Розділ 137

Розділ 137. Секретні збори

Відчинивши товсті дерев'яні двері, Архієпископ Мейн відчув легкий аромат соломи. Йому подобався цей змішаний запах трав та пряних свічок, особливо у тих приміщеннях, де не було вікон для вентиляції. Щоразу, коли Архієпископ вдихав цей аромат, його свідомість ставала чистою і зосередженою.

Кімната була відносно невеликою, в ній помістився лише один круглий стіл та чотири стільці. Два інші архієпископи вже сиділи на стільцях, так що з приходом Мейна зайнятих стільців стало три. Той стілець, що був повернутий до дверей, був порожнім. Фізичний стан Папи стрімко погіршувався, він уже приблизно пів року нікому на очі не з'являвся. Але коли справа стосувалася особливо складних випадків, то Папа таки залишав підземний замок Гермеса і вирушав розбиратися особисто.

– Так, усі вже зібралися. Мабуть, почнемо, – сказав Мейн, зачинив двері на засувку і вмостився між двома іншими архієпископами. – Архієпископ Тайфун, де звіти з королівства Вічної Зими?

– Ну, окрім тієї самої наполегливої ​​знаті проти нас повстали всього кілька місць, а решта жителів, навпаки, зустрічає Церкву з розкритими обіймами, – почухавши бороду, заявив Тайфун. – Ну так... Уперта знать прагне зберегти звичний їм спосіб життя, але ми їх скоро усунемо.

– Звучить просто чудово, – облизала губи Хізер. – Якби ви доручили мені провести наступну судову церемонію, то все більше і більше простолюдинів дізналося б про брудні справи їх обожнюваної знаті. На жаль, у мене і тут ще багато справ залишилося, тож я просто не зможу поїхати до столиці королівства Вічної Зими.

Мейн проігнорував її слова, і звернувся до Тайфуну:

– Нам потрібно поставити своїх людей на всі місця, що звільнилися у владі, причому якнайшвидше. За минулі роки Церква навчила безліч людей, і тепер нарешті настав час пустити їх у справу. Королівство Вічної Зими схилялося перед нашим авторитетом ще до завоювання, причому схилялося набагато успішніше, ніж інші королівства. Якщо ми зробимо правильно, то на хвилі успіху зможемо захопити королівство Вольфсхарт і королівство Світанку.

– Це звучить досить логічно.

– А що нам робити з тією знаттю, яка завжди підтримувала Церкву? А з тією, яка постійно сприймає бік переможця? – поцікавилася Хізер. – Наша Церква залучила так багато послідовників саме тому, що ми не вимагали у них гарний родовід, нам потрібні були лише вміння та знання. Тому знать у наших лавах може непогано так нас похитнути. Тому я і пропоную... – і вона, не домовившись, провела долонею по горлу.

– Так, спершу ми скористаємося знаттю, щоб остаточно зміцнити наші позиції та задавити будь–який опір. Але щойно ситуація стане стабільною, тоді й поговоримо... – архієпископи вирішили звернутися до Папи з цього питання. – Церква може запропонувати знаті якусь владу, що відповідає їхнім титулам, але її не можна буде передавати у спадок. Наша головна мета, зрештою, це усунення королівського ладу, тож, Хізер, не поспішай.

Хізер народилася в бідній сім'ї, і доки її не підібрала Церква, дівчинка страждала від голоду та холоду, живучи на вулиці. Зі своїм надзвичайно гострим розумом і здатністю приймати неординарні рішення, вона швидко видерлася вгору по вертикалі влади аж до позиції Архієпископа. Мейн дуже добре знав, як Хізер ненавидить знать, але зараз йому треба було думати глобальніше.

– А із ситуацією в королівстві Грейкасл що? – поцікавився він.

– Наші шпигуни доповіли, що після поразки король Тімоті не повернувся до столиці, і вирішив поки що залишитися на Східних територіях, – відповів Тайфун.

– Розумний вчинок, – Хізер клацнула пальцями. – Він узяв із собою Герцога Френсіса, щоб той допоміг йому здолати королеву Чистої Води, але Герцог загинув у бою... Тому Король вирішив повернутися на схід і не дозволити територіям, що належать мертвому Герцогу, роз'єднатися, а заразом і підняти бойовий дух у солдатів, які втратили командира. Тим самим він завоює пошану серед деякої знаті... Та–а–а, в королівській родині, виявляється, не лише дурні.

– Так ми зможемо уникнути багатьох проблем. Нехай з ним зв'яжеться первосвященник королівства Грейкасл. Зараз становище Тімоті хитке, так що він не відмовиться від нашої пропозиції. Зменшимо об'єм таблеток на тридцять відсотків, що поставляється в порт Чистої Води, і тим самим вирівняємо сили армій. Займися цим, Тайфун, – наказав Мейн. – За кілька років у королівстві не залишиться жодного солдата, який зміг би нам перешкодити завоювати Грейкасл.

– Будьте певні, – кивнув Тайфун. – Але... З фортецею Довгої Пісні, що стоїть на західних землях, твориться щось не те.

– У чому там річ?

– Четвертий Принц Роланд... Після своєї перемоги над Герцогом Райаном він практично відразу ж повернувся назад до Прикордонного міста, і не відповів на запитання Первосвященника Тейлора про те, чи хоче він вступити у війну за престол.

– Ну... А ти що про це думаєш? – поцікавився Мейн, дивлячись на Хізер.

Та легковажно знизала плечима:

– Ну, що я можу сказати? Які там чутки про нього ходили?.. У нього мерзенний характер, він нічого не вміє робити, навіть розмовляти чемно не навчився, а ще казали, що він дуже жадібний. Ну і як, скажіть мені, така людина могла здолати Герцога фортеці Довгої Пісні? Відповідь проста – він просто всіх обдурив, і нас, і свою знать.

