Розділ 53
Розділ 53. Серце вогню (частина 2)
Наступного дня, після пробудження Ганни, Роланд та інші попрощалися з Найтінгейл.
– Звичайно, причина нам досі не відома, але факт залишається фактом: Ганна – перша у світі відьма, яка провела День пробудження абсолютно без болю, – азартно заявила Найтінгейл перед відходом. Досить довгий час поспілкувавшись із Роландом, вона перейняла його звичку назвати трансформацію відьми «днем пробудження». – Коли я повернусь, я приведу з собою свою сестру. Я сподіваюся, Ви тоді приймете нас, так само як прийняли Ганну.
Саме цього Роланд і хотів. З однією лише Ганною він зумів удосконалити процес кування і продемонструвати городянам всі принади індустріального періоду, а чого ж він доб'ється з цілим натовпом відьом? Звичайно, Роланд мав задуматися про безпеку, перетинати гори під час Демонічних місяців було дуже небезпечно.
Але Найтінгейл практично запалилася ідеєю притягнути своїх сестер до Прикордонного міста, вона сказала:
– Багато моїх сестер цієї зими мають пройти крізь Пробудження. Якщо я зможу дістатися до них раніше, ніж хтось постраждає, то це буде чудово! Не турбуйтеся, зазвичай демонічні тварюки не в змозі мене відшукати.
Нарешті Роланд запитав:
– А коли твій день пробудження?
Найтінгейл, забираючись у сідло, відповіла:
– Кінець зими чи рання весна. – Від'їжджаючи, вона помахала принцу, – Не турбуйтесь про мене, мій Укус Демона з кожним роком все легше і легше!
Роланд замислився над сказаним.
Він уже замислювався, чому Ганна пережила свій день пробудження. Вона повідомила їм, що зовсім не відчувала болю, це абсолютно суперечило ідеям Найтінгейл: «Сила відьом походить від диявола, тому вона заражена злом». Але цей концепт підтверджувався тим, що кров відьом ставала чорною і сочилася з кожної пори, доводячи відьом для виснаження. Чорна кров була незаперечним доказом диявольського походження відьом.
Втім, Роланд із самого початку в це не вірив – жодної краплі.
Він порився у спогадах минулого Четвертого принца і не знайшов жодного підтвердження того, що в цьому світі є Бог або Диявол. Сила Відьми не була послана ними, тому її не можна було використовувати як визначальний фактор зла. Загалом, навіть якби тут і існували боги, які регулярно втручалися в життя людей, серед людей було дуже багато тих, хто вірував кожен на свій лад. Загалом, це боги мали отримувати сили від віруючих, а чи не навпаки.
Згідно з поясненнями Найтінгейл, відьми збирали магію всередині своїх тіл. Але якщо магії не було куди подітися, то чи не могла вона пошкодити судини? Роланд прикинув, що такий розвиток подій дуже правдоподібний. Зрештою, більшість людей, які зустрічалися з жорстокістю, воліли ховати свої сили і, по можливості, живими забиратися з поля бою. Це цілком могло призвести до того, що більшість відьом до свого пробудження так і не мали своєї сили.
Роланд точно не думав, що це його замок заблокував Укус Демона. Він розпитав Ганну про те, чи не відчувала вона раніше дикого болю, якщо цього року щось змінилося, то причина була саме в її прибутті в замок і в тому, що вона щодня користувалася магією.
Тому остання сказана Найтінгейл фраза розставила все по своїх місцях, вона могла використати свою можливість ховатися без особливого побоювання. Мало того, злі люди змусили її відточувати вміння та використовувати його у будь–який потрібний їм час. Саме тому магічний відкат не завдавав їй особливих незручностей.
Як тільки Роланд прибув у замок, він одразу взявся за посилені тренування з Наною. Якщо в лазареті не було поранених, вона лікувала різних дрібних тварин. Якщо Роланду вдасться підтвердити свою теорію про магічний відкат за допомогою Нани, то він зробить у рядах відьом просто приголомшливий фурор. Прокляття диявола миттєво перетвориться на божественну благодать. Якщо він зможе зарекомендувати своє місто як безпечне для відьом місце, то вони сюди просто річкою потягнуться.
Роланд не знав чому, але з моменту останньої атаки на місто все якось само собою заспокоїлося.
Він спокійно взявся вдосконалити продуктивність своєї другої парової машини, одночасно з цим допомагаючи Ганні освоїтися зі своїми новими можливостями.
У себе на задньому дворі він збудував халупу, яку добре захистив від снігу. Там вони проводили експерименти, Роланд досі думав, що на його задньому дворі було найбезпечніше.
