Розділ 152

Розділ 152. Переговори (частина 2)

Дощ за вікном припинився, і хмари повільно розсмоктувалися. Сонце повільно заходило, забарвлюючи небеса у червоний колір.

Відчинивши двері гостьової кімнати на першому поверсі, Роланд побачив, що Маргарет неспокійно намотує круги біля каміна. Шон, що стояв у кімнаті біля стінки, побачивши принца, що ввійшов до кімнати, вклонився і приклав кулак до грудей як привітання. Маргарет теж помітила Роланда, підійшла до нього і нервово поцікавилася:

– Ваша Високість, як там Блискавка?

Роланд аж ошалів – він прикинув у голові безліч різних варіантів розвитку ситуації. Він був готовий до того, що торговка буде спокійною, злою або навмисне холодною, але такого питання він точно не очікував.

– З нею все нормально... Вона просто трохи втомилася.

– Щоправда? Це добре, – полегшено зітхнула Маргарет.

– Ви, здається, сильно хвилюєтеся за неї.

– Вона так сильно схожа на свого батька! Розріз очей і форма носа так взагалі один–в–один! Я одразу ж зрозуміла, що вона – дочка сера Грома.

Потім вона, зітхнувши, розстебнула застібку намиста і, нахиливши голову, стягнула його з шиї.

– Ви ж сказали, що Вам треба буде перевірити... Це означає, що Ви можете дізнатися, брешу я чи ні. Напевно, ви це робите за допомогою відьми, так? Якщо так, то, будь ласка, не могли б ви попросити свою відьму приєднатися до розмови, я не люблю, коли за мною тихо підглядають. Неприємне почуття, знаєте.

У неї на долоні лежав обрамлений золотом шестигранний камінь – Медальйон Божественної Кари, найвищої якості.

Поки Роланд ішов до гостьової кімнати, він обмірковував, як йому провернути ситуацію, щоб Маргарет сама віддала камінь і при цьому не настроїлася проти нього. Але, як виявилося, думав він дарма – жінка сама взяла на себе ініціативу у цьому питанні. І тепер, чесно сказати, Роланд її навіть поважав. Вона опинилася в такій неприємній ситуації, але при цьому намагається перехопити ініціативу. Напевно, це і була якість природженого торговця – вміння домовлятися та тримати обличчя в будь–якій ситуації.

Роланд узяв протягнутий йому камінь Воздаяння, і повісив його на підставку біля каміна. Прикинувши приблизну вартість такого каменю, він зрозумів, що магію той пригнічує приблизно в радіусі одного метра. З погляду Найтінгейл цей камінь виглядав як величезна чорна діра. Відьмі доводилося триматися від нього якнайдалі, щоб випадково не потрапити під роздачу.

– Ходімо в кімнату для переговорів, – запропонував Роланд. Якщо торговка вирішила діяти відкрито, то і йому не слід крутити. Коли вони ввійшли в переговорну, Найтінгейл, уже вийшовши з туману, сиділа на дивані, поклавши підборіддя на руки та всім своїм виглядом показуючи, що вона сидить тут уже давно і встигла занудьгувати.

Коли всі зручно вмостилися, Роланд представив Найтінгейл:

– Ось цю жінку звуть Найтінгейл, і вона зможе визначити правдивість Ваших заяв.

– Здрастуйте, міс Найтінгейл, – привіталася Маргарет, злегка вклонившись, і отримала у відповідь таке ж вітання.

– Ви сказали, що нічого не маєте проти відьом. Чому? – Роланд почав з того питання, яке цікавило його найбільше. – Фіорди, наскільки я знаю, теж під впливом нашої Церкви.

– Так, але вплив Церкви там не такий сильний, наш народ більше вірить у Трьох Богів. У цьому морський народ та піщані люди дуже схожі, до речі. Вони обоє обожнюють Небо, Море та Землю. Ну а щодо мене... – Маргарет на мить замовкла. – У мене була дуже хороша та близька подруга. Якось ми вирушили з нею в море на рибалку, і в дорозі нас застав шторм. Ми боролися за життя, але, на жаль, до нашого човна потрапила величезна хвиля і розбила його на шматочки. Загалом під час цієї катастрофи в моїй подрузі прокинулися відьомські сили,  вона навчилася дихати під водою, як риба. Вона знайшла мене, коли я, вже була знепритомлена, просто плавала на поверхні моря, і відбуксирувала мене до берега.

– А що потім? – Найтінгейл не стримала свою цікавість.

