Розділ 174

Розділ 174. Індустріальний парк

Через два дні після того, як поїхала Попіл, Меггі всім на подив повернулася назад до Прикордонного міста.

Зрозумівши, що сталося, члени Асоціації Співробітництва з теплотою прийняли до себе нову учасницю альянсу.

Меггі була дуже зворушена влаштованим на її честь банкетом і святкуванням її сміливості, який проходив у саду за замком. На довгій залізній полиці лежало безліч шматків м'яса різної величини – кожен міг узяти собі скільки хотів, а потім запекти барбекю.

Приправ теж було багато – і сіль, і олія, ще всілякі чилі, перці і приготований особисто Роландом спеціальний соус для барбекю. Соус варився на курячому бульйоні з різних грибів, зібраних у Схованому лісі. Ще Роланд кинув у соус дрібку солі, цукру та білого борошна, що дозволило йому на якийсь час забути про відсутність у цьому світі глутамату натрію. Меггі наїлася так сильно, що відчувала, що ще кілька шматочків, і її живіт розірветься.

Увечері того дня Роланд особисто вирішив перевірити її магічний дар.

Згідно з міркуваннями Найтінгейл, магічна сила Меггі, якщо порівнювати її із загальним показником тутешніх відьом, була на середньому рівні. Меггі могла перетворюватися на будь–яку раніше побачену нею птицю. Зміна форми тіла витрачала величезну кількість магічної енергії, так що за день дівчина могла поміняти форму лише чотири–п'ять разів. Але залишатися у формі птаха вона могла досить довгий час, на підтримку форми йшло не так багато магії. Її магію можна було віднести до призовного типу, на який могли вплинути Медальйони Божественної Кари. Улюбленою формою Меггі був голуб, але Роланд швидко помітив, що всі її форми набагато більше, ніж їхні прототипи. Наприклад, якби Меггі перетворилася на горобця, то за розміром вона була б з голуба, а перетворившись на голуба, вона ставала розміром з орлана.

Роланд злегка засмутився, що Меггі не могла перетворитися на вигадані фантастичні птахи на кшталт фенікса, грифона або на птаха Рух.

До того ж Роланду ще й доводилося міркувати на тему того, яких же відьом зібрала біля себе Тіллі? Якщо в його сестри є відьми, які самотужки можуть допомогти йому розвинути фермерство, то Роланд був би не проти обміняти їхні послуги на якусь свою технологію.

З цієї причини він і вирішив написати Тіллі довгий лист. Писати він почав із запевнень про те, що вони є союзниками, і попередив Тіллі про злісні плани Церкви щодо об'єднання континенту в одне царство. Потім він трохи підсолодив розповідь словами про те, що вони можуть надати один одному величезну послугу, і разом зможуть здобути перемогу над Церквою. Тепер Роланду залишалося чекати наступного місяця, тоді Меггі вирушить на Фіорди, і він попросить її віднести лист прямо Тіллі в руки.

Наступного дня Принцу повідомили ще одну приємну новину.

Фабрика, де планувалося запустити масштабне виробництво парових машин, була, нарешті, готова. Її збудували на протилежному березі Червоноводної річки, на заході, поряд з експериментальними полями Лівз. Площу навколо фабрики було обнесено дерев'яним парканом, а до понтонного мосту вела добре утрамбована рівна дорога. Роланд планував у майбутньому перетворити цю зону на індустріальний парк.

Результатом того, що Роланду захотілося зробити будівництво настільки масштабним, наскільки дозволяли технології, стало те, що вся площа фабрики займала близько тисячі квадратних метрів, а сама фабрика була збудована з дерева. Усередину будівлі вже завезли та встановили саморобні машини Ганни – дві рухомі парою бурові установки, два ручних фрезерні верстати, один шліфувальний верстат і один токарний.

Незважаючи на те, що конструкція верстатів була досить простою (принаймні теоретично), якість деталей цих верстатів була на найвищому рівні. З дерева були зроблені педалі та деякі механізми, інші механізми були виплавлені із заліза або вирізані зі сталі. Можна було сказати, що ці верстати були виготовлені з найкращих для сьогодення матеріалів, і ідеально точно підігнані один до одного.

Роланд хвилювався про те, що зараз у нього було лише десять здатних на роботу на фабриці людей. Це були колишні міські ковалі та їхні учні, які колись побачили презентацію машин, що Роланд влаштував у себе на задньому дворику, і надійшли до нього на роботу з фіксованою зарплатою у п'ятдесят срібних роялів на місяць. Всі ковалі разом зі своїми інструментами вже переїхали в цегляні будинки, що стоять неподалік від фабрики. Тож незабаром парові машини виготовлятимуться за допомогою верстатів, що стоять на фабриці.

Щоб відсвяткувати відкриття фабрики та підняти моральний дух людей, Роланд скликав на церемонію відкриття представників Ратуші та, промовивши невелику промову перед будівлею, урочисто розрізав червону стрічку. Ехо зобразила звук феєрверків, і після цього Індустріальна компанія Грейкасла офіційно оголосила про відкриття.

