Розділ 37

Розділ 37. Історія Сім'ї

– Містер Пайєн, насправді небезпека не така висока, як ви думаєте. Але з ризиком приходить і зиск. – Моментально в голові Роланда промайнула вся інформація, отримана від помічника міністра, – я чув, що ти успадкував свій титул від батька? Він став командувачем в армії, після чого був зведений у звання барона та отримав землю

– Це правда. – підтвердив пан Пайєн.

– Це трапилося саме під час місяців демонів. Тоді група демонічних звірів спромоглася прорватися через блокпост біля річки Чишуй. Але його батько замість того, щоб втекти від них, пішов у замок і попросив підкріплення, в результаті вони почали полювати на звірів, тим самим рятуючи місто, що було в облозі, – кажучи все це Роланд уважно стежив за виразом обличчя містера Пайєна, – Але, містер Пайєн , ви напевно знаєте краще за мене, що було далі. Твій батько покликав підкріплення.

Вони почали полювати та рятувати всіх мешканців.

– Так. – Тихо відповів м–р Пайєн, він дуже сумував за своїм батьком, – Там був дивний звір, що нагадує суміш оленя і бика. Його ноги були товстішими, ніж тіло мого батька, а коли він біг, то земля тряслася. Якби я був на його місці, я б не зміг перемогти його.

– Але він зробив це. Ухиляючись, він заманив цю тварину до неглибокої траншеї. Коли монстр збирався атакувати, мій батько спритно приземлився до траншеї та, засунувши меч між камінням, убив його. Не встигнувши зупинитися, звір своїм животом напоровся на меч. З рани відразу ж ринула кров. Її було так багато, що батько навіть мало не потонув, лежачи в траншеї. З того часу прихоплений моїм батьком Ріг досі висить у моєму домі Повільно потягуючи чай, Роланд сказав:

– Це був чудовий бій, Ваш батько вчинив згідно з лицарським кодексом. Після цих подій він отримав титул та маєток Джо Коля, який був ще правителем фортеці Довгої Пісні. Двадцять п'ять років тому Джо Коля був підвищений у званні Його Високістю Вімблдоном Третім, тим самим він став охоронцем південних кордонів. На жаль, після підвищення він віддав владу у фортеці Довгої Пісні Райану.

– Ваша Високість, ви добре обізнані, – сказав трохи засмученим голосом містер Пайєн.

Оскільки сили Райана і Джо Коля були порівняні одна з одною, його високість вирішив зрівняти їх і використав цю політичну схему.

Зрозуміти цю схему Роланду було дуже важко, тому йому довелося звертатися по допомогу до міністра.

Теоретично дворянство могло командувати нижчими шарами дворянства, але ситуація була набагато складніше. Герцог Райан та Джо Коль хороший цьому приклад. Джо Коля помістили на західний кордон, щоб зрівняти баланс сил, але Джо проголосив себе правителем західного регіону.

З того часу Джо став правителем західного регіону, а його міць лише зросла. Тільки так королівська родина змогла утримати стабільну владу у західному регіоні.

– Але як тільки ви успадкували землі, торговельні справи й провадження вашого батька все потихеньку почало руйнуватися, але зараз вам випала нова можливість.

– Що це за можливість?

– Напевно, ви чули про те, що сталося 2 роки тому. Тоді фортеця Довгої пісні заламали ціни на їжу через те, що люди мало видобули руди. Цього року ми зіштовхнулися із тією ж ситуацією.

Несподівано завалилася північна шахта, і нам відрізали шляхи відходу до фортеці. Тому нам довелося готуватись до зими. Ми побудували міські стіни та готуємо солдатів. Проте хоч це й небезпечно, але це дасть нам нові можливості. Містер Пайєн, насупившись, почав уважно розмірковувати над словами Роланда.

– Відверто, ви не схожі на типового дворянина. – сказав Роланд, м'яко посміхнувшись, – Ні, хоч Ви й одягнені, як шляхетний, але на Ваших руках є безліч мозолів. Містер Пайєн, ви ж чудовий лицар, чи не так?

За даними, наданими Беровом, містер Пайєн минулого тижня провів 3 дні у лісі, тренуючись у повному озброєнні. Він навіть найняв людей із міста Оріон. Є люди, про яких кажуть, що вони створені для битв, ймовірно, містер Пайєн якраз такою людиною.

– Якщо ви залишитеся у Прикордонному містечку, я надам вам можливість повернути колишню славу. Так само ви зможете отримати титули та землі лише за свою відвагу та майстерність володінням мечем. Я також можу призначити вас віконтом земель, що знаходяться на сході міста.

– Те, що говорив принц, було цілком здійснено, оскільки він був здатний призначати віконтів, баронів і лицарів. Втім, робити це він міг нечасто. Зараз Роланду було начхати на думку решти знаті, він лише хотів, щоб Нана залишилася в Прикордонному місті. Щодо відмови містера Пайєна, то він був не важливий. Після того, як Джо Коля був призначений правителем, він повністю відмовився бути частиною родини містера Пайєна.

Вислухавши Роланда, Пайєн нарешті сказав:

– Тоді... Ваша Високість, якщо я залишусь, я зможу відправити Нану назад у фортецю? До цього моменту ніхто раніше не намагався зупинити демонів у цьому місці. Якщо ми не зможемо витримати, то я не хочу, щоб вона померла разом із нами.

– Як я вже сказав на самому початку, пан Пайєн, небезпека відносно низька. Ви коли–небудь замислювалися, що було б з Наною, чи перетвориться вона на відьму у фортеці Довгої Пісні? Там би вчинили інакше, ніж тут. Фортеця повністю перебуває у володінні церкви. Церква вже давно промиває мізки людям, а на кожному кроці є їхні шпигуни. Якби її схопили, то навіть я не зміг би її врятувати.

Сказавши це, Роланд зробив паузу, а потім додав:

– Прикордонне місто не впаде! Коли настануть місяці демонів, я особисто очолю народ на стіні та приведу їх до перемоги. Наші противники лише звірі до пройди через мутацію, вони зовсім не невразливі. Тим більше, що ваш батько лише мечем зміг перемогти їх. Однак тепер ми маємо міські стіни. Якщо все ж таки місто паде, я особисто гарантую, що Нана залишить місто в цілості та безпеці, плюс її супроводжуватиме Ганна. Я заздалегідь підготую човен, щоб вони могли будь–коли залишити місто.

– Я... я вірю вам Вашу Високість, – сказав містер Пайєн і підійшов до Роланда, став на одне коліно, щоб скласти присягу. – Я готовий боротися за Вас.

***

Після того, як Нана та містер Пайєн пішли, Ганна, закотивши очі, сказала: – Про що ти говориш? – Потім вона сказала дуже твердо, – Я нікуди не піду.