Розділ 104

Розділ 104. Планування та розваги

У цей прекрасний сонячний день був просто ідеальний час, щоб Роланд виконав свої обіцянки.

Він надав серу Пейну титул Віконта. На додачу до титулу чоловік також отримав ще й шматок території на південь від Червоноводної річки, і право заснувати село на іншому березі тієї ж річки. На даний момент та територія все ще вкрита лісом, але Роланд уже розпланував, як її розвиватиме. Щоб запобігти бажанню сера Пейна особисто займатися своєю землею, Роланд пообіцяв чоловікові, що він матиме пріоритет у черзі на розчистку земель.

До того ж, коли Роланд організує кілька різних виробництв на очищеному від лісу майданчику, то прибутком буде ділитися з сером Пейном та його нащадками. Зрозуміло, Роланд використав свої технічні можливості як причину, яка пояснювала, чому саме йому потрібно було керувати галузями. Він також пояснив йому, що це гарна нагода отримувати гроші, не роблячи нічого.

Сер Пейн охоче погодився на пропозицію – зрештою, він не дуже любив подібну роботу. На його думку, нічого цікавішого, ніж мчати на коні до центру битви, і не існувало зовсім. Але після того, як у нього з'явилася дочка, він вважав за краще зосередитися на полюванні. Все виробництво на своїй попередній землі давно було знищено, так що він попросив Роланда допомогти з продажем тієї ділянки землі, розташованої трохи на схід від фортеці Довгої Пісні, відразу ж після того, як перевіз всю свою родину до Прикордонного міста. Роланд, звісно, ​​погодився.

Другим, кому Роланд надав титул, був Браян. Йому дарували лицарство. Пізніше Браяну довелося вибирати, чи хоче він отримати свою територію, чи, як і раніше, хоче служити в армії.

Якщо він вибрав землю, то він більше не міг служити у першій армії Прикордонного міста. Якщо ж він вирішив вступити в армію, він мав, як і інші, отримати свою землю в нагороду за свої здобутки та військові гідності. Без вагань Браян вибрав останній варіант.

В результаті Роланд, нарешті, зміг розпочати глобальне планування своїх територій.

З одного боку кордон пролягав Червоноводною річкою, з іншого – Непрохідним гірським масивом. Загальний розмір цієї території був кілометрів три завдовжки, і кілометрів сім–вісім завширшки. Після того, як розмітять житлові зони, їх теж можна буде віддавати як нагороду офіцерам, на честь підвищення по службі або за особливі заслуги.

Інший берег Червоноводної річки буде використаний під індустріальні та посівні зони. Землю можна буде розширити на південь, причому єдиною проблемою стануть лише ліси. Ну, ще й топографія – земля то височіла, то опускалася. Роланду доведеться оголосити ці землі своїми, щоб йому вистачило місця для потреб мешканців міста.

На заході від гарнізону і в лісі, з якого йшли натовпи демонічних тварин, теж були цікаві землі, на які слід звернути увагу.

У лісі знаходилося чимало цінних речей, таких як дерево, їстівні гриби, дикі тварини, трави та інше. Дерево можна було використовувати не лише як будівельний матеріал, а й як паливо. Зона, поросла густим лісом, була вражаюча. Роланд посилав Блискавку, щоб та розвідала межі лісу, але, пролетівши понад тридцять кілометрів, та так і не побачила його закінчення. Це означало, що якщо Роланд використовуватиме дерева з лісу як дрова, то горіти багаття буде дуже і дуже довго.

Остання доступна Роланду зона лежала між Лісом та Непрохідним гірським масивом, вона була нічиєю. Заборонена зона, варварські землі. Роланд міг лише припустити розміри цієї величезної території. І Ліс, і Гори займали так багато місця, що, здавалося, площею перевершують навіть усе королівство Грейкасл. Усвідомивши, що поруч із ним перебуває так багато нічиєї землі, Роланд аж розхвилювався. Але він точно знав, що зараз не може дозволити собі зайнятися присвоєнням цих земель. Наразі його головним завданням було збільшити популяцію Прикордонного міста.

Повернувшись до кабінету, він викликав художницю Сорайю.

– Як робота? Ти все ще допомагаєш у міській ратуші?

– Я ніколи раніше ще не малювала так багато картин за один день, – дівчина, здавалося, була в кращому стані, ніж тоді, коли Роланд бачив її востаннє. – Я вже закінчила прості портрети, підглядаючи людей у ​​вікно. Це дещо дивно.

