Розділ 139

Розділ 139. Сила Диявола.

Повернувшись до свого кабінету в Ратуші, Беров із силою зачинив за собою двері.

"Боже!" – подумав Беров, відчуваючи, як по його спині побігли мурашки. Він охопив долонею Медальйон Божественної Кари, що висить у нього на шиї, і тільки потім відчув хоч якусь подобу безпеки. Тепер він був упевнений, що Його Королівська Високість був одержимий дияволом! Раніше Беров щосили відганяв від себе такі думки, списуючи їх на свою надто багату уяву, але тепер все стало набагато серйозніше. Той чоловік, з яким Беров говорив, був будь–ким, але не Четвертим Наслідним Принцом.

Беров все ще міг спробувати виправдати жахливу зміну характеру Принца, адже той, зрештою, завжди був дещо ексцентричним. Але звідки раптом Принц знає так багато про такі речі, з якими в житті раніше жодного разу не стикався?! Раніше такі ситуації були описані тільки в міфах, але з тим врахуванням, що в людей вселялися  боги, які виводили людство з кризи. І з якого часу,  Диявол вирішив зайнятися тим самим?

Якби Роланд Вімблдон повівся як король, і власноруч взявся за керування своєю територією (хоч це і стало б проблемою), то Беров нітрохи не здивувався б, дізнавшись, що колишня інформація про принца – невміха, який не бажав нічому вчитися, була неправдою. Але характер просто так не зміниш! Втім, завжди залишався шанс, що хтось таємно навчив Принца принципам управління містом, або навіть країною.

Але Беров ніколи ще не чув про ті ідеї та програми, якими фонтанував Принц Роланд. І це при тому, що Беров до цього двадцять років пропрацював у столичній Ратуші і навіть дослужився там до міністра фінансів, тому він мав цілком певні знання про те, як організувати роботу будь–якої ратуші. Беров, як міністр, встиг покерувати багатьма речами, і навіть укласти пару таємних угод, але він жодного разу не зраджував тих, хто стоїть вище за нього.

Король видав указ що, кожен міністр сам вибирає собі підлеглих. Тому кожен з міністрів мав свою власну силу, якою вони керували й керували по–різному. Наприклад, міністр із захисту столиці скликав під своє управління сотні лицарів та найманців. Водночас багато впливу належало і підпільним організаціям. Щойно організації приймалися бушувати, то підлеглі міністра розбиралися із нею, як зі злочинцями. Деколи доходило до того, що навіть знать не могла спокійно вжитися в столиці через заколоти, тому знать терпляче чекала, поки король усіх не попересаджує.

Але такі справи відбувалися не лише в столиці, а й в інших містах.

Отже, якщо хтось хотів стати Лордом, або навіть Королем, йому було необхідно мати підтримку аристократів чи інших впливових людей.

Якщо людина не мала грошей, щоб найняти воїнів, то чи був у неї якийсь інший спосіб забезпечити собі силу? Адже чим більше людей йшли за лордом, тим більше його цінували – натовпи людей не помиляються, чи не так?

Але підхід Принца повністю зруйнував розуміння Берова про управління. Так, Беров все ще був міністром і у нього були учні, але решта людей в Ратуші були найняті безпосередньо, і оплата їм йшла зі скарбниці! Інакше кажучи, якби Беров раптом помер, його з легкістю замінили б кимось іншим із боку, і навіть його власним учнем.

Такий стан речей був абсолютно новим для Берова. Тепер він був точно впевнений – Принц намагається запровадити у королівстві Грейкасл абсолютно нову політичну систему.

Деякі люди могли б сказати, що Роланд просто приймає бажане за дійсне, або вважає себе людиною, не здатною припуститися помилки. Але Беров не думав. Він узяв перо і записав усі вимоги, які йому озвучив Його Високість.

Під час обмірковування планів Берову стало зрозуміло, що все було акуратно переплетено, і ніяка дрібна деталь не була забута.

Насамперед Беров мав подбати про проєкт "їжа та питво для всіх".

Беров, ґрунтуючись на своєму довгому досвіді в управлінні, знав: чим пильніший контроль над робітниками, тим швидше вони виконуватимуть накази лорда. Але якщо постійно контролювати робітників, то на це піде занадто багато людей, які знають грамоту, а де їх стільки взяти? Та й збиток зі скарбниці в такому разі буде дуже великим, та і який лорд добровільно на таке зважиться?

Потім Беров зосередив свою увагу на другому проєкті Принца, проєкті з набору простолюдинів на службу в Ратуші та навчання всіх простолюдинів.

Ще трохи поміркувавши над проєктами, Беров відчув себе не дуже добре.

На що буде схоже Прикордонне місто, якщо у Його Високості все вийде?

