Розділ 141

Розділ 141. Поцілунки.

Пізніше цього ж вечора Роланд сів обмірковувати отриману інформацію.

Той факт, що пігулки спливли ще й у порту Чистої Води, навів Роланда на аж ніяк не веселі думки. Він навіть міг присягнутися, що відчуває, як у нього волосся на потилиці ворушиться. І йому було незрозуміло, що саме викликало таку реакцію, той факт, що Церква підтримує і його, і Гарсію одночасно, чи думку про тисячі воїнів Гарсії, які сидять на таких таблетках, що посилюють.

Неможливо було залишатися спокійним при думці про тисячі закутих у залізо солдатів, які могли бігати зі швидкістю гарної кавалерії. Такої атаки його нечисленні артилеристи зупинити не зможуть. Як тільки один воїн Гарсії зуміє прорватися до лінії оборони, то Перша Армія зазнає жахливих втрат.

На щастя, таблетки не робили людей невразливими. Навіть попри стійкість до болю, тіла воїнів так само були зроблені з крові та плоті.

Роланду потрібно створити більш потужну і точну гармату, яка зможе стріляти на далекі дистанції.

Але в нього не було гримучої ртуті, тож Роланд мав обійти цю проблему якось інакше. А до її вирішення необхідно було винайти якесь спорядження, яке теоретично допомогло б подолати цю жахливу кризу.

І Роланд був упевнений, що з новою здатністю Ганни він зможе досягти чого завгодно. Тепер Роланду залишалося лише намалювати дизайн, після чого Ганна втілила б його в життя з ідеальною точністю. Та й ефективність Ганни, в порівнянні з тим, що було до зміни, зросла. Раніше на виготовлення окремих деталей у ковалів йшло досить тривалий час, а зараз Ганна могла просто покласти заготовлене в ряд і, акуратно та одночасно, вирізати з них те, що потрібно.

Роланд приготував все для запуску великих обсягів індустріальних запчастин, у місті запускалася освітня програма, а також запроваджувалась загальна вимірювальна система. Але це, на жаль, не означало, що Роланд повинен хапатися за кожну нагоду тимчасово покращити показники. Наприклад, здібності Ганни були просто скарбом для його далекосяжних планів. Щовечора Роланд тепер проводив на експериментальній зоні біля Північних шахт, там вони разом із Ганною досліджували та вивчали можливості її нових здібностей. Але коли Роланду не виходило викроїти час на заняття з Ганною, він зазвичай просив її тренуватися, акуратно виточуючи з металу маленькі лялечки у вигляді відьом.

Втім, зараз у Ганни вирізати виходило не дуже добре, але Роланд не впадав у відчай, він сподівався, що одного разу вся полиця у нього в кімнаті буде заставлена ​​різнокольоровими лялечками-відьмами.

Він узяв сталеву лінійку і, помістивши її на шмат пергаменту, провів там дві рівні лінії. Раптом у двері хтось постукав.

Якщо після стуку не лунав крик якогось стражника, то в дев'яти з десяти випадків мовчання означало, що прийшла одна з відьом. Зараз більшість відьом були внизу, в одній із віталень, і слухали один із уроків граматики від Скролл. Вільною від занять зараз залишалася лише одна відьма, тож, вочевидь, вона й прийшла.

- Заходь!

Ну звичайно. Двері, рипнувши, відчинилися, і в кімнату зайшла Ганна.

Вона тихо зачинила двері й, повернувшись, попрямувала до столу Роланда, тримаючи в руках одну з фантомних копій книги.

З самого початку навчання вона раз у раз з'являлася з копією підручника Роланда в руках. Роланд, до речі, досить швидко зрозумів, що хоч Ганна і була не дуже балакучою, інші відьми все одно її дуже любили. Особливо Нана, та взагалі тягалася за Ганною, мов хвостик. Може, у Ганни був просто вроджений шарм, яким вона й приваблювала інших відьом?

- Чим я можу допомогти?

- Ну... - Ганна кивнула, вітаючи Роланда, і поклала йому відкриту книгу. – Ось. Ви сказали, що все у світі зроблено з крихітних кульок, які відрізняються одна від одної, але ось тут ви ще написали... Що ці кульки можна перетворити на хвилі?

Через секунду Ганна поцікавилася:

- Що таке хвилі? 

- Ну... Це коли ти кидаєш у воду камінь, то вода розходиться хвилями, - принц якось дивно закашлявся. - Це просто така концепція, тобі не обов'язково повністю вдаватися.

- А чому?

"Та тому, що я сам у цьому ні чорта не розумію!" - подумки заволав Роланд. - "Квантова механіка це щось загадкове і невивчене, а писати про те, чого я не знаю, не буду. Навіть якщо мої здогади правдиві, то озвучувати я їх все одно не стану".

- Тому, що ці кульки мають властивості хвиль... А ще мають властивості матерії. Ми теж складаємося з таких же кульок, тільки наша маса настільки велика, що рух їх ми відчути ніяк не можемо. У нас піде кілька поколінь на те, щоб як слід вивчити ці кульки.

