Розділ 153

Розділ 153. Алхімія (частина 1)

Кайл Січі увійшов до алхімічної майстерні.

– Головний інструктор! – підмайстри вмить привітали його поклоном.

Він лише відмахнувся:

– Продовжуйте.

Підмайстри знову уткнулися у свої робочі місця, продовжуючи свою роботу.

В самій дальній частині майстерні знаходилася сортувальна та промивна кімната – саме тут доставлені з усього королівства Грейкасл матеріали чистили, сортували та розкладали по сховищах. Обстановка в цій кімнаті була досить хитромудрою – у кам'яній підлозі були паралельно видовбані два жолоби, якими текла вода. Між ними в центрі кімнати була доріжка до дерев'яних містків, які були перекинуті через жолобки та вели до промивних зон.

З першого погляду було видно, що довга, але вузька кімната була розділена струмками на три секції. Світло падало у кімнату через вікна, розташовані на двох довгих стінах. Смужки яскравого світла освітлювали кімнату, і це чергування світла і тіні чимось нагадувало забарвлення зміїної шкіри.

Близько сотні підмайстрів тулилися до стін, намагаючись упоратися з довіреними їм матеріалами. Якщо бруд було легко відмити та він був легший за воду, то його просто скидали в струмки, а якщо бруд міг затонути, то в такому разі його кидали в кошик, який потім виносили з кімнати й витрушували. Чистити матеріали у проточній воді було набагато ефективніше, ніж у наповнених водою тазах.

Підмайстри проводили у цій кімнаті від трьох до п'яти років. Щоб отримати шанс пробитися в учні та займатися далі, їм доводилося до автоматизму відпрацьовувати навички чищення та сортування різних матеріалів. Як тільки вони ставали учнями, їх перевели до сусідньої кімнати.

Кайл швидко пройшов через промивну, і вирушив до центральної частини алхімічної майстерні – кімнати очищення.

Він відчинив двері, і його погляду з'явилася досить широка панорама – в кімнаті височіло дванадцять гігантських стовпів, дерева для яких були зрубані прямо в Схованому лісі, а потім доставлені до Червоноводного міста на кораблях. У кам'яних стінах було багато вікон. Втім, на даху теж було кілька вікон, тож кімната була дуже добре освітлена.

У центрі кімнати очищення стояли шість широких дерев'яних столів, уставлених різними алхімічними приладами – колбами із закругленим дном, склянками, вагами, ступками, грубками, тиглями... До кожного столу з обладнанням було приставлено інструктора. Кайл, як головний інструктор Червоноводного міста, завідував найбільшим і заставленим столом. Предметів на його столі було дуже багато.

У кімнаті завжди панував безлад, який іноді навіть переростав у хаос – втім, це був типовий стан для алхіміків. Адже ті постійно змішували один з одним якісь матеріали, нагрівали їх, іноді навіть обвуглювали, потім поміщали у воду чи кидали у вогонь. Щоразу результати були цікавими та неповторними.

Якщо хтось у цьому хаосі раптом знаходив спосіб зробити щось нове та корисне, то процес відразу записувався на папері та згодом перетворювався на одну з рідкісних алхімічних формул. Тільки той, хто міг створювати оригінальні формули, міг називатися Алхіміком. Кайл, наприклад, уже вигадав близько дюжини різних формул, і він вважав, що кожну з них йому послав сам Господь Бог. Кайл вірив, що алхімію можна розвинути до таких меж, що врешті–решт вони навчаться виділяти саму сутність предметів, після чого зможуть створювати взагалі все, що завгодно.

– Чейвз, ти далеко просунувся у створенні аналога снігового пороху? – поцікавився він.

Почувши своє ім'я, двадцятирічний хлопець підійшов до Кайла і похитав головою.

– Ці чортові столичні алхіміки, мабуть, все ще додають до нього якісь сирі матеріали. Зараз мій порох занадто чистий, тому його взагалі неможливо ні для чого використовувати.

Чейвз був наймолодшим алхіміком Червоноводної алхімічної майстерні, і він дуже хотів відтворити алхімічний рецепт снігового пороху. Але це, здавалося, було неможливо без багаторічних досліджень і деякої удачі. Багато людей поклали своє життя на вивчення алхімії, але так і не просунулися далі звання учня. Чейвз же, у свою чергу, був дуже талановитим – він ще два роки тому винайшов метод сухої дистиляції залізного купоросу, внаслідок чого отримав рідку кислоту. Цим відкриттям він підкорив серця п'яти алхіміків, які потім дарували йому це почесне звання та особистий робочий стіл.