– Незабаром після того, як я прийшла до тями, вона пішла в море... Напевно, море їй завжди подобалося більше, ніж я, – сумно відповіла Маргарет. – З того часу я її більше не бачила. Але люди часто кажуть, що вона іноді з'являється в особливо туманні дні, висовується з води та веде рибальські судна своїм співом, допомагаючи їм обійти все каміння та скелі. Ні, що б не сталося, моя подруга не може бути злою. Вона не пособниця Диявола.

Роланд кивнув, відьми, у яких прокинулася їхня сила, до цього були такими ж звичайними людьми, і якщо в них було багато друзів, то звичайна пропаганда Церкви про злість відьом на них не могла подіяти, оскільки перед очима був живий приклад.

– Здається, Ви про відьом знаєте багато. Ви лише за моєю фразою здогадалися, що в мене не одна відьма.

– Чесно, це через мою багаторічну дружбу. Адже вона була моєю подругою дитинства і партнером по бізнесу... Я навіть думала про те, щоб відкрити притулок для таких дивних жінок.

Вона сумно посміхнулася.

– Але, на жаль, Королівське місто дуже відрізняється від Прикордонного міста. Я відмовилася від ідеї про притулок через занадто великий ризик. Загалом, я побачила, що Блискавка впала прямо до Вас у руки, значить, Ви з нею дуже дружні, а враховуючи те, що вона ще й відьма... Ну от я й подумала, що Ви хтось на кшталт мене, хто не відчуває ненависті до відьом. А для Лорда сховати в палаці кілька відьом взагалі труднощів не представляє, особливо тут, практично на кордоні королівства. Але Ви все одно повинні бути дуже обережними – якщо Церква дізнається, то всім тут не поздоровиться.

Найтінгейл досі не знайшла в промові Маргарет жодної ознаки брехні, так що вона дійшла висновку, що та й справді не збирається тікати з доповіддю до Церкви. Роланд теж визначився, і, злегка винувато посміхнувшись, сказав:

– Здається, я трохи перегнув. Сподіваюся, Ви не образилися.

– Ні, Ваша Високість, адже це було заради безпеки Блискавки та інших жінок... – Маргарет просто відмахнулася від вибачення. – А от якби Ви так не дбали про неї, то були б ненадійною людиною.

– Ви добре знаєте Грома? – поцікавився Роланд. – Ваше ставлення до Блискавки набагато глибше, ніж просте ставлення пересічної людини до дитини героя.

Почувши запитання, Маргарет зам'ялася. Роланд хотів було сказати, що вона не зобов'язана відповідати на запитання, якщо не хоче, але не встиг, жінка повільно заговорила:

– Чесно сказати... Після аварії корабля я покинула своє село і вирушила в експедицію під проводом сера Грома. Разом з ним ми дуже довго ходили морем. Сер Гром і його дружина дбали про мене, адже я була однією з наймолодших матросів. Я була поряд того дня, коли народилася Блискавка.

– Вона народилася на кораблі?

– Так, просто під час шторму. Того дня голосно гуркотіло, і блискавки скрізь сяяли, освітлюючи небо. На жаль, дружина сера Грома померла невдовзі після пологів через зараження крові, і я... Я сиділа з Блискавкою. Грудного молока в мене не було, тож я по ложечці давала їй пережовану вівсянку, змішану з риб'ячою ікрою та борошном, – голос Маргарет пом'якшав. – Сер Грім був у жалобі, але все ще продовжував командувати своєю флотилією. Без нього команда розвалилася б за лічені місяці. І весь цей час я жила поряд із Блискавкою в каюті, дивилася, як вона росте... А потім Сер Грім знайшов Тіньові Острови. Потім ми повернулися до Бухти півмісяця і на цьому експедиція була закінчена. Незабаром після цього я покинула Фіорди та вирушила до королівства Грейкасл.

"Так ось що трапилося", – повільно подумав Роланд. Не дивно, що реакція жінки, на ім'я Грім виявилася такою бурхливою. Ну а щодо того, чому Маргарет вирішила залишити Грома, то... Роланд міг подумати лише про дві причини. Те, що сталося, здавалося початком любовного роману, а ось кінець навряд чи виявився б тим, на який Роланд сподівався.

Такий збіг – знову зустрітися так далеко від дому, пройшовши через гори, річки та океани... Ну, якщо у них такі близькі стосунки, то чи не вдасться Роланду вибити собі знижку на товари? Він кілька разів відкашлявся:

– Міс Маргарет, якщо ми вже друзі, давайте знову обговоримо угоду.

– Ваша Високість, так не піде, – розреготалася Маргарет. – Угода є угода – це вічне та негласне правило бізнесу.