– В сенсі? – спохмурнів Мейн.

– Не на того Принца ми ставку зробили, Лорд Мейн, – посміхнулася Хізер. – Нам треба було звернути пильну увагу саме на Роланда, а не на Принцесу Гарсію.

– Ну. Те, що він зумів здолати Герцога, і справді продемонструвало його талант, але навіть талановита людина без фінансування та ресурсів не зможе нормально воювати, – похитав головою Тайфун, не погоджуючись. – Раз він вирішив повернутися на той усіма забутий клаптик землі, отже, він зрозумів, що шансів у нього у боротьбі за престол немає, тому загрозу він нашому плану становити не може.

– Теоретично це звучить правильно, але є ще щось, на що не можна заплющувати очі, – Хізер кинула на стіл записку. – Я зібрала цю інформацію через власну мережу шпигунів.

Мейн поспішно розгорнув записку і швидко пробіг поглядом по вмісту:

– Відьма?

– Ага, це одна з тих відьомських організацій. Називається Асоціація Співробітництва Відьом. Стверджують, що у Прикордонному Місті для них повністю безпечно, і просять своїх "сестер" приходити туди. Так, це може бути лише дурним слухом, або якоюсь пліткою, але мені здається, що це схоже на правду. Ми вже знаємо, що назва організації не вигадана, така і справді є. Ми одного разу вже посилали армію Суддів проти цих відьом до Східного лісу, і після програшу відьми втекли через всю країну, і безслідно зникли десь поряд із фортецею Довгої Пісні. Прикордонне місто якраз трохи на захід від фортеці, воно стоїть майже на кордоні королівства, біля підніжжя Непрохідних гір. В тому самому місці зосереджені дві важливі змінні, якось не схоже це на збіг. Ну і ще дещо щодо Асоціації Співробітництва Відьом... Вони за час свого існування натикалися на наших Суддів, але чомусь завзято, після кожної поразки, продовжували йти до Непрохідних гір. Згідно з інформацією, випитаної у спійманих відьом, Асоціація йшла на пошуки так званої Святої Гори, яка, за чутками, знаходилася на захід від гірського масиву. Загалом вони добровільно вирушили в самогубний похід, тому ми від них відстали. В інших королівствах також є аналогічні організації. Вони шастають там по містах, але через якийсь час усі вирушають до Диких земель, і гинуть там від руки ще більшого зла.

– Ти хочеш сказати, що Принц сплутався із цією Асоціацією? – обличчя Тайфуна аж потемніло від почутого.

– Може так, а може, й ні, – посміхнулася Хізер. – Це просто одне з моїх припущень. Чого найбільше у світі бояться відьми? Викриття! Всім же очевидно, що вони можуть привернути непотрібну увагу, розповсюджуючи чутки від імені Асоціація Співробітництва Відьом, але все одно це роблять! Запитання: чому?

– Тому, що ми знаємо його, – тихо сказав Мейн. – І інші відьми його теж знають...

– Молодець! – заплескала в долоні Хізер. – Ці відьми–дикунки стануть менш обачними, а деякі з них навіть наважаться сходити до Прикордонного міста та перевірити, що там насправді коїться! Так, таке нескладно уявити – зрештою, у Прикордонному місті немає жодної людини з Церкви, тому відьми й ризикнуть туди поткнутися. Люди кажуть, що з двох лих слід вибирати менше… Очевидно, що наші противники вирішили, що неможливість завербувати нових відьом набагато гірше, ніж їхнє повне викриття, — дівчина раптом загарчала. – А я не люблю, коли мене недооцінюють!

– Так, проблема ця аж ніяк не маленька, – зло заявив Тайфун. – Як тільки відьми там повністю опанують, то зможуть без страху демонструвати свої... відхилення. І може вони навіть зможуть уникнути демонічного укусу! Саме тому ми й ганяємо відьом, щоб вони ніколи не дізналися секрету про те, як уникнути укусу!

Мейн знав, що Тайфун у цьому випадку має рацію. Відьми–одинаки для церкви загрози не становили, але якщо вони зіб'ються у групу, то це буде вже величезна проблема. І як тільки відьмам вдасться переконати людей у ​​тому, що вони не "посланниці диявола", то всю Церковну пропаганду незабаром після цього буде викрито. Церква втратить вплив, а може навіть розпадеться назовсім.

Тепер перед Мейном стояла дилема – відправляти до Прикордонного міста армію Суддів, чи ні. Прикордонне місто було дуже далеко від Гермеса, і до того ж армія Суддів невдовзі мала атакувати королівство Вольфсхарт. Вдало розділити армію на дві достатні виконання обох завдань частини було дуже складно. Справу ускладнювало те, що якщо Церква відправить до Грейкасла свою армію, то знать з усіх королівств може збунтуватися, чим повністю порушить весь великий план Церкви.

Після ретельного обдумування Архієпископи дійшли єдиного висновку.

– Я відправлю Первосвященника і десять Суддів до Прикордонного міста, нехай досліджують там усе. Якщо Асоціація Співробітництва Відьом діє окремо від Принца, то десяти Суддів буде достатньо, щоб знищити їх усіх.

– А якщо вони таки у змові? – поцікавилася Хізер.

Армія Божественної Кари виступала лише під проводом самого Архієпископа Мейна, ну чи ще деяких вищих чинів Церкви, це був наказ, який виходив особисто від Папи. Згадавши про це, Мейн відповів:

– Ну, тоді Судді повернуться назад з новинами, і я особисто очолю Армію Божественної Кари, і поведу її до Прикордонного міста.