відчував поколювання в лівій руці, він навіть думав, що не переживе це тренування, але зробивши вже 50 удар, він все ще терпів. Потренувавшись уже тиждень, у нього виробився мимовільний рефлекс беззаперечно підкорятися наказам. Навіть для нього самого було дивно, що він терпів.

– Закінчили.

Раптом почувся голос Залізної сокири, після його команди хлопчина почув множинні полегшені видихи. За мить він сам уже сидів на землі.

Зараз Ван зрештою зрозумів, до чого їх готували та чому вже тиждень вони так екстремально тренувалися. Іноді капітан казав їм стояти на стіні з палицями замість пік. Тільки тому можна було здогадатися, що вони робитимуть у майбутньому.

Це означає, що коли настануть місяці демонів, їм доведеться, стоячи зі списами, протистояти демонам. Звичайно, думаючи про це, Ван відчув страх. Він навіть подумував, чи не втекти йому, але подумавши про триразове харчування і місячну зарплату, він все ж таки передумав.