Розділ 100

Розділ 100. Стародавня Книга та сліди, які вона дає (частина 1)

Наступного ранку, як і казала Венді, після сніданку одна зі служниць відвела відьом до кабінету Роланда. Там Принц видав їм по пергаменту. Він знав, що деякі з відьом не вміють читати, тому зміст контрактів їм уголос прочитала Скролл, а потім вони підписали контракти відбитками своїх пальців.

Роланд знав, що їм дуже складно зрозуміти значення кожного прописаного в контракті пункту, але поки це було неважливо, через деякий час вони зрозуміють, що він від них хотів. Ще він знав, що навіть якби запропонував їм контракт, який перетворює відьом на рабів, вони б його все одно підписали. Але Роланд не вважав, що варто відступати від своїх принципів через примарні прибутки. Якщо вже відьми вирішили піти за ним, то не варто змінювати ситуацію. На цей момент все, що робив Роланд, було спрямовано на формування доброго ставлення до відьом у майбутньому. Довготривала інвестиція, яка принесе прибуток обом сторонам договору.

Після того, як кожна з відьом підписала свій контракт, Роланд видав їм плани тренувань, які розробляв учора весь вечір, і заразом особисто пояснив кожному, що саме їм слід робити. Коли він закінчив, то знову запросив до свого офісу Лівз, Скролл та Сорайю.

Коли вони, увійшовши, зачинили двері, їм відсалютувала Найтінгейл, чим вразила своїх сестер–відьом.

– Я всю ніч думав про історію, яку вчора почув від Венді, – Роланд розсунув фіранки, щоб зробити кімнату хоч трохи світлішою. – Вона сказала, що ви зустрілися з жахливим монстром, і саме тому вас лишилося лише семеро. Навіть ваша наставниця Асоціації Співробітництва Відьом, Кара, не змогла вижити. Ось мені й цікаво дізнатися, що ж таке ви зустріли, чи це був гібрид чи просто демонічна тварюка?

Першою заговорила Лівз:

– Це не були демонічні тварюки... Це були самі Дияволи, що прийшли з Пекельних Врат! У них було досить довге тіло, вони їздили верхи на демонічних тварях, а ще використовували магію... – тут дівчина трохи завагалася. – Прямо як ми.

– Дияволи були, кажеш? – Роланд насупився, і обернувся до Сораї. – Ти там теж була?

Дівчина задумливо кивнула головою.

– Ти можеш їх мені намалювати? – Попросив Роланд, передаючи їй аркуш паперу.

Сорайя заплющила очі, згадуючи жахливу сцену, і, взявши папір, мужньо вирушила до столу.

Незабаром вона почала демонструвати свої магічні здібності, матеріалізувавши в руці чарівну ручку. Та почала випромінювати яскраве світло, яке летіло з ручки прямо на папір. Незабаром там почала виявлятися досить реалістична картина, причому за весь час Сорайя навіть очей не розплющила, малювала із закритими.

Коли Роланд підійшов до столу, то виявив, що картинка виглядає досить реалістичною.

«Ні», – поправив він себе, – «Це не картинка, це зображення реальної сцени. Її здатність – немов камера. Вона малює геноцид на теренах дикої природи, в якому загинуло багато відьом, від незнайомої особи».

Поки Сорайя малювала одну з найжахливіших картин зі свого життя, її чоло вкрилося великими краплями поту.

Найтінгейл теж підійшла до столу, поглянула на картину і поцікавилася:

– І саме з цими Дияволами ви зустрілися?

– Так, саме з ними, – Лівз вказала на того диявола, який на картині стояв ближче. – Цей ось, у металевих рукавичках, міг кликати блискавки. Другий був страшенно сильним, він міг кинути спис у кілька разів швидше, ніж летить арбалетна стріла. Від його рук загинуло більше дюжини сестер. Втім, дияволи не завжди могли використовувати магію, я вбила їх, поки вони ... Перезаряджалися.

– Ти що, поодинці їх вбила? – спитав Роланд.

– Ну, одна з магічних змій Кари порвала трубку на руці в одного з Дияволів, і він майже одразу помер від цієї рани. Тим самим методом, але тільки за допомогою арбалета, я вбила другого. Там, у трубах, здається, був якийсь червоний газ, від витоку якого вони й померли.

«Це звучить, як щось на кшталт кисневого балона. І як подібне взагалі можливе у дикій природі?» – збентежено подумав Роланд. Втім, стверджувати, що це були прибульці, він так з місця в кар'єр не став. Їхній одяг складався зі зшитих між собою шматків шкіри і шкурок тварин – це явно показує, що рівень розвитку їхньої цивілізації не вищий, ніж наш.

