Розділ 165

Розділ 165. Полювання

Блискавка літала туди-сюди між Прикордонним містом і південними пагорбами, тримаючи в руках оберемок пергаментів. З кожним новим прольотом інформація на пергаментах ставала дедалі детальнішою.

Це було новим завданням, яке Роланд доручив Блискавці і Сорайї – вони мали намалювати точну карту Західного кордону.

Блискавка летіла разом із Сорайєю, що, звичайно, ніяк не збільшувало швидкості польоту, та й над лісом летіти було важко. Тому спочатку Блискавка літала одна і робила грубий малюнок топографії, а потім, уже разом із Сорайя, потихеньку додавала до малюнку деталі. Використовуючи свій чарівний олівець, відьма робила малюнки місцевості з висоти пташиного польоту.

Після того, як пергамент ставав повністю готовим, Блискавка розверталася і летіла назад до Прикордонного міста. Після кількох місяців тренувань її швидкість польоту зростала. Дівчина, згідно з методикою, показаною їй Принцом Роландом, вирахувала, що швидкість її польоту досягла позначки сто двадцять кілометрів на годину. Правда, вітер при польоті на цій швидкості був настільки сильний, що Блискавка не могла розплющити очі.

Через цю проблему Блискавка серйозно думала, що досягла своєї максимальної швидкості, але позавчора Його Високість їй дещо подарував. Шкіряну пов'язку на голову. До пов'язки були прикріплені два мідні кільця, в яких стояло по прозорому шматку скла. Це дозволило Блискавці літати на максимальній швидкості та не відчувати дискомфорту від зустрічного вітру.

Його Королівська Високість назвав цю пов'язку "протиповітряними окулярами". Їх, як виявилося, було дуже просто зробити – потрібно було лише розтопити парочку скляних склянок. Ще Принц сказав, що у цих "окулярах" Блискавка буде дуже схожа на маленького Езреаля.

Блискавка і знати не знала, хто такий цей Езреаль, але миттю зрозуміла, що для виготовлення начебто простої пов'язки з коров'ячої шкіри, міді та скла Принцові довелося докласти чимало зусиль. Шматок шкіри був подвійним, щоб шкіра щільно обхопила вставлені у розріз мідні кільця. Щоб переконатися, що Блискавки не доведеться хвилюватися про те, що шкіряна пов'язка її подряпає, принц приробив до пов'язки щось на зразок ременя, так що Блискавка могла підігнати розмір пов'язки під себе. Розглядаючи пов'язку, дівчина зловила себе на думці, що ця річ не виглядає зібраною швидко та недбало.

Блискавка моментально закохалася в цю штуку настільки, що поривалася навіть лягати в ній спати. Тепер, щоб летіти швидше, потрібно було лише опустити вниз окуляри, і можна було насолоджуватися швидкістю польоту без жодних незручностей.

До міста Блискавки залишалося зовсім небагато, і вона вже збиралася вирушити до палацу і віддати нову карту Сорайї, але раптом у Блискавки на периферії зору промайнув якийсь блідий силует.

Поглянувши на той бік, Блискавка помітила великого голуба, який на розправлених крилах планував у бік фортеці Довгої Пісні. Голуби, звичайно, не були тут рідкісними птахами, але це був якийсь дивний. Він був занадто великий в порівнянні зі звичайними голубами – одних тільки крилець цього голуба Блискавки вистачило б на цілий день їжі.

Дівчина проковтнула слину, вона раптом згадала своє життя на островах. Там вона часто ловила руками рибу, що літала, а потім підсмажувала видобуток на багатті.

Тепер же Блискавка жила в палаці Його Високості, і попри те, що тут їжі було чимало, але вона вже їй набридла. Місяцями харчуватися хлібом з олією та грибним супом, все це давно втратило для Блискавки якийсь смак. От би вона могла спіймати та засмажити голуба.

Блискавка намацала у себе на поясі мішечки з перцем і сіллю, і вмить прийняла рішення.

Розвернувшись, вона різко рвонула прямо до голубів. Той одразу ж помітив непрохану гостю, і, моментально склавши крила, пірнув униз, мабуть, збираючись загубитися десь у лісі. Сховатися від цього голодного чудовиська кудись якомога далі.

Помилувавшись на сцену, що розгорнулася перед нею, Блискавка дуже здивувалася, вона б ніколи не подумала, що голуби такі розумні. Через кілька секунд на її обличчі з'явилася широка усмішка, і миттєво дівчина вже розвернулась і кинулася за голубом. З закінчення демонічних місяців пройшло вже багато часу, і дівчина була впевнена, що від її проникливого погляду не сховається нічого.

Голуб пару секунд ще летів майже над самими верхівками дерев, але миттю опустився ще нижче, під листя дерев, і полетів майже біля землі. Втім, йому це особливо не допомогло, мисливець скорочувала відстань. Неважливо, з якою частотою голуб махав своїми крилами, від погоні йому втекти не вдавалося.

Густий ліс трохи порідшав, і крізь крону дерев стало проглядатися сонце, освітлюючи деякі ділянки землі. І раптом голуб вилетів на галявину, де нічого не заважало йому летіти прямо. Блискавка вирішила не втрачати такої нагоди і, рвонувшись на повну силу, схопила голуба і грузна приземлилася на ноги.

