Розділ 121

Розділ 121. Мародерство

Переговоривши нарешті з представниками всіх п'яти сімей Роланд відчув полегшення.

Коли він відкинувся на спинку стільця, Найтінґейл мовчки підійшла до нього і, поклавши долоні йому на плечі, почала робити йому легкий масаж.

Йому вистачило менше ніж добу, щоб після перемоги над Герцогом захопити його замок у фортеці.

Все пройшло набагато простіше, ніж спочатку розраховував Роланд, як тільки люди Герцога дізналися, що той загинув, вони просто здалися. Для найманців було не вперше перейти на інший бік прямо під час війни, тому вони просто бухнулися навколішки й заявили, що тепер готові битися за Принца.

Найманцям доручили доглядати взятих у полон лицарів і знать, а сама Перша Армія доглядала безпосередньо найманців. Таким чином вони однією великою, хоч і не дуже дружньою, компанією і рушили на схід, до третьої години дня вже діставшись стін фортеці Довгої Пісні. Коли варта фортеці побачила голову мертвого Герцога і взяту в полон знать, вона миттєво відчинила ворота і впустила Четвертого Принца в місто.

Роланд не став чекати, поки збіжиться знать, що залишилася в фортеці, і з фанфарами оголосить його новим Лордом, тому він швидко вирушив у замок Герцога.

Замок знаходився прямо в центрі міста, і виглядав як ще одне маленьке місто у місті. Коли Роланд ступив на територію замку, то зав'язалася невелика перестрілка, Найтінгейл навіть довелося підірвати ворота, що ведуть до садів. Там засіли трохи більше ніж двадцять вірних Герцогу вартових, і вони щосили намагалися не пустити Роланда в замок. Втім, Перша Армія з ними дуже швидко розібралася. На жаль, варта Герцога була озброєна арбалетами, і примудрилася поранити п'ятьох солдатів Роланда, при цьому парі з них завдати серйозних ран. Втім, з Роландом та його військовим загоном була Нана, вона дуже швидко зцілила завдані солдатам ушкодження.

У цей час ще десяток особистих охоронців Герцога вирішив скористатися моментом і допомогти родичам Герцога втекти через чорний хід. Втім, Блискавка це помітила і невдовзі всіх втікачів упіймали. Дружині Герцога і двом його синам зв'язали руки та залишили їх чекати на суд, втім, про смерть Герцога Райана їм повідомити ніхто не подбав.

Коли Роланд захопив замок лорда під свій контроль, Перша Армія одразу ж висипала надвір і розосередилася по всій території замку. Порівнявши замок лорда у фортеці з тим замком, що стояв у Прикордонному місті, Роланд не міг не визнати, що замок лорда виглядає набагато солідніше. Він був шестикутної форми, з шістьма сторожовими вежами біля стін, а в центрі була п'ятиповерхова вежа, в цій ері дуже рідко можна було побачити такі високі будівлі. На території замку також знаходилися будинки мешканців, склади, стійла та все інше, що було потрібне Герцогу. У підвалах замку Герцог навіть улаштував собі особисту в'язницю.

Роланд розмістив цінних ув'язнених, на кшталт родини Герцога, якраз у цю в'язницю. Взятих у полон простих жителів він звільнив, а у найманців конфіскував всю зброю і склав її в саду замку та у величезній кількості вільних кімнат. Ще він вибрав серед найманців кілька лідерів і наказав їм стежити за рештою, Роланд думав, що північним шахтам не завадять нові робітники, але поки це питання він відклав, він мав надто багато інших важливих справ.

Зараз, втім, він мав лише одне найважливіше завдання, те, що зазвичай після бою називається "обібрати труп", або мародерство.

Роланд, узявши з собою відьму, все ходив і ходив по замку, оглядаючи різні закутки, і в одному зі сховищ знайшов Медальйон Божественної Кари, який тут же поклав собі в кишеню. Таким чином вони оглянули весь замок і розжилися безліччю цінних речей. Тільки у двох ящиках, що самотньо стояли в підземеллі, Роланд знайшов понад десять тисяч золотих роялів! У потайному просторі в одній зі спалень Найтінгейл знайшла багато дорогоцінного каміння, кожен розміром з око. Ехо відшукала сховану за каміном схованку, яка була наповнена не лише виробами із золота – на кшталт скіпетра та корони, а і ювелірними прикрасами, які акуратно висіли на дерев'яних підставках на стіні.

І це були особисті речі Герцога!

Побачивши перед собою купу зібраних дорогоцінних речей і порівнявши її вартість з тими п'ятьма сотнями золотих роялів, які він заробив за останні два сезони, Роланд навіть трохи засоромився своєї жадібності, що раптово спалахнула. Він не був готовий до того, як йому сподобається красти чужі речі. Якби він був родом звідси, а не зі світу з набагато розвиненішою індустрією, то обов'язково залишив би всі зібрані речі собі.