Наступні дні Роланд, як керівник компанії, з'являвся на фабриці кілька разів на день. Він показував ази використання верстатів та описував основні принципи виготовлення парових машин.

Він вирішив, що найпростішим способом пояснити безграмотним ковалям процес виготовлення машин буде пряма покрокова демонстрація. Користуючись стандартним принципом створення інструкцій, він назвав кожну деталь, написав її розміри та надав номери. Потім він намалював діаграму, де було зазначено, у порядку приєднувати деталі. Сорая дуже допомогла йому в цій справі, без її допомоги Роланд не впорався б з інструкціями так швидко.

Перші кілька днів після початку роботи пройшли саме так, як на це і очікував Роланд. Жодна виготовлена робітниками деталь не була схожа на потрібні стандарти якості, так що навіть не було мови про те, щоб зібрати парову машину.

Втім, поки Роланда не особливо хвилював відсоток бракованих виробів – у руках Ганни всі неякісні металеві частини миттю перетворювалися на зливки. Принц вірив, що після деякої практики ковалі освоять методи виробництва, за допомогою яких цей світ ступить у нову еру.

Крім індустріальної фабрики Принц ще задумав перетворити двір біля північної шахти на свою особисту фабрику з виробництва зброї, і тепер займався там виготовленням револьверів і куль для них. До Прикордонного міста вже приїхала рекомендована Карлом експерт із печей, Леся. На печі встановили додаткові хутра, за допомогою яких температура печі піднімалася ще вище. Тепер у печах можна було кальцинувати цемент так, що старий цемент не йшов із цим у жодне порівняння.

Втім, виготовлення револьверів і куль було повністю в руках Ганни, оскільки потрібного обладнання у Роланда поки не було. Зараз він був зайнятий розробкою дизайну преса, на якому можна було б штампувати заготівлі для кулі. Звичайно, різати цей прес буде не так акуратно, як Ганна, зате він забере у дівчини деяку частину роботи.

І щоб подякувати Ганні за місяць напруженої роботи, Роланд вирішив зробити їй подарунок.

***

– Подарунок? – Ганна відклала вбік заготівлю, яку до цього тримала в руці, заправила пасмо волосся, що випало, назад за вухо, і посміхнулася. – Ну і?

– А хіба тобі не цікаво дізнатися, який саме подарунок я приготував? – піддражнив її Роланд.

– Емм ... – Вона чесно поміркувала над відповіддю, і через кілька секунд відповіла. – Мені подобаються усі Ваші подарунки.

З моменту її звільнення з в'язниці минуло вже шість місяців, і на обличчі дівчини не залишилося жодного сліду тортур. Вона більше не була худою і слабкою, а очі її тепер сяяли інтересом до життя. У своїй білій сукні дівчина виглядала свіжо і чудово, все її тіло немовби було переповнене життєвою силою.

Отак і мають виглядати вісімнадцятирічні дівчата.

Щоразу, коли Роланд бачив Ганну, куточки його рота розпливалися в зрадницькій посмішці, а настрій Принца миттєво ставав кращим.

Так званий "подарунок" був накритий полотнищем і розташований на задньому дворі замку, Роланд хотів зробити Ганні сюрприз. Ця ідея спала на думку Роланду ще тоді, коли він побачив, як саме Попіл загортає свій меч. І якщо Роланд був Принцом, то й подарунок мав бути відповідним, особливим. Прикраси чи щось подібне до них було надто просто дарувати, і жодної щирості вони в собі не несли, тому Роланд довго розмірковував над подарунком і, нарешті, придумав.

Коли Роланд зірвав з подарунка полотнище, то перед Ганною з'явився сплетений з ротанга величезний кошик, до якого було прив'язано безліч мотузок, які іншим кінцем з'єднувалися з величезним ганчірковим полотном.

– А це що? – спитала Ганна, зацікавлено нарізуючи кола навколо корзини.

– Це повітряна куля, – з усмішкою пояснив Роланд. – Вона підніме тебе високо в небо, і ти зможеш подивитись на землю з висоти пташиного польоту.

– Ми полетимо в небеса? – Ганна різко розвернулась і втупилася в Роланда повним нетерпінням поглядом. – Воно й справді так може?

Людина хотіла ширяти в небесах ще в давнину. Дельтаплани, повітряні кулі... А потім з'явилися дирижаблі та літаки. Втім, людство заплатило величезну ціну за ці винаходи, але так і не здалося. А у цьому світі хоч і існували відьми, але політ був привілеєм навіть серед них. Погляд на землю з висоти пташиного польоту, мабуть, залишить у тутешніх мешканців незабутнє почуття захоплення.

– Звісно, може. Потрібно лише наповнити ось цей повітряний мішок теплим повітрям.

Як екстрені помічники Роланд взяв із собою Найтінгейл, Блискавку і Меггі. Якщо трапиться щось непоправне, то куля приземлиться за допомогою Блискавки і Меггі, що перетворилася на величезного орла. Інших відьом Роланд вирішив поки що не посвячувати у те, що відбувається, особливо Венді і Скролл. Вони б ніколи не дозволили йому зробити щось, що, суто теоретично, могло закінчитися катастрофою.