Незалежно від того, що саме вони використовували для перетину космосу, магію чи технологію, їхня сила досить велика. Поки люди на цій планеті воюють між собою, прибульці змогли подолати космос.

«Звичайно, не варто виключати варіанта, що це якесь тутешнє вміння якихось екзотичних цивілізацій», – подумав Роланд. – «Нині головне пам'ятати, що цей «Диявол» аж ніяк не невразливий, його цілком можна здолати».

– А крім Дияволів ми ще бачили місто, що ширяло в небі, – додала Лівз. – Як би ми старанно не просувалися вперед, ближче ми до нього не ставали. Блискавка щось згадувала у своїх оповіданнях... Міраж, здається.

– А можеш намалювати картинку із цим містом? – попросив Роланд Сорай.

Дівчина кивнула, знову закликала свою ручку і почала зображати літаюче в небі місто, що цілком відповідає опису Лівз.

Роланд уважно вивчив картинку, але нічого конкретного сказати з цього приводу не зміг. Навіть якщо це зображене місто і було насправді лише міражем, то десь у Дикій природі має бути і оригінал. Над містом, здавалося, ширяли червоні хмари, а чи не той газ, який був такий необхідний Дияволам? Так, таке пояснення Роланду подобалося набагато більше, ніж версія із прибульцями. Зрештою, з іншого боку Непрохідного гірського масиву були величезною невивченою зоною, куди досить довгий час не ступала нога людини, так що було б зовсім не дивно, якби ці Дияволи були лише представниками нової раси.

– Венді і Найтінгейл казали мені, що Кара вирішила шукати Святу Гору після того, як прочитала про неї в Стародавній Книзі, – запитав Роланд. – Скролл, ти теж читала книгу?

Скролл кілька секунд вагалася, але потім відповіла:

– Кара не дозволяла нікому заглядати в ту книгу... Але я бачила кілька уривків... Текст, звичайно, не повний і заплутаний... Але дуже дивовижний.

– Ти можеш зробити копію та показати її мені?

– У книзі написана неправда, Ваша Високість. Те, що Святої Гори не існує, Ви довели тут, – Скролл зітхнула, але все ж таки підняла праву руку. – Сподіваюся, вас не збентежить зміст цієї книги.

Раптом у повітрі запалилося золоте світло, і звідти з'явилася книга, що одразу відкрилася. Її сторінки замиготіли з жахливою швидкістю. Як тільки вона вся перегорнулася, то одразу ж упала прямо в руки Скролл.

– Ваша Високість, я сподіваюся, що ви будете єдиною людиною, яка прочитає цю книгу. Я не хочу, щоб ще хтось із моїх сестер перетворився на подобу Кари.

Роланд узяв книгу у Скролл із рук і постарався заспокоїти відьму:

– Я зрозумів.

Як тільки Скролл та інші відьми покинули офіс, на дивані раптом матеріалізувалась Найтінгейл. Вона підняла мантію і поклала обидві ноги на стіл, радісно вгризаючись у сушену рибу.

– Ти що, не хочеш глянути? – з усмішкою поцікавився Роланд.

Найтінгейл саркастично заявила:

– Мені абсолютно нецікаво, на що та психічка так любила дивитися.

Роланд похитав головою, вмостився за стіл і акуратно відкрив книгу. На дотик книга була немов справжня.

Як і попереджала Скролл, більшість текстів були повністю нечитабельні. У решті ж частини здавалося, що текст був написаний не загальною мовою, принаймні граматика була іншою. У книзі згадувався кривавий місяць, величезні кам'яні ворота, але про Святе Місто не було сказано жодного слова. Але взагалі Роланд не зрозумів з книги практично нічого, крім деяких окремих слів. Більшість текстів він навіть прочитати не зміг, і насамкінець дійшов висновку, що навіть якби він і знав значення всіх написаних тут слів, то все одно не зміг би нічого зрозуміти. І він не знав, що було причиною: те, що Скролл зняла погану копію, підглядаючи за Карою, або те, що книга справді була так написана.

Роланд перегортав сторінки одну за одною, практично не зупиняючись. Книжка була досить товстою, але більшість сторінок були абсолютно порожніми. Але тільки–но Роланд перегорнув на останню сторінку, він раптом знайшов там читабельний текст. Акуратний почерк раптом перетворився на кривий, ніби текст був записаний поспіхом, але сам зміст прояснював безліч запитань.

Перша речення, яке було ще написана акуратно казало:

Ми помилились. Смертні не зможуть подолати Диявола.