Розділ 55

Розділ 55. Імператорське Визнання

Директор весело засміявся.

– Чангуань Сян Тянь, мабуть, ти пробився на рівень святого.

Цзянь Чен кивнув і промовив:

– Так, я щойно закликав свою святу зброю.

– Але я все ще не впевнений, чи ти став святим вищого, чи середнього рівня.

Директор променисто усміхався, вважаючи, що Цзянь Чен як мінімум на середньому рівні святого. Зрештою, він побачив таку величезну кількість світової есенції, яку він поглинув. Хоч він і не знав, який метод Цзянь Чен використав для цього, але він був впевнений, що після поглинання такої кількості енергії, той не міг бути ще святим початкового рівня.

Бачити, як Цзянь Чен одразу перестрибнув через початковий рівень святого, було радістю для директора. Тепер його академія Каргат могла по праву пишатися таким талановитим учнем.

– Директоре, я тільки сформував свою святу зброю, моя сила все ще має бути на початковому рівні. — Цзянь Чен знав, про що думав директор, побачивши таку кількість поглиненої есенції.

– Початковий рівень! – Тепер вигукнув заступник директора Бай Ен, що стояв за ним.

– Як це може бути? Ти поглинув стільки світової есенції, як можеш бути на початковому рівні святого?

– Я також не знаю. — Цзянь Чен гірко посміхнувся. Він не хотів розповідати про свій даньтянь.

– Гаразд, якщо вже Чангуань Сян Тянь у порядку, то нам слід піти.

Погляд директора було спрямовано на Цзянь Чена.

– Чангуань Сян Тянь, ти щойно став святим, тож тобі слід звикнути до своєї нової зброї.

Після цього директор та заступник директора покинули його кімнату.

Залишивши гуртожиток, заступник директора Бай Ен зацікавлено запитав:

– Директор, Чангуань Сян Тянь безперечно поглинув колосальну кількість світової есенції, як він все ще може залишатися на початковому рівні святого? Це якесь безглуздя.

Директор легенько кивнув і відповів:

– Так, це не має сенсу, якщо у Чангуань Сян Тяня немає секрету, про який ми не знаємо. Інакше як він міг поглинути усю світову есенцію на десятки кілометрів звідси? Це точно неможливо. Але в цю справу нам не варто лізти. Зараз ми не повинні втручатися в будь-яке питання щодо Чангуань Сян Тяня, поки він не створює надто багато галасу. Нехай він росте так, як йому заманеться, бо генії завжди самі обирають свій шлях. Якщо вони не витримають бурі, то не зможуть по-справжньому вирости, а в спокійні часи їхня сила лише танутиме.

– Так, Бай Ен розуміє.

Заступник директора шанобливо відповів. Він чітко знав, що академія Каргат зробить будь–що заради того, щоб виростити генія.

Директор глянув на блакитне небо і пробурмотів:

– Чангуань Сян Тяню лише 15 років. Зійти на рівень святого в такому віці – це шокує весь континент Тянь Юань. Виходить, що Чангуань Сян Тянь справді геній. Я сподіваюся, що він продовжить свій шлях і не помре молодим, інакше це буде великою втратою для царства Гесун. Ах, яка досада, що предок клану Чангуань зник сотню років тому. Якби він все ще живий, то його план міг здійснитися.

…

Коли директор пішов, Цзянь Чен продовжив сидіти на ліжку зі схрещеними ногами та розглядати блакитне та фіолетове свічення всередині даньтян. Він зітхнув, не розуміючи сенсу у цьому світінні, але й не маючи контролю над ним.

Ще раз зітхнувши, він вирішив забути про них, інакше це лише витратить його дорогоцінний час. Він уже якось помер і пройшов через безліч подій. Він практично ні про що не дбав, крім своєї матері Бі Юнь Тянь

Цзянь Чен глибоко вдихнув і заспокоївся. Сконцентрувавшись на правій руці, його серце стукнуло, перед тим як сильний потік енергії перетворився на меч у його правій руці.

Меч був незвичайно тонкий, із лезом сріблясто-білого кольору, що відбивав навколишній простір як дзеркало. Довжина його була приблизно 1.2 метри, а ширина два пальці. На руків'ї було висічено два слова: «Легкий Вітер».

Зброя виглядала майже як улюблений меч Цзянь Чена із попереднього життя. Навіть його ім'я було таким самим.

Шлях меча Цзянь Чена робив сильний акцент на швидкості та спритності. Зі здатністю ударяти в тисячу різних місць, він був як вітер, який «приходить без тіні, йде без сліду».

Тримаючись за меч Легкого Вітру Цзянь Чен широко посміхався. У цей момент він відчував, як частина його життя повертається до нього.

Однак єдиною відмінністю був той факт, що Цзянь Чен відчував меч так, ніби той був продовженням його руки. Йому не потрібно було докладати багато сил, щоб контролювати його. Цзянь Чен також міг відчувати свою «душу», пов'язану з мечем, щоб створити ідеальний зв'язок між ними. Вони були єдиним цілим. Таке почуття він ніколи не відчував у попередньому світі.

