Розділ 36

Розділ 36. Переговори

Рано–вранці Роланд був розбуджений Найтингейл.

Почувши, що батько Нани прийшов на аудієнцію з ним, він дуже здивувався. Але потім зрозумів, що це рідкісна нагода вмовити їхню родину залишитися і допомогти в битві з демонами.

Спочатку Роланд мав натягнуті стосунки з дворянством, тому він не міг змусити їх не їхати з міста.

Тим часом вони могли допомогти в його боротьбі.

Швидко одягнувшись і вмившись, він вирушив до зали переговорів.

Містер Пайєн у супроводі охорони був доставлений до зали. Коли містер Пайєн побачив Роланда, він різко встав і гнівно сказав:

– Ваше сяйво, де моя дочка?

Роланд вперше бачив отця Нани. Він був м'язистий, невисокий і з бородою. Поверх одягу було бавовняне пальто, а на ногах шкіряні штани з великими кишенями, що більше схоже на образ людини зі Сходу, а не на дворянина.

– Вона в порядку, містере Пайєн.

– Чому її охорона пропустила, а мене зупинила? – Отець Нани ревів від злості. – Поясніть мені Ваша Високість! Будь ласка, дозвольте мені її побачити!

– Що відбувається? – Роланд був спантеличений, бо було б ще нормально, якби містер Пайєн просив нікому не говорити, що його дочка стала відьмою або він надав розібратися з усім Роланду.

Але Роланд не очікував, що містер Пайєн буде такий злий, і не слідуватиме аристократичному етикету.

А Нану охорона не зупинила, бо наказав Роланд. Плюс Нана приходила кожні кілька днів, щоб пограти з Ганною, тож вони вже звикли до неї.

Подумавши з хвилину, він наказав покоївці покликати сюди Нану.

Як би грубо він себе не поводив, але містер Пайєн все ж таки залишався батьком Нани, треба було дати їм поговорити. Якщо він все ж таки захоче віддати свою дочку церкві або утнути ще щось підозріле, то ніколи не пізно буде розібратися з ним.

Через хвилину Ганна та Нана вийшли до зали.

Побачивши свою дочку, неввічливість в очах містера Пайєна трохи стихла. Він розвів руки й сказав: – Тато тут, йди до мене!

Але Нана стояла за Ганною, і тільки злегка виглядаючи через неї, сказала: – Ти віддаси мене церкві?

– Про що ти взагалі говориш? Звичайно, я б ніколи не віддав тебе церкві, ходімо додому.

Ця реакція збентежила Роланда, за словами Найтінгейл, її батько побачив, як Нана користується магією. Побачивши батька, Нана запанікувала та одразу рвонула в замок до Ганни. Втікаючи, вона бачила, як за нею гнався батько з убивчим поглядом.

Але зараз він дивився на неї очима, сповненими любові, а не сповненими гніву й ненависті, з якими стикалися всі інші відьми.

Схоже, що це просто непорозуміння?

Мить Роланд вагався, але вирішивши взяти бика за роги запитав:

– Пане, Ваша дочка стала відьмою, ви ж знаєте про це?

– Ваша Високість, про що ви кажете? Я вас не розумію. – гнівно відповів містер Пайєн і пішов у бік Нани, щоб узяти її за руку. Проте Ганна стала перед ним, не даючи це зробити.

– Батьку, я стала відьмою... мені так шкода... – прошепотіла Нана.

Почувши, що сказала Нана, містер Пайєн стривожився:

– Не говори дурниць! Як би ти стала відьмою? Чому цей Карл учить тебе? Я повинен був віддати тебе до школи у фортеці Довгої Пісні!

Почувши, як розмовляв містер Пайєн, Роланд почав розуміти, в чому справа. Здавалося, що він прикидався дурником, щоб Роланд не стратив Нану, так?

Саме тому він був нервовим, доки не побачив свою дочку.

– Ганна. – сказав Роланд. Ганна тямуще кивнула. Потім вона потягла руку до Пайєн. Раптом з руки почало викидатися полум'я, яке мало не зачепило містера Пайєна.

Побачивши це, він відскочив від Ганни. Побачивши, що Ганна зробила, щоб зупинити її батька,

Нана панікуючи сказала:

– Сестра Ганно, не нападай на мого батька!

– Ваша Високість, це…!

– Як бачите, вона теж відьма, така ж, як і Ваша дочка, як думаєте, чому Нана може вільно входити в замок? Мені здається, нам потрібно багато про що поговорити, чи не так?

Після  цих слів містер Пайєн здається, дещо зрозумів, тому квапливо сказав:

– Ваша Високість, я ......

– Присядьте для початку, тоді й поговоримо, – також Роланд показавши на стіл поряд сказав, – Також можете випити чашку чаю.

Схоже, моя репутація є настільки поганою, що вони бояться відпускати дітей. Тепер Роланд остаточно зрозумів поведінку містера Пайєна, він просто дбав про свою дочку. Коли він побачив, що його дочка біжить до замку, і охорона її навіть не зупинила, він не міг вигадати нічого розумного.

Роланд боявся, що містер Пайєн розбере замок голими руками.

А заперечував він тільки тому, що боявся, що Принц скаже: – Нана стала відьмою, тому вона має бути очищена. Заперечуючи, він міг видати це за розіграш та непорозуміння.

Повагавшись, батько Нани, нарешті, сів у крісло і відразу випив увесь чай. Після цього він витер рота і зніяковіло сказав: – Вибачте, моя поведінка була грубою. Вибачте, але відколи ви знаєте, що моя дочка від... відьма?

– Трохи раніше, ніж настала зима. Я дізнався про це від її вчителя Карла. Швидко організувавши все, я звів Ганну і Нану разом і доглядав за ними, – сказав Роланд. – В останні пару місяців вона приходила до замку, щоб навчитися контролювати свої здібності. До речі, здатність вашої доньки – це зцілювати.

– Це правда... – запитав містер Пайн і задумливо почухав голову. – Так ось чому кішка раптово почала бігати й стрибати.

– Кішка?

– *Кашель* *Кашель*  Насправді, це не має значення. Коли я прийшов додому, я побачив хлопчика, який сидів у дверях із котом, який потрапив під віз. Я планував сховати кішку від очей Нани через те, що вона могла злякатися, – він подивився на Нану та Ганну, потім сказав, – То ви – друзі?

Ганна не промовила жодного слова, але Нана закивала головою.

Побачивши вираз обличчя своєї дочки, обличчя містера Пайєна трохи розгладилося.

– Вам не здається, що відьми – це люди, яких зачарував сам диявол?

– Моя дочка не зла людина! – категорично відмовив М–р Пайєн. – Неважливо, на що вона перетворилася, я зовсім не сумніваюся в цьому!

Батьки Нани та Ганни були протилежні один одному. Роланд не міг більше нічого для них зробити, тепер він розумів, чому Нана була така безтурботна і завжди посміхалася. Для дитини жити в такій теплій батьківській любові, немов колиска, де завжди спокійно.

– Я думаю так само. Проте, здатність вашої дочки зцілювати людей мені дуже потрібна. Я хочу, щоб вона залишилася у Прикордонному місті та допомагала мені у битві з ордами демонічних звірів.

Почувши це, пан Пайєн завагався:

– Ваша Високість, боюся, я змушений відмовити у вашому проханні. Коли прийдуть демони, у цьому місті буде небезпечно перебувати. Тому я не можу залишити її у такому небезпечному місці. Через те, що родина Нани була не з цих місць, він, як Лорд, не міг наказати їм залишитися. Але поки м–р Пайєн був готовий розмовляти, Роланд був упевнений, що зможе його переконати.