Він подумав кілька секунд, і додав:

- Для нас дуже складно зрозуміти цей феномен, бо він суперечить нашому здоровому глузду. Адже ми не можемо уявити чотиривимірний простір у тривимірному світі. Так що не заморочуйся з цього приводу.

Ганна стиснула губи, показуючи, що не дуже задоволена відповіддю Роланда, але майже одразу ж швидко поцікавилася:

- А що таке чотиривимірний простір?

"Твою ж..."

Коли вона нарешті перестала ставити запитання, Роланд виявив, що дуже хоче пити. Він явно недооцінив спрагу Ганни до нових знань. Якщо все триватиме так само, то незабаром не залишиться нічого, чому Роланд міг би навчити дівчину.

Наприклад, коли Роланд поцікавився успіхами Ганни у математиці, вона заявила:

- Досі все було дуже просто. Я, нарешті, дісталася рівнянь і матриць - вони такі чарівні!

"Просто і чарівно!" - Роланд раптом зрозумів, що йому важко дихати. Пройшов лише тиждень з того моменту, як Ганна вивчила елементарні математичні дії, і ось, вона вже на рівняннях та матрицях! А що далі? Диференціали та інтеграли? Так, у школі Роланда Ганна запросто стала б однією з найуспішніших учениць.

Дуже симпатичним книжковим черв'яком.

Роланд ще раз глянув на дівчину, що читає книгу, а потім почав заворожено її розглядати. Ганна акуратно прибрала чубок з чола, при цьому залишивши деякі пасма висіти. Роланд не стримався і, простягнувши вперед вказівний палець, акуратно заправив Ганні пасмо, що висить за вухо.

Відчувши це, Ганна різко розвернулася до Роланда, м'яко посміхаючись. Її очі більше не були спокійними, зовсім навпаки, в них хлюпалися чортики. Підійшовши ближче, Ганна відкрила рота, щоб щось сказати, але зробила це так тихо, що Роланд зрозумів сказане, лише прочитавши це по губах.

- Прямо зараз Найтінгейл тут немає.

Роланду було абсолютно ясно, що саме мала на увазі Ганна, і вдавати було б дуже безглуздо. У кімнаті було так тихо, що Роланд чув подих дівчини і те, як прискорилося її серцебиття.

Роланд, не в силах більше чинити опір, повільно подався вперед. Ганна заплющила очі, на її щоках виступив легкий рум'янець. Нарешті, опинившись прямо біля дівчини, Роланд відчув легкий аромат її тіла, і їхні губи м'яко доторкнулись.

Загубившись у цьому дотику, Роланд втратив рахунок часу, і точно не зміг сказати, скільки саме минуло часу до того, як вони відірвалися один від одного. Не даючи Принцу шансу щось сказати, Ганна піднялася навшпиньки і знову втягнула його в поцілунок.

Містері Мун сиділа на ліжку, схрестивши ноги та заплющивши очі. Вона поринула в медитацію і тримала руки на рівні голови, сформувавши вказівним і великим пальцем щось на зразок кола.

- Ти що, з глузду з'їхала? - поцікавилася Лілі, споруджуючи на голові тюрбан із рушника, щоб висушити волосся.

- Я намагаюся уявити себе часткою, - заявила Містері Мун. - Я частка... - тут вона тицьнула пальцем у бік Лілі. - І ти теж частка!

Лілі підозріло на неї дивилася і потім полізла на м'яке ліжко.

- Ну ось, знову не те, - зітхнула Містері Мун. - Я чесно уявляю все у вигляді частинок, але так і не можу розвинути здібності так, як це сталося у Ганни!

- Ну, ти ж сама в ці частинки не віриш, - сказала Лілі.

- А ось і вірю!

- Ні, ти не віриш, - замотала головою Лілі. - Інших ти можеш обдурити, а ось себе навряд. Звичайно, це зовсім не основна причина, але Ганна за умовчанням вірить усьому, що їй каже Принц, вона навіть не замислюється над тим, що це може бути неправдою. Ну і, звичайно, вона набагато розумніша за тебе, ось тому і змогла розвинути свою магію до недоступних нам висот, і придбати нові можливості.

Містері Мун лише протестуюче пирхнула.

- Загалом, ти сильно з цього приводу не переймайся, краще відпочинь трохи, - сказала Лілі і поплескала долонею по ліжку.

- Ти що, не хочеш здобути інші здібності? - поцікавилася Містері Мун. - Ну і ще я теж хочу щось для Принца робити, ось.

- Розвивати свою магію лише для того, щоб зачарована мною їжа зберігалася довше? - позіхнула Лілі. - Ні, дякую. Та й для чого тобі взагалі з Принцом працювати? Чоловіки - безтурботні та нещадні істоти. Не віриш, спитай в Ехо, вона розповість.

- Ой, ну та й добре. Ти кажеш, що тобі не цікаво, а сама на заняттях слухаєш так само уважно, як і Лівз, - пробурмотіла Містері Мун.

Лілі взяла подушку і запустила її в Містері Мун:

- Все. Дай поспати!