Розділ 61

Розділ 61. Повернення

Щойно Роланд нахилився, щоб закріпити основу для своєї нової парової машини, звідкись зверху раптом з'явилися три постаті. Вони хитко приземлилися біля його ніг і, вчепившись за Роланда, разом з ним повалилися на землю.

Ганна налякалася настільки, що, відскочивши назад, оточила незнайомців стіною із зеленого вогню.

Примудрившись озирнутися, Роланд зрозумів, що одна з жінок, що прибули, була не хто інша, як довгоочікувана Найтінгейл. Її щоки були неприродно червоними – вона надто довго бігла холодною погодою, а на лобі у неї, попри холодний вітер, виступили великі краплі поту.

Вона раптом підвела голову і схвильовано заволала:

– Ваша Високість, будь ласка, надішліть за Наною, вона нам тут потрібна! Якомога швидше!

Тільки після цього Роланд помітив, що до спини Найтінгейл була прив'язана неприродно бліда жінка непритомна. Весь її одяг був немов просякнутий темно–червоною кров'ю, а рука була практично відрізана.

Він миттєво зреагував, крикнувши охороні:

– Кардіне, бігом у лазарет, швидко приведи звідти Нану!

– Слухаюся, Ваша Високість, – відповів стражник і щосили побіг у лазарет.

Поруч із Найтінгейл була ще одна, зовсім юна, дівчина. Вона з цікавістю оглядалася навколо, ніби те, що відбувається, аж ніяк не хвилювало.

– Ти не поранена? — Роланд кинувся до Найтінгейл і допоміг їй зняти зі спини поранену жінку.

– У мене все гаразд, Ваша Високість, хе–хе. Мені дуже шкода, але я не змогла привести з собою сестер з Асоціації. Найтінгейл глибоко дихала, її голос був дуже слабкий. Очевидно, вона витратила надто багато сил на свою довгу подорож.

– Поки нічого не кажи, спочатку тобі треба відпочити, – Роланд підняв на руки несвідому жінку, Ганна підставила плече Найтінгейл. Таким чином вони вирушили до замку, де Найтінгейл розташувалася в кімнаті по сусідству з Ганною. Роланд одразу наказав слугам розпалити вогонь у кімнаті Найтінгейл і принести туди каструлю з гарячою водою. Він пояснив Нані те, що відбувається, потім дівчина розпочала очищення рани від бруду. Нарешті Роланд покинув кімнату.

Нана може практично без слідів оздоровити рану – єдиною проблемою зараз було те, чи вдасться зберегти життя жінці. Попри те, що Найтінгейл постаралася міцно перев'язати відрізану руку, Венді втратила надто багато крові й циркуляція у відрізаній руці порушилася надто давно – тому Нана не була впевнена, чи зможе вона її відновити. Зараз цілителька мала роздягнути жінку, щоб акуратно її помити, тому Роланд розсудливо пішов.

– Як таке взагалі могло статися?– розмірковував Роланд. Чи могло статися так, що табір відьом був атакований демонічними тварюками, і лише цим трьом жінкам вдалося врятуватися? Якщо так і сталося, то це була величезна втрата.

Роланд нервово ходив біля дверей туди–сюди. Приблизно за пів години двері відчинилися і звідти вийшла незнайома дівчинка, на перший погляд, без зброї, яку і привела з собою Найтінгейл.

Побачивши Роланда перед дверима, вона кивнула і сказала:

– Ви саме такий, яким вас описувала Найтінгейл.

Роланд не знав, що на це відповісти:

– І що саме вона про мене розповідала?

– Вона говорила про Принца, який дбає про нас, про відьом, – відповідаючи на запитання, дівчина легенько зачинила двері. – На жаль, ця розповідь була настільки неправдоподібною, що більшість відьом ні краплі їй не повірили. Взагалі навіть я не зовсім їй вірила, але мій батько завжди казав, що світ великий і в ньому живуть різні люди. Мене звати Блискавка, Ваша Високість, я рада з Вами познайомитися, – домовивши дівчина схилила голову і поклала свою праву долоню на ліве плече.

Можливо, то була якась форма привітання.

Втім, Роланд вже не звертав на це жодної уваги, воно все залишилося на фразі «більшість відьом ні краплі їй не повірили», ця інформація була дуже важливою.

– Виходить, ніякі демонічні тварюки на вас не нападали?

