Розділ 193

Розділ 193. Замкова ванна кімната

Театральні вистави обернулися великим успіхом. За останні два тижні "Попелюшку" ставили тричі, і деякі жителі навіть сходили на неї кілька разів. І якщо першому прокату п'єси була потрібна реклама, то наступні два набирали повну площу глядачів без будь-якої пропаганди. Деякі жителі навіть приходили до ратуші та цікавилися, коли ж проводитиметься четвертий показ.

Побачивши такий відгук мас, Роланд був по-справжньому радий: глядачі так захопилися історією, що навіть і не обурювалися, що допомогу Попелюшці надала відьма. Втім, попереду був ще показ "Півня, що співає опівночі". Ця постановка була практично націлена на збіднілих простолюдинів, але Роланд все ще не був упевнений, як тутешній натовп сприйме показані у постановці сцени прийняття допомоги відьом.

Ще однією річчю, яка втішила Роланда, став той факт, що акторська група вирішила осісти в місті та навіть благодушно прийняла існування відьом. Після третього прокату п'єси до Роланда підійшла Ірен, і від імені усієї акторської групи поцікавилася, звідки ж він узяв такий чудовий звуковий супровід. Роланд же просто познайомив її з Ехо.

Під пильним поглядом Найтінгейл дуже скоро стало ясно, що Ірен хоч і невимовно здивувалася, але жодних знаків огиди чи обурення не подавала. Після того, як Ірен вдалося взяти себе в руки, вона раптом стала дуже цікавою і практично обсипала Ехо різними питаннями, навіть кілька разів попросила відьму знову продемонструвати свої вміння. Апогеєм ситуації стало те, що Ехо прийняли до театральної групи на посаду майстра музики, і вона мала чаклувати за сценою, просто щоб уникнути будь-яких інцидентів. Коли вони з Ірен відпрацьовували сценарій удвох (Ірен вивчила і слова інших персонажів), Роланд зрозумів, що музичний супровід п'єси незабаром досягне нових висот.

А ще Роланд тріумфував – незабаром весь його замок буде оснащений справжнім водопроводом!

На задньому дворі замку височіла водонапірна вежа. Її бак та опори були зварені з чавуну та мали трикутні форми. На самому верху вежі стояло величезне відро метрів зо два в діаметрі та метрів зо три у висоту. У дно відра був убудований водний клапан, який дозволяв з легкістю регулювати рівень води у вежі. Чавун зварила, звичайно ж, Ганна, а потім Сорайя покрила отриману конструкцію нержавіючим шаром. Колібрі допомогла на деякий час зменшити вагу вежі, щоб її можна було поставити на попередньо підготовлений для цього бетонний фундамент.

Через те, що замок сам по собі був високим, висота його водонапірної вежі перевищувала навіть висоту тих, що стояли біля Червоноводної річки, і становила дванадцять метрів – ця вежа практично діставала до найвищого флюгера в замку. Щоб не дати вежі впасти, Роланд обніс її стіною, яку потім приєднав до замку.

Поруч із вежею стояла парова машина, яка помпою накачувала у вежу воду з найближчої криниці. Придивившись, можна було зрозуміти, що ця парова машина вже третього покоління – з величезним приростом потужності та не така галаслива.

Для кожного коліна в з'єднанні труб Сорайя виготовила легкі, але міцні світло-блакитні прокладки, вони не тільки запобігали протіканню води, але й зводили практично нанівець усі вібрації та шум від них. Нутрощі циліндрів і пістони були пофарбовані в яскраво-зелений колір – це також не дозволяло воді протікати і навіть збільшувало ефективність експлуатації. Компоненти, які були схильні до іржі, наприклад, вихлопна труба, були повністю замінені шлангами з водонепроникним покриттям.

Щоб закрити парову машину від прямого сонячного світла та дощу, і до того ж зменшити чутний шум, Роланд розпорядився звести навколо неї маленький будиночок. Сорайя покрила внутрішню частину будиночка стільниковими малюнками, які виконували свого роду звукоізоляційну функцію. Практичні тести показали, що навіть уночі звуки від парової машини були такими тихими, що не могли розбудити людей, які сплять у замку.

Але, на жаль, спроба Роланда зробити автоматичну подачу палива до парової машини з тріском провалилася. Спочатку він мав намір керувати паровою машиною за допомогою кульки у дерев'яному коробі. Як тільки тиск пари в машині падало, то кулька б падала на важіль, який би й собі відкривав заслінку на ящику з дровами та закидав дрова в піч. Але в такому разі потрібно було побудувати надто складний механізм, оскільки проста вага кульки не змогла б зрушити важіль.

І після багатьох годин мук Роланд нарешті здався. Все одно робоча людська сила йшла б на те, щоб підкладати дрова у відсік для палива. Тож простіше було призначити відповідальних людей, щоб вони щодня запускали машину та заповнювали водний резервуар.

І, нарешті, останнім кроком в установці водопроводу була, власне, його фізична установка в замку. Це включало змішувачі, душі, труби та систему каналізації.

Причому замок був зовсім не таким, як свіжо вибудовані цегляні будинки в нових районах. У його підлозі та стінах дірки робити було небезпечно. Тому на цю справу у Роланда пішов майже тиждень, він акуратно все прорахував, і наказав Карлу переобладнати по одній кімнаті на другому та третьому поверхах у ванні кімнати.

І для цього стали у пригоді нові можливості Сорайї, після того, як дренажні труби закатали в цемент, вона намалювала поверх цементу траву. При цьому вона не тільки зробила підлогу ванною водонепроникною, але ще й приємною на дотик – босоніж по ньому ходити, так само як і по траві. Коли вона закінчила з підлогою, Роланд попросив покрити інші стіни в кімнаті. Стелю вона перетворила