Найтінгейл згадувала, що при дорослішанні відьми стабілізують свої магічні сили та навіть можуть набути нових можливостей. Роланд поки не помітив, щоб Ганна робила щось нове, але її контроль над вогнем, безперечно, вийшов на новий рівень.
Ні, Роланд уже не знав, чи можна назвати це вогнем. Те, з чим працювала Ганна до пробудження, ще можна було з натяжкою назвати вогнем, але теперішнє зелене полум'я не піддавалося жодному логічному осмисленню.
Він вирішив назвати його «Серце вогню».
Воно могло горіти на відстані від Ганни, причому повністю підкоряючись її волі, приймаючи будь–які форми. Саме цим Ганна зараз і займалася – Серце Вогню горіло на залізній панелі, що лежить майже за два метри від неї. Втім, Роланд знав, що Ганна й досі контролює полум'я. Зазвичай температура у Вогняного серця була кімнатною, але якщо Ганна хотіла, то могла вмить зробити його дуже гарячим. Разом із температурою змінювався і колір полум'я, воно ставало темнішим.
Вогонь міг моментально розростатися до великих площ і дуже швидко пересуватися навіть вогнетривкими поверхнями на зразок каменю.
На жаль, але полум'я не могло відійти від Ганни надто далеко, шляхом експериментів вони встановили, що якщо вона віддаляє вогонь від себе далі, ніж на чотири з половиною метри, той одразу ж зникає.
Ще Ганна могла викликати кілька вогників полум'я одночасно, але поки що вона тільки–но справлялася з окремим управлінням лише двома вогниками.
На стіні тим часом все було спокійно. Демонічні тварини, звичайно, час від часу з'являлися зовні, але тільки поодинці. Гібридів не було видно, а без них монстри не мали жодного шансу пробитися всередину. Як і говорив Роланд, тварюки стали швидшими та сильнішими, але так і залишилися просто тваринами. Стіна розтяглася по всьому периметру міста, тому тварюки могли пробитися всередину лише з боку воріт, біля яких на них уже чекали патрулі добровольців. Загалом дві сотні людей могли впоратися з обороною стіни на всій її довжині.
Роланд щодня патрулював свою територію, а потім проводив час за кресленнями та виготовленням.
З південного боку замку він виділив територію, яку зібрався перетворити на житлову зону для відьом. Як голова проєкт він призначив Карла завідувачем над працівниками, які будували двоповерхові цегляні будиночки. Сам він у цей час розробив гарне та зручне планування з великими дорогами та каналізацією, щоб зробити район придатним для комфортного життя.
Ще він замислювався над тим, куди саме розселяти відьом, тільки в нові райони, чи ще й підселяти їх у вже теперішні? Але, подумавши, він вирішив відмовитися від розселення відьом у старі райони, так, це могло зменшити градус взаєморозуміння між відьмами та звичайними жителями, але статися могло що завгодно, і не факт, що наслідки цього потім можна буде легко усунути.
Зрештою, зараз тільки люди з загону добровольців не боялися відьом.
А ще не було жодних гарантій того, що всі відьми, яких приведе Найтінгейл, будуть вихованими і невинними, більшість з них пройшла через біль і страждання, тому Роланд боявся, що їх не так просто асимілюватимуть. Зрештою, не всім же відьмам бути такими, як Ганна та Нана.
А ще розміщення відьом в одному районі було дуже комфортно для управління. Не чекаючи прибуття перших відьом, Роланд розробив докладний збір правил і вказівок. До цього часу він не мав жодного досвіду, на який він міг би спиратися. Зрештою, він не був керівником бюро Національної Безпеки, та й своєї групи Месників у нього не було, щоб на них відпрацьовувати навички управління натовпом. Тому він просто вирішив поки використовувати найпростішу систему з управління, що використовується в компаніях, маючи намір її потім потихеньку доопрацювати до кінцевого стану.
Звичайно ж, Роланд знав, що в його програмі багато слабких місць, але доведеться закривати їх у міру виявлення. Якщо він буде повсякчас повертатися по своїх власних слідах назад, то тільки через кілька декад він зможе отримати всі принади індустріалізації. А десятиліття Роланд чекати не збирався.
Він хотів ввести цей світ у нову еру і бути автором безліч реформ, у таких справах просто необхідно було мати дух авантюриста.
Роланд переносив свої думки на папір, коли раптом відчинилися двері і до них увійшов Беров.
Обтрусивши сніг зі своєї мантії, і відсалютувавши Принцу, він заявив:
– Ваша Високість, з фортеці Довгої Пісні прямує гонець.
Коментарі