Розділ 89

Розділ 89. Святкування Перемоги (частина 1)

Ця зима разюче відрізнялася від усіх попередніх. Раніше мешканці

Прикордонного міста жили у фортеці Довгої Пісні ще місяць після того, як закінчувалися Демонічні місяці. Їм доводилося чекати, доки до кінця розтане сніг і можна буде повернутись додому.

І щоразу після повернення до міста вони виявляли суцільний бардак. Деякі будинки, які кілька місяців стояли без нагляду, були в жалюгідному стані. Інші, ще більш хисткі, будиночки могли завалитися через сніг, що випав на них. У деякі будинки взимку набивалися демонічні тварюки, перетворюючи їх у своє лігво.

Звичайно, ситуація в тих будинках після зими залишала бажати кращого. Шафи та столи були погризені, і всюди валялися рештки їжі цих тварин. Загалом демонові звірі теж не любили сніг і ховалися від нього в будинках нещасних городян.

На відновлення будинків у городян витрачався приблизно тиждень. Вони заміняли всі зіпсовані меблі, вимивали мерзенний запах гниття тощо. Усі люди, які живуть у Прикордонному місті, давно вже звикли до цієї процедури – але цього року нічого такого робити не довелося! Можна навіть сказати, що Прикордонне місто виглядало абсолютно новим. Сніг досить швидко прибирали, а на дверях біля кожного будинку висіли різнокольорові банери, якими людей забезпечив Принц. Похмуре і старе місто перетворилося на різнокольорове та веселе. Здалеку кольори, що змішуються, були схожі на квітковий луг.

Замок ще давно оголосив про те, що одразу після закінчення зими Його королівська Високість організує святковий бал на центральній площі! Запрошені були усі. На додаток: за вхід ніхто грошей не вимагав, а ще там обіцяли безплатну їжу.

Втім, що таке? Це один із соціальних заходів, участь у якому могла взяти лише знать. Простолюдини знали про бали лише з розповідей шановних, досвідчених та освічених торговців. Самих ж городян на бали ніхто не запрошував, і, якщо вірити розповідям торговців, люди були надто бідними для того, щоб отримати запрошення. І як же тоді Його Високість збирається дозволити всім бути присутнім на балу?

– Ваша Високість, адже ви цього не зробите? – несхвально поцікавився Картер. – Адже у нас не буде ні хорошої групи, ні провідних танцюристів, то хто задаватиме балу ритм? Ну і, крім того, в таких дрібних і віддалених містечках, як це, навіть знать нормально танцювати не вміє, а простолюдини так взагалі все зіпсують!

Коли Картер ще жив у Грейкаслі, йому пощастило одного разу побувати на балу. Бал влаштовував один із маркізів на честь народження доньки. На тому балі грали дуже гарну музику – струнні інструменти дуже добре поєднувалися з боєм барабанів, а в танцях було використано багато поворотів та поклонів. 

Але якщо раптом інструменти грали окремо, то й танцювали люди нарізно – жінки під мелодійну гру струнних, а чоловіки виходили під барабанний бій. Під час перерви між танцями всюди снували слуги та пропонували всім випивку та закуски. Під час балу, аж до останньої пісні, чоловіки могли спробувати успіх, знайти в натовпі дам свого серця та запросити їх на танець. І якщо їм усміхався успіх, то вони отримували не лише танець, а й трохи романтики.

Картер зітхнув – він тоді був ще надто юний, щоб запрошувати даму на танець, але навіть незважаючи на це бал залишив у нього елегантний смак. Знать щодня відточувала вміння елегантно поводитися, то чи зможуть простолюдини, які замість уроків етикету воювали з демонічними тварюками, хоч якось зрівнятися зі знаттю? Картер все не міг навіть уявити цю сцену!

– Ведучий танцюрист? Ну... Ага, – Роланд наказав патрульним прибрати з площі всі кам'яні скульптури та шибениці. – Он, цим займуться Залізна Сокира та його патрульні.

– Цей дикун?! – Картер був у шоці. Звичайно, за минулі Демонічні місяці Залізна Сокира своїми діями зміг завоювати дещицю поваги з боку головного лицаря. Той навіть припинив підколювати Сокиру через його дивну зовнішність. Втім, Залізна Сокира був з племені Моджі, звідки йому знати етикет королівства Грейкасл?!

Роланд таємниче посміхнувся і сказав:

– Ну бал же організовую я, тож він буде не зовсім звичайним. Зрозумієш, коли побачиш.