– Ну, вони б дуже злякалися, якби побачили твою магічну ручку, – посміхнувся Роланд. – Вони знають, що у Прикордонному місті живуть відьми, але якщо ти продемонструєш їм силу, то можеш спровокувати кілька неприємних інцидентів. Так що постарайся поки що сильно не висовуватись, не дай їм зрозуміти, що ти відьма. Пізніше вони змінять свою думку, звісно...

Художній дар Сорайі допоміг Роланду підняти програму реєстрації громадян на новий рівень. Заради цього плану Роланд наказав очистити цілу кімнату в міській ратуші, а потім склав туди всю інформацію про городян. Це чимось було схоже на архів мешканців, на аркушах паперу були написані імена, вік, адреса, список кровних родичів та інше. Ця інформація була лише статистикою, зібраною Роландом за зиму, але тепер його запис доповнювався новою інформацією. Найбільшою зміною в архіві було те, що тепер до особистих карток додалося кольорове фото.

За наказом Роланда в Ратуші влаштували і маленьку кімнатку, у якій, ніким не видима, могла поміститися Сорая. У кімнатці були лише двері та маленьке віконце, через яке відьма й розглядала людину, яку мала намалювати. Коли вона малювала, то модель не бачила її чарівну ручку.

А щодо того, як саме Роланд змусив городян приходити і добровільно ділитися інформацією про себе... Це було досить просто – за інформацію Принц пообіцяв платити по десять мідних роялів, які виділялися городянам із скарбниці.

– Сьогодні я покликав тебе, щоб ти ще щось намалювала, – Роланд вийняв кілька розрізаних паперів і простяг їх Сорає.

Дівчина помітила, що всі шматки паперу були прямокутними та абсолютно однакового розміру. Він не перевищував половини долоні.

– І що мені намалювати?

– Деякі реквізити для розваги, – відповів Роланд.

У Роланда в голові давно вже сиділа одна ідея... Якщо відьми щодня тільки й займатимуться, то незабаром їм стане нудно жити. Те саме можна сказати і про Принца, особливо з огляду на ті моменти, коли він повинен чекати, поки розтане сніг, у зв'язку з чим був змушений сидіти в замку майже невилазно. Тому він дійшов висновку, що варто "перевинайти" кілька настільних ігор з його минулого життя, щоб сидіти у замку не було так нудно.

Найпростішим способом розважитись було створення карткової гри. Щоправда, звичайний тутешній папір не підходив для карткових ігор, та й тасувати було б незручно. Але за допомогою Сорайї він таки прийшов до думки, як все можна організувати.

– Для розваги? – Сорайя трохи нахилила голову, дивуючись, яку розвагу можна намалювати на шматку паперу. – Ну гаразд... Що малювати?

– Ось на цьому шматку паперу намалюй солдата з важким арбалетом.

– Уявити його?

– Ну так... Броню, статуру, вік, фон – все, що тільки тобі на думку прийде. Головне, щоб він мав величезний важкий арбалет.

– Ну... Я спробую, – Сорайя заплющила очі, уявляючи солдата, потім закликала свою магічну ручку, і незабаром з рук дівчини заструменіло яскраве тепле світло.

Незабаром на папері проявився чоловік середнього віку з арбалетом.

– Дуже добре, – похвалив Роланд. – Дай подумати... Що намалювати наступним... О! У верхньому лівому кутку папірця і трохи нижче за нього, по центру, ось тут і тут, намалюй по одному маленькому колу, – Роланд спробував згадати, як виглядали карти. – Перше коло має бути білим із золотою кромкою, а другий – помаранчевим, кромка теж золота.

Коли Сорайя домалювала картки, Роланд попросив її намалювати в першому колі цифру, а в другому знак лука і стріли.

Величезним плюсом у вмінні Сораї було те, що вона могла малювати практично на будь–якому матеріалі, їй було все одно, чи чистий перед нею шматок паперу, чи вже вкритий фарбою чи чорнилом. Її малюнки могли накладатися один на одного, шар за шаром.

Загалом перед Роландом опинилася гарна карта з арбалетником.

– Схоже, що Ви хотіли? – Запитала дівчина.

– Ну, це лише одна карта, а намалювати треба ще багато. Як тільки закінчиш, то сядеш за стіл, і я навчу тебе грати.

Спостерігаючи за Сайрай, що малює із заплющеними очима, Роланд раптом подумав, що незабаром у замку можна буде почути цілком певні розмови...

– Ти зайнятий чимось важливим? Якщо ні, підемо зіграємо одну партію в "Гвінт"!