Цзянь Чен зробив різкий випад уперед, змусивши меч промайнути сріблястим світлом.

*Дінь*

Почувся чистий звук, коли меч Легкого Вітру розтяв повітря зі свистом. Цей меч був на рівні зброї, зробленої з найкращої сталі.

Цзянь Чен ніжно погладив лезо меча лівою рукою, наче він був його улюбленою річчю.

Для будь-якого мечника це була незамінна зброя, яку вони дбайливо оберігали. Меч був їхнім життям і душею, що стосувалося Цзянь Чена.

Коли він покликав його, меч зник з даньтян, а енергія сконцентрувалася в руці, щоб сформувати меч насправді. Він не тільки був його зброєю, а й був джерелом енергії, що замінює даньтянь.

Серце Цзянь Чена знову стукнуло, і меч зник, повертаючись у його даньтянь у вигляді зменшеної копії.

Наступні два дні він провів у спостереженні за двома різнокольоровими плямами, що світяться всередині його даньтяня. Крім цього він проводив весь свій час у бібліотеці з метою знайти інформацію щодо цього явища, проте він завжди йшов з порожніми руками.

Упродовж цих двох днів усі вже дізналися, що Цзянь Чен прорвався на рівень святого, бо це було надто швидко. Кожен учень знав, що вступив до академії кілька місяців тому, перебуваючи на 8 шарі святої сили. І після цих кількох місяців він уже прорвався на рівень святого, що показувало жахливу швидкість медитації. Цей рекорд розчавив попереднього генія медитації Мін Сян Чена.

Далеко від академії Каргат у сліпуче чудовому палаці сидів чоловік середнього віку, одягнений у мантію, прикрашену дорогоцінним камінням. Він перебував у своєму кабінеті та читав книгу.

– Ваша ясновельможність, прибув кур'єр із посланням. — пролунав шанобливий голос із-за дверей.

Почувши це, чоловік повільно відклав книгу і глянув у бік входу до кабінету.

– Заходь. – промовив він.

Цей чоловік був імператором королівства Гесун – Ка Де Сен.

Двері до кабінету відчинилися, і всередину зайшов чоловік, одягнений у чорне пао. Йому було близько 30 років. Коли він був на відстані 30 кроків від імператора, то миттєво зупинився і впав навколішки.

– Ваша Ясновельможність, надійшов лист від директора академії Каргат, Ка Фей Е.

Спочатку імператора не турбував лист, але коли той почув ім'я Ка Фей Е, його обличчя стало серйозним.

– Принеси мені листа.

– Так, Ваша Ясновельможність !

Найближчий стражник, що стояв неподалік імператора, негайно взяв листа в руки та ретельно перевірив його. З'ясувавши, що жодних проблем із ним немає, він підійшов до імператора і передав листа.

Імператор узяв листа та відкрив його. Його обличчя повільно сформувало посмішку, і він пробурмотів:

– Цей Чангуань Сян Тянь справді геній, подарований небесами. Він не лише переміг святого, перебуваючи на 8 шарі святої сили, але ще й переміг святого середнього рівня, перебуваючи на 10 шарі. До того ж він закликав святу зброю у віці 15 років. Це однозначно геній. Не дивно, що дядько його так нахвалював. З проникливістю дядька він точно може розпізнавати геніїв серед людей. Якщо він рекомендує Чангуань Сян Тяня, то я повинен зробити щось з цього приводу. Чангуань Сян Тянь має весь клан Чангуань, до того ж він четвертий майстер. Мабуть, отримати його буде неможливо. У такому разі я можу лише докласти всіх сил, щоб спокусити його. Хоча клан Чангуань був мовчазний протягом десятиліть, інформація всередині клану все ще є правдивою. Їхню силу не можна недооцінювати, і цього достатньо для мене, щоб почати діяти.

Імператор щось вирішив про себе і скомандував:

– Слуги, принесіть мені ручку та чорнило.

Незабаром прибув камергер із готовим приладдям. Імператор взяв ручку та почав писати. Він акуратно взяв папір і перечитав слова, написані на ньому. Згорнувши її, він покинув кабінет.

З сувоєм у руці, імператор йшов крізь коридори, оточений стражниками, доки не досяг прекрасного двору.

Щойно він ступив у двір, 50-60 річний старець вийшов із кімнати у дворі. Він спокійно глянув на імператора і промовив:

– То це були ви, ваша ясновельможність. Будь ласка, проходьте.

Імператор підійшов до старця, не входячи до кімнати. Він передав йому сувій і серйозним голосом промовив:

– Сеньйор Е Мін, це надзвичайно важливе послання, і я хочу, щоб ти особисто доставив його до міста Знань клану Чангуань.

Обличчя старця стало серйознішим. Він прийняв сувій із рук імператора і сказав:

– Ваша Ясновельможність, не хвилюйтеся. Я точно доставлю цього листа.

Старець явно розумів важливість листа, коли його особисто послали доставити його.

Коли лист був відправлений, імператор подумки зітхнув і подумав: «Юе Е, заради процвітання нашого королівства і заради його майбутнього, твій батько не має іншого вибору, крім як принести тебе в жертву».