Кожен житель міста навчиться читання та письма, і зможе отримати високооплачувану роботу, оскільки Прикордонне місто завжди потребуватиме освіченого персоналу. А те, що освічені люди матимуть змогу влаштуватися навіть у Ратушу, дуже прорекламує цю доступність освіти. У Ратуші зарплати більші, та й соціальний статус у працівників непоганий. Беров боявся, що за кілька років практично кожен житель Прикордонного міста захоче грамоти, ну чи принаймні дітей своїх відправить вчитися, якщо на свою освіту грошей не вистачить.

Та ще й усі ці нововведені компенсації робітникам, які Ратуша виплачуватиме, простолюдинам більше не доведеться працювати на знос лише заради того, щоб заробити на їжу. Це повністю усуне ситуацію, в якій тільки знать могла служити в Ратуші, бо в неї завжди були гроші на їжу та інші речі.

Безперечно, таку революційну політичну систему міг вигадати лише Диявол!

Беров ще раз глибоко зітхнув, не випускаючи з долоні Медальйон Божественної Кари. Тепер у нього залишилося лише одне питання: а чи не може Диявол бути трохи добрим?

Якби хтось раптом заявив, що Принц – зло, Беров одним із перших став би на його захист.

На його думку, дії четвертого Принца можна було розцінити як дії мудрого короля. Навіть ті королі, про яких розповідалося в легендах минулого, ніколи так сильно не дбали про простолюдинів, як зараз це робив Принц. Він навіть купив на свої гроші їжу для місцевих жителів, щоб прогодувати тих, хто зважився залишитися з ним тут під час Демонічних місяців. Більш того, всі ті Диявольські технології та машини, придумані Принцом, націлені на розвиток Прикордонного міста. Навіть злі відьми використовують свої сили виключно на благо.

Беров навіть дійшов висновку, що якби Роланд став наступним Королем Грейкасла, то нічого страшного не сталося б.

Беров згадав, чому його вчив батько: якщо нема чого сказати, то краще мовчати, і не питати, якщо не дуже хочеш почути відповідь. Тому він вирішив засунути свої думки кудись трохи далі та ні з ким ними не ділитися. Принц – це Диявол, і якщо Церква вже за ним спостерігає, то Беров цілком зможе влаштувати тут маленький табір у таборі ворога, а потім у всіх на очах викрити Диявола.

Він задзвонив у дзвіночок, викликаючи Сіріуса Дейлі, який нещодавно прибув до Ратуші.

Порівняно з іншими лицарями, які були тупими та зарозумілими, цей юний лицар із дому Вульф був чимось видатним. Хоч  в нього досі залишилася гординя від титулу лицаря, він все ж таки був готовий слухати все, що йому говорить вчитель.

– Вчителю, ви щось хочете мені доручити? – поцікавився Сіріус, зачинивши за собою двері та вклонившись Берову.

– Його Королівська Величність хоче відкрити нове міністерство, яке керуватиме посівами, і нам потрібно виділити туди двох грамотних помічників, які будуть вести записи, – тихо переказав Берів наказ Принца. – А ще тобі треба сходити в Ратушу і знайти там десять людей, які підходять на вимоги. Щонайменше десять. А потім ще щось пошукати. Попри те, що вони простолюдини, Його Величність наказав найняти їх на роботу до Ратуші. Якщо хтось із них покаже себе найкраще, то його навіть призначать головою Департаменту Сільського Господарства! – Беров кивнув. – Ти будеш відповідальним за ведення записів, але як тільки вони закінчать орання полів, ти повернешся під моє керування.

– Учителю, з Ратуші виберуть тільки двох, – гордо почав Сіріус. – Ну так от, я теж знайомий із процесом.

– Ти? – Беров дуже здивувався.

– Так. До того, як я став лицарем, я часто допомагав батькові в управлінні фермою, так що я знаю все про посадку пшениці, – Сіріус на кілька секунд замовк. – Але я не сказав цього Його Високості, бо боявся, що він відправить мене кудись у поля, працювати з кріпаками.

Берову сподобалося, що він почув. У Сіріуса були і освіта, і досвід землеробської роботи, навіть якщо в Міністерстві Сільського Господарства і працюватимуть простолюдини, то у Берова завжди буде на прикметі своя людина, яку можна буде запропонувати як начальника. Сиріус був вірний Берову, отже у разі чого Беров зможе впливати на все Міністерство.

– Добре, – Беров постарався вкласти в слова якнайбільше обіцянки, – Ти тільки працюй добре. І, можливо, зможеш посісти дуже високу позицію.

Коли Сіріус пішов, Беров відкинувся на стільці та почав співати якусь мелодію.

Тепер він знав, що Його Величність одержимий Дияволом, тому Берову було необхідно зібрати якомога більше впливу. Він завжди любив амбітних людей – це і в легендах розповідалося. А щодо Берова... Чи були його привілеї надані королем, чи Дияволом – це різниці ніякої не мало. Привілеї є привілеями.