– Нападали? Ні, е... А чому ви так вирішили? – Дівчина похитала головою, насупившись, але раптом її вираз обличчя змінився і вона зрозуміло заговорила. – А Зрозуміло. Сестру з раною на руці звуть Венді, її покалічила наша наставниця, на ім'я Кара, – і Блискавка почала розповідати Принцу про те, що з ними сталося.

Дізнавшись про те, що насправді сталося, Роланд надовго замислився.

Так от як все було... Мабуть, я дуже недооцінив той ступінь недовіри, який відьми набули за багато років гонінь. Ненависть відьом до церкви досягла межі. Ця Кара – одна з екстремістів...– потім Роланд зрозумів, що Кара винищує собі подібних дуже просто, без будь–яких докорів совісті.

На щастя, Найтінгейл вдалося повернутися практично неушкодженою.

До того ж вона повернулася не одна – вона привела з собою двох нових відьом!

– Ну гаразд, – подумав Роланд, – Карл добудує будинок для відьом, якщо вже взявся.

Дарма  що цей будинок зараз нікому і не потрібен був, цілком можливо, що в майбутньому він таки знадобиться.

– Тож, виходить, ти одна із сестер Відьомської асоціації?

– Більше ні, – зітхнула Блискавка. – Найтінгейл та Венді теж більше не сестри. Ми пішли та тепер ніколи не зможемо повернутися назад. Боюся, Кара ніколи нас не прийме, вона не вміє визнавати помилки.

– Вона що, виживе після того, як Найтінгейл її наскрізь проткнула? – недовірливо спитав Роланд.

– Напевно. У нас у таборі була Трав'яна відьма, яка збільшувала ефективність цілющих трав у кілька разів, – пояснила Блискавка. – Підсиливши ефект деяких кровотворних трав, гадаю, запросто можна буде вилікувати Кару. Але, звичайно, ефект буде не такий дивовижний, якби її лікувала ваша відьма.

Почувши це, Роланд дійшов висновку, що йому додалися ще кілька проблем. Начебто церкви не вистачало, тепер ще й за відьмами стежити доведеться. На щастя, вони були зайняті пошуком

Священної Гори, так що, мабуть, не шукатимуть Найтінгейл, щоб поквитатися.

– Ти начебто сказала, що не повірила розказаному Найтінгейл, то чому ж ти таки прийшла з нею сюди, покинувши асоціацію?

– Тому, що вона сказала, що у вас є величезна машина, що дихає пором, яка видує чорно–білий дим. Ще сказала, що ви можете створювати каміння із сірого пилу, і у вас є порошок, який може зруйнувати гори за допомогою громоподібного вибуху! – Блискавка точнісінько повторила свої слова. – Навіть якби й не було Принца, який дбає про відьом, хоча вона не змогла б мені збрехати, вигадати такі цікаві речі практично неможливо! Принаймні так мені твердить моя інтуїція дослідника, і побачивши ту величезну машину на подвір'ї, я цілком схильна думати, що все розказане було правдою. Ця величезна штука... Найтінгейл називала її... Парова машина, так?

– Дослідник? – Роланд проігнорував останнє запитання.

– Так, досліднику! – гордо заявила Блискавка. – Саме тому я вирішила вирушити з Найтінгейл. Ми, дослідники, дуже любимо незвідане.

Роланд тихо зітхнув. І що йому з цією відьмою робити? Хтось може і міг вижити тільки якби народився в багатій сім'ї. З першого погляду було зрозуміло, що вона – хлопчисько, про це говорив і її одяг, і коротке волосся. – Ти впевнена, що тебе звати не Ізава Ріель?

– А це хто ще такий? Ні, мене звуть Блискавка, – гордо заявила дівчинка.

У цей момент відчинилися двері, і з кімнати вийшли Ганна та Нана.

– Ну як? – поцікавився Роланд. – Лікування пройшло успішно?

Нана кивнула, і Роланд нарешті розслабився. Зазвичай кінцівку можна було врятувати щонайбільше за вісім годин після травми, після закінчення цього часу шанси на успіх набагато скорочувалися. Блискавка сказала, що вони були пішли понад добу у дорозі, тому надія зберегти жінці руку була дуже мала. Мікрохірургія, наприклад, вже не змогла б поєднати нервові закінчення – все це ще раз продемонструвало, наскільки цінним був талант Нани.

Юна відьма була смертельно втомленою – вона витратила дуже багато сил на лікування Венді.

Роланд, замислившись, запропонував:

– Ви всі сьогодні добре попрацювали, тож після вечері можете вирушати спати. Пропоную вам залишитися тут разом із Ганною.

«Зрозуміло», – подумав він, – «Що сер Пайєн теж тут ночуватиме».