Він зміг лише сумно зітхнути, зараз йому треба було думати про всю картину, а не лише про себе. У найближчому майбутньому населення Прикордонного міста збільшиться, і перш ніж у Роланда вийде нормально розвинути агрокультуру, доведеться витратити гроші на покупку величезних мас зерна.

Тому Роланд наказав скласти всі скарби у коробки. Колібрі зменшила їхню вагу, і Принц відправив коробки під наглядом Залізної Сокири та кількох особистих стражників у сховище свого замку в Прикордонному місті. Враховуючи витрачений на зачарування час, на доставляння коробок піде приблизно три дні.

До кінця другої доби Роланд припинив брати золоті рояли як викуп. Перемога над Герцогом принесла йому багато грошей, тож тепер Роланду були потрібні лише люди та худоба.

– Ваша Високість, ви правда хочете залишитися тут лише на тиждень? – поцікавилася Найтінгейл.

– Що? – схвильовано запитав Роланд. Він заплющив очі та розслабився від приємних відчуттів масування плечей.

– Це ж найбільше місто на Заході, – прошепотіла Найтінгейл. – А вже порівняно з Прикордонним містом... Чому ви не хочете залишитися тут, у цьому щасливому та розвиненому місті?

– Тутешній принцип управління для мене не підходить, він надто тонкий і складний, а мені потрібно займатися іншими справами, а не витрачати час на розбудову місцевого способу життя та управління. Тож моїм від'їздом ми збережемо тут статус кво, якби я спробував перебудувати тут усю владу, то нарвався б на величезний опір. Якби я взявся жорстко придушувати повстання, то знать змовилася і спробувала тихо, чи не дуже, мене позбутися.

Принц посміхнувся і продовжив:

– І, звичайно ж, найголовніша проблема в тому, що церква має надто великий вплив на мешканців фортеці, тож було б дуже складно змусити їх прийняти відьом. Я ж одного разу казав, що намагатимусь зробити так, щоб відьмам було безпечно ходити вулицями, і в Прикордонному місті це тепер можливо.

– Так, – м'яко відповіла Найтінгейл, – Ви виконали свою обіцянку.

На третю добу рано–вранці з'явився Петров, притягнувши з собою лист, і Роланд прийняв його, як завжди, в холі.

– Ваша Високість, я ухвалив рішення.

– Дай подивитися, – сказав Роланд і взяв листок. Як він і очікував, у верхівці списку стояли кріпаки, які коштували два очки, їх було близько 800 осіб. Також у списку була сотня корів і три сотні овець, загальною вартістю 900 очок, а залишки Петров добивав різними майстрами.

– Ваша Королівська Високість, вам підходить такий розклад?

– Так, звичайно, ти ж надав мені три тисячі очок, – Принц простяг лист назад Петрову. – Коли ти зможеш зібрати цих людей та тварин?

– Та хоч сьогодні, але тільки в тому випадку, якщо і люди, і худоба поки що залишаться на території Хонісакл. Якщо ви вирішите перегнати їх до Прикордонного міста, то на це піде приблизно тижнів зо два.

– Ось ти й організуй їхній перегін у Прикордонне місто, – відповів Роланд, постукуючи по столу. – Ти ж торговець, зміркуй караван.

– Так, сер, – Петров завагався на секунду. – А мій батько...

– Можеш забрати його сьогодні, – засміявся Принц і простяг Петрову пергамент. – Якщо не бачиш у цьому жодних проблем, то розпишись тут і постав відбиток пальця.

– Це... контракт Представника? – Петров прочитав лише перший рядок і жваво заторохтів. – Ви правда обіцяєте надати право управління фортецею Довгої Пісні сім'ї Хонісакл? Будь ласка, зачекайте на хвилинку, – Петров розгорнув пергамент і почав швидко, але уважно читати.

Побачивши, що Петров уважно вивчає контракт, Роланд мовчки кивнув, одна з найпростіших вимог до Представника була пильна увага до деталей у різних контрактах.

Через деякий час Петров підвів голову:

– Те, що написано в контракті і те, що Ви сказали мені днями, практично одне й те саме, але тут ось що... – він тицьнув пальцем у кінець контракту – Ваша Королівська Високість, хіба я не повинен написати тут ім'я свого отця, адже це Граф відповідає за всю родину Хонісакл.

Роланд посміхнувся:

– Звичайно, ні. Адже це з тобою ми обговорювали умови посади представника, тому саме твоє ім'я і має стояти внизу контракту.

На момент Петров навіть розгубився, він просто не міг повірити в те, що зараз почув:

– Ваша Високість, адже Ви хочете сказати...

– Так, саме ти виконуватимеш роль Герцога і керуватимеш цією фортецею, – кивнув Роланд. – Якщо будеш добре виконувати умови контракту, то зможеш залишитися на посаді  після того, як я стану королем, – принц зробив невелику паузу і посміхнувся. – Але якщо порушиш контракт, то закінчиш, так само як і Герцог. Якщо вже я вже один раз зумів пробитися всередину замку, то вдруге теж зможу. Так що, містере Посол, давайте працювати разом.