Особливо багато роботи для приготування балу у Картера не було – йому потрібно було лише прибрати всі перешкоди з площі та натягнути в центр купу дров, щоб потім зробити величезне багаття. Ще майстри спорудили кам'яні столи, на яких розташовуватиметься смажене м'ясо. Так, саме це й задумав

Роланд – бал буде якоюсь дивною сумішшю танців та посиденьок біля відкритого вогню, на якому у процесі готують їжу.

Роланд дуже довго думав про те, як зміцнити у жителях Прикордонного міста почуття патріотизму. Вони надто довго жили під керівництвом попереднього лорда, і концепт статусу та національності міцно в'ївся у підсвідомість неосвіченим простолюдинам. Вони дбали лише про своє майно та здоров'я своїх близьких. Чим менш розвиненими були люди, тим вужче ставав їхній кругозір – такий один з основних законів цивілізації.

«Цивілізація може бути розвинена максимум на рівні найсміливіших ідей її народу», – задумливо подумав Роланд.

Але це не означало, що бойовий та патріотичний дух народу треба ігнорувати, і Роланд збирався використати цю перемогу як один із важелів. Взагалі сам Роланд важко розумів, чому городяни ніколи не святкували закінчення Демонічних місяців. Щорічне зіткнення з жахливою демонічною силою було жахливою катастрофою – і перемогу над таким злом слід було б запам'ятовувати.

Тому він вирішив назвати перший день після закінчення Демонічних місяців

«Днем Перемоги». 

Роланд наказав вважати цей день офіційним святом на всіх територіях, що йому належать. Він влаштовуватиме свята три–чотири роки поспіль, а потім вони самі по собі перетворяться на традицію і триватимуть навіть без участі Роланда. Незабаром люди зрозуміють, що вони й ті люди, що живуть під лордами, дуже різні.

Полудень ще не настав, але на площі, як і раніше, дуже багато народу. Патрульні оточили вогнище і до нього нікого не підпускали.

Мабуть, обіцянка безкоштовної їжі припала людям до смаку. Роланд прикинув, що на площі вже зібралося приблизно половина городян. Там було близько тисячі людей, які займали практично всю площу, за винятком крихітного шматка землі з дровами. Танцювати тут точно не було де. Роланд встиг помітити, що деякі діти навіть піднялися на дахи, щоб все краще розглянути.

Це було перше міське свято і тому, звичайно, не обійшлося без дрібних прорахунків, але, в принципі, все було нормально. Роланд вирішив, що настав час йому піднятися на сцену і вимовити промову.

Це була його друга мова, яку він вимовляв на площі, тому цього разу йому було спокійніше.

– Мій народ, доброго вам дня! Я – Четвертий Принц Грейкасла, Роланд Вімблдон, – він вирішив представитися, так само як і минулого разу, але цього разу ефект перевершив усі його очікування. Він не встиг домовити, коли в натовпі пролунали крики:

– Слава Принцу, Його королівській Високості!

– Довгого життя Його Високості.

Роланд відчув, що в грудях у нього потепліло – він і не чекав від народу такого теплого прийняття. Тож коли він почув спонтанні вигуки від патрульних та простих громадян, він раптом відчув задоволення та успіх.

Коли голос натовпу стих, Роланд продовжив:

– Демонічні місяці, нарешті, добігли кінця! Завдяки героїчним діям наших патрульних, демонозвірі не змогли зробити жодного кроку всередину місцевих стін! Цього року Прикордонне місто заплатило дуже малу ціну, даючи відсіч цим тваринам! Це доводить, що поки ми єдині, ми можемо дати відсіч будь–якій біді, не звертаючись за допомогою навіть у фортецю Довгої

Пісні! Вони намагалися прищепити нам страх смерті від голоду та холоду, намагаючись змусити нас здатися! Але сьогоднішня наша перемога показує, що ми набагато сильніші, ніж вони думають!

– Правильно, я не хочу туди повертатися!

– З Його королівською Високістю нам не треба боятися голоду під час

Демонічних місяців!

– Вони більше не зможуть нас шантажувати, Його Високість зміг це побороти!

– Давайте відсвяткуймо цю чудову та відважну перемогу! – заволав Роланд, ідеально спіймавши сплеск емоцій у натовпу.

– Цей день запам'ятається назавжди! Я оголошую, що відтепер кожен перший день після закінчення Демонічних місяців називатиметься Днем перемоги! І сьогоднішнє свято якраз із цього приводу! Мій народ, на повну насолоджуйтеся цим радісним днем! А тепер нумо танцювати!

У заздалегідь приготовлені дрова для багаття полетів смолоскип, вогонь злетів угору, моментально фарбуючи атмосферу в червонувато–помаранчеві відтінки.