– Не турбуйся, на це лише знадобиться ще трохи часу, – усміхнувся Кайл і заспокійливо поплескав хлопця по плечу. Кайл вже вісім років працював головним інструктором, і як ніхто інший розумів складності сліпого пересування хаосом у пошуках потрібного шляху для виготовлення речей. – Я вчора доробив щось хороше, і як тільки ці брудні тварини побачать моє творіння, то миттю розгублять свою пиху!Ходімо зі мною.

Він вирушив до столу, до якого два учні вже підтягли величезну залізну скриньку заввишки з половину людського зросту. Вкрасти таку було практично неможливо, та й знищити було б складно. Кайл відкрив перший замок на решітці, відкрив ящик, і вказав на маленький прозорий кристалик, що лежав у центрі ящика на подушечці.

– Це що таке, шматочок кристала? – Чейвз, що стояв поруч із Кайлом, узяв кристал у руку та уважно придивився. – Ні, це ж не... Кристальне скло! Господи, у вас вийшло!

– Ага, – гордо посміхнувся Кайл. – Я не можу дочекатися, коли ж нарешті побачу їхні пихаті пики перекошеними від усвідомлення того, що я зумів зробити таке ж кристальне скло!

Чейвз, який не зумів стримати захоплення, привернув увагу інших алхіміків, що знаходилися в кімнаті. Вони всі покидали свою роботу і теж прийшли подивитися на скло.

– То ось над чим ти до минулої ночі працював? Це чудово!

– Таке гарне! Як кристал.

– Вітаю, це підніме престиж нашої алхімічної лабораторії в очах Герцога на небувалу висоту!

– А як саме ти це зробив, розкажи?

Кайл кивнув:

– Ну, ми ж знаємо, що скло, зроблене з річкового піску, виглядає майже чистим, але все–таки при випаленні в ньому виникають різні кольори. Це все тому, що в піску таки залишаються домішки. Тут ми маємо два шляхи. Перший: придумати, як позбутися домішок; другий: дістати пісок, який спочатку буде чистим. Ми всі вже пробували ці обидва способи, я теж. Як ми всі знаємо, успіх алхімічних досліджень багато в чому залежить від фортуни. Я просто взяв чистенький білий пісок з району Вербового міста, і пісок з хребта Загиблого Дракона.

Всі навколо мовчки та уважно слухали Кайла, і ніхто не промовив жодного слова доти, доки він не закінчив свою розповідь. Алхіміки навіть намагалися дихати тихіше.

– Так ось у чому річ! Це дуже винахідливо!

Кристали були дуже рідкісними та дорогими коштовностями, а безбарвні кристали були ще дорожче. Тільки чисті та прозорі скляні вироби мали право називатися Кришталевим склом. Столична алхімічна майстерня в основному хизувалась тим, що її алхіміки вміють виготовляти кришталево чисте скло, і через це вона зверхньо дивилася на майстерню з Червоноводного міста. А дохід, який тамтешні алхіміки приносили місту, змушував Герцога Червоноводного міста скрипіти зубами від заздрості.

Але від сьогодні ситуація зміниться. Якщо в Чейвза вийде повторити рецепт створення снігового пороху, то разом з його рецептом створення кислоти, він цілком зможе забезпечити алхімічної майстерні з Червоноводного міста домінуючу позицію. І тоді ті, хто завжди дивився на інших алхіміків, як на комах, будуть змушені схилити голови на знак поваги. Подумавши про це, Кайл Кіммел навіть розвеселився.

Кайл вже готувався розпочинати обробку другої партії матеріалів, необхідних для виготовлення кристального скла, але його раптом перервав шалений крик одного з учнів:

– Головний інструктор! Вас хоче бачити посланець із Прикордонного міста на заході королівства! Він приніс вам листа від Роланда Вімблдону, Четвертого Принца!

– Четвертого Принца? – насупився Кайл. Він і не знав, що у королівській родині так багато принців. Він взагалі мало що знав про аристократів, на його думку, всі вони були зарозумілі та неосвічені, і вічно гризлися за владу і багатство. – Ну, і чого йому треба?

– Я не знаю. Посланець сказав, що як тільки ви прочитаєте листа, то відразу ж зрозумієте, що саме хоче Його Високість.

Головний інструктор скорчив незадоволену гримасу – швидше за все, у листі буде якась ділова пропозиція на досить малу суму. Але ж алхімія це не дешеві фокуси! Втім, щодо Принца Кайл має бути шанобливим.

– Ну гаразд, відведи мене до посланця. Я подивлюся на листа, а потім вирішимо, що до чого.