Розділ 103

Розділ 103. Вогняні найманці

– Маленький братику, всі місця вже зайняті, чи можу я посидіти з тобою?

У цей момент пролунав глибокий голос позаду Цзянь Чена. Повернувшись, він побачив чоловіка середнього віку з широкою усмішкою на обличчі. Він стояв навпроти Цзянь Чена і добродушно дивився на нього.

Чоловік виглядав років на 40 і був одягнений в блакитний колір одягу. Однак гострий погляд Цзянь Чена помітив, що це вбрання було зроблене з грубого матеріалу і вважалося дешевим. З його коротким чорним волоссям, ніщо не виділялося у зовнішності цієї людини, а його добродушна посмішка була не підробленою.

Цзянь Чен кивнув і посміхнувся.

– Якщо таверна раптово заповнилася, я не маю права займати всі вільні місця поодинці. Сідайте зі мною.

– Мої подяки маленькому братику.

Чоловік засміявся і звів долоні разом, а потім витягнув стілець і сів.

– Міс, кухоль вина і фунт вашої найкращої конини! – сказав він офіціантці.

– Добре, зачекайте, будь ласка, шановний клієнт! – відповіла вона.

Цзянь Чен розглядав чоловіка напроти нього деякий час, а потім повернувся до своєї трапези.

Чоловік глянув на нього і крякнув.

– І як же мені звати маленького братика?

– Цзянь Чен. — Відповів з повним набитим м'ясом ротом.

– Цзянь Чен, хех, яке славне ім'я.

Чоловік оглянув Цзянь Чена і, нарешті, запитав:

– Братку Цзянь Чен, я вважаю, ти теж найманець?

Той кивнув головою.

– Правильно, але моя сила невисока і я лише є найманцем рангу D.

Ранг найманця відповідав його силі та числу виконаних завдань. Ранг D складався з новачків, переважно звичайних Святих, однак було кілька людей серед них, які ще не закликали свою святу зброю. Попри те, що чоловік видавався добродушним, Цзянь Чен не збирався розкривати йому свою силу.

Чоловік весело засміявся.

– Маленький братику, ти не старше 20, так? Як тільки ти покличеш свою Святу Зброю, то твій потенціал буде безмежним.

Його слова були відвертими, але після них чоловік зітхнув.

– Я пам'ятаю, що мені було 25, коли я вперше закликав свою Святу Зброю і став Святим. Подумати тільки, що маленький братик у 20 років уже Святий. Думаю, невдовзі на континенті з'явиться ще один обдарований Земний Святий Майстер.

Коли пролунали слова «Земний Святий Майстер», обличчя чоловіка виглядало майже вичікувальним.

Почувши це, Цзянь Чен відірвався від їжі та знову глянув на нього. Його думка про чоловіка покращала, але не більше.

Покликати Святу Зброю у 25 років було звичайною справою на континенті. Такі люди, швидше за все, не зможуть піднятися вище за Великі Святі Майстри, і залишаються без можливості становлення Земним Святим Майстром.

Між Великим Святим Майстром та Земним Святим Майстром була величезна прірва. Цей поріг був настільки складним, що стати Святим легше сотню тисяч разів. Якщо помилитися при переході з рівня Великого Святого Майстра на рівень Земного Святого Майстра, то людина вже не матиме шляху назад. У кращому разі людина отримає серйозну рану і втратить всю свою накопичену силу, ставши калікою. У гіршому випадку його життя вирушить у Жовті Джерела.

Поріг, що розділяє Великого Святого Майстра і Земного Святого Майстра, був подібний до життя або смерті. Багато людей із посереднім талантом не могли прорватися на рівень Земного Святого Майстра, але ще більше загинуло у спробі досягти його.

Шанс успішного прориву на рівень Земного Святого Майстра був лише 1 відсоток.

Цзянь Чен знав про це, прочитавши в бібліотеці Академії Каргат та в особняку Чангуань.

– Маленький братику, я вважаю, ти ще не приєднався до групи найманців? — запитав чоловік із посмішкою.

Почувши це, серце Цзянь Чена підстрибнуло, бо зрозумів, що чоловік збирався сказати, проте він лише кивнув у відповідь.

– Це так.

– Тоді чому б тобі не приєднатися до моїх Вогняних Найманців? Народу у нашій групі небагато, але всі вони добрі. — палко вимовив він.

Цзянь Чен мовчки вислуховував чоловіка. Він ніколи не думав про приєднання до групи найманців, бо вважав це лише тягарем, який обмежуватиме його волелюбну душу. Це так само призведе до застою його сил, тому що єдиним методом для нього було використання ядер монстрів, а їх кількість, якої він потребував, була величезною. Якщо він вирушить у гірський хребет магічних звірів самостійно, то весь видобуток належатиме йому, що дозволить Цзянь Чену підтримувати швидкість зростання своїх сил.

Однак якщо він приєднається до групи, йому доведеться ділитися ядрами монстрів з іншими, а це для нього стане великою проблемою. Навіть якщо він приєднається до групи найманців, то повинен буде йти поодинці, інакше видобуток розподілятиметься між рештою членів групи.

Помітивши мовчання Цзянь Чена, чоловік середнього віку не здався.

– Братку Цзянь Чен, мої Вогняні Найманці – це маленька група, яка не обмежує свободу своїх членів, на відміну від інших груп найманців з купою правил та обмежень. Приєднання до нашої групи означає лише полегшення видобутку грошей. Ти мусиш знати, що гірський хребет магічних звірів може принести багато прибутку завдяки ядрам монстрів, які допомагають збільшувати Святу Силу людей. Навіть частини тіл магічних тварин можна продати за високу ціну. З нашим числом зростає і наша сила, тож якщо ми зустрінемося з магічним звіром високого рівня, то зможемо вбити його. Тільки подумай! Якщо ми вб'ємо високорівневого звіра, то який буде наш прибуток!

Чоловік зупинився, тільки-но вдихнути повітря, а потім відразу продовжив:

– Поодинці, навіть якщо ти можеш упоратися зі слабкими звірами, то це принесе тобі мало прибутку, я певен. Якщо ти витратиш багато енергії на вбивство магічних звірів, то прибуток навіть не зможе покрити шкоду, завдану твоєму здоров'ю. А якщо ти потрапиш у засідку кількох сильних магічних звірів, то як довго зможеш тікати від них? Втекти від високорівневих звірів неможливо і, зрештою, людина просто втратить своє життя.

Побачивши, що Цзянь Чен досі мовчить, чоловік зробив ще одну спробу.

– Братку Цзянь Чен, якщо це стосується розподілу видобутку, то тобі не варто хвилюватися. Наша група була заснована кілька років тому, але люди в ній пов'язані тісними зв'язками дружби та ставлять її вище за гроші. Якщо ми отримуємо прибуток, то не ставимося до людей несправедливо, незалежно від того, старанно ти працював чи ні.