Голуб люто бився, намагаючись вибратися із захоплення. Блискавка вже встигла витягнути кинджал, щоб покласти всьому кінець, але раптом в останній момент голуб відкрив дзьоб і заклекотав:

– Не треба, *курлик!* Допоможіть *курлик*.

Блискавка здивувалася так сильно, що мало не відкинула кинджал убік. Втім, вона швидко відновила душевну рівновагу і запитала:

– Ти що, відьма?

Голуб кивнув у відповідь.

– Ну от, а я тільки сподівалася на щось смачненьке, – сумно зітхнула Блискавка, забираючи кинджал назад.  – Мене звуть Блискавка, а тебе?

Голуб ніби вибухнув білим світлом, і незабаром на його місці стояла цілком людська постать.

– Мене звуть Меггі. Ти що, справді хотіла з'їсти птаха?  – невдоволено вигукнула вона.

– Я їх і до цього вже багато разів їла, – спокійно знизала плечима Блискавка. Вона простягла руку, щоб допомогти Меггі встати, але тут з декольте Меггі вилетіла маленька бусинка, двічі відскочила від землі і впала в якусь ямку. Блискавка швидко підійшла до ямки, щоб підібрати намистину і віддати її назад Меггі, але, взявши її в руки, побачила, що намистина була виготовлена з червоного скла, і на ній були вигравіювані дуже знайомі Блискавки знаки.

Нахмурившись, Блискавка схопила мотузку, що висіла у себе на шиї, і, потягнувши її вгору, дістала з-під сукні темно-червону підвіску. Вона склала їх на долоню і, уважно розглянувши, зрозуміла, що і намистина, і підвіска були абсолютно однакові.

– Що?  – шоковано вигукнула Меггі звідкись із –за спини Блискавки.  – Чому в тебе стежка?

– Стежка? А що це?

– Ти не знаєш, що це таке? Вона з'єднується з магічним каменем і може показати власнику каменю, де тебе шукати, – Меггі раптом замовкла.  – Ні, постривай, а навіщо я тобі це все розповідаю, ти ж мене з'їсти хотіла!

– А в тебе є такі магічні камені?

– Ну... Так, кілька, – кивнула Меггі.

– І ти з їх допомогою можеш мене знайти?  – продовжувала розпитувати цікава Блискавка.

– Ні, друк на камені і сліділка повинні збігатися, – цього разу Меггі говорила охочіше.  – Ним можемо користуватися лише ми, відьми. Але якщо ти не знаєш, що це таке, то звідки в тебе сліділка?

– Мені дав її мій батько... – пробурмотіла Блискавка, простягаючи намистинку назад Меггі.  – А тобі?

– Я тобі не скажу!  – категорично заявила Меггі, а потім з цікавістю глянула на Блискавку.  – Ти ж з Асоціації Співробітництва Відьом, так? Попіл сказала, що ви не хочете йти з Прикордонного міста.

– А, то ти на її боці, – невдоволено скривилася Блискавка.  – А я вже сподівалася, що до нас у місто прийшла нова відьма, яка лише почула чутки. Тут нам, відьмам, добре живеться, то навіщо йти?

– Тут дуже небезпечно! Церква може привести сюди свою Армію Суддів практично будь –якої хвилини.

– Дослідники ніколи не відмовляються від пригод тільки через те, що вони "небезпечні", – заявивши це, Блискавка трохи почервоніла. Звичайно, інцидент у Кам'яній вежі був зовсім іншого роду, і він не рахується. Пройде ще трохи часу, і Блискавка обов'язково повернеться до тих руїн, і тоді точно огляне підвал.

– До того ж Його Високість Роланд Вімблдон винайшов безліч неймовірних речей, ти зацікавишся ними тієї ж миті, як побачиш. Один з його винаходів перетворює залізну кулю розміром на кулак на зброю, і як тільки вона потрапляє в людину, то розриває її на шматки!

– Правда? А ти можеш відвести мене на них подивитися?  – із захопленням попросила Меггі.

– Ні, так не піде. Для початку ти маєш вступити до Асоціації Співробітництва Відьом і стати однією з нас.

– Але ж я мушу повернутися назад до Попіл... – засумнівалась Меггі.

– Ну тоді приходь потім, – взялася за вмовляння Блискавка.  – Тут можна чудово повеселитися. У нас тут є машини, які працюють на підігрітій воді. А ще є зброя, яка стріляє на відстань у тисячу метрів... О, тобі, мабуть, цікаво, скільки ж це, тисяча метрів? Загалом, це дуже далеко, якщо ти вирішиш поглянути на людину з відстані кілометра, то побачиш її розміром з маленьку гілочку.

Блискавка активно жестикулювала, розмахуючи руками.

– А в Схованому Лісі можна чудово пограти! Там можна потикати ціпками бджолині стільники, зібрати величезну кількість грибів, які ти навіть порахувати не зможеш, і ходити на полювання на птахів та диких кабанів – це все дуже цікаво! Кабанів можна підсмажувати м'ясо на похідному багатті. М'ясо потрібно лише злегка підсолити та поперчити, і тоді це буде найсмачнішим м'ясом, яке ти коли –небудь пробувала!

– Що правда?  – Меггі нічого не змогла з собою вдіяти, вона в передчутті облизнулася.

– Ну і навіщо тобі брехати?  – блискавка раптом схопила Меггі за плече.  – Ну і ось що ... Можна прямо зараз сходити на полювання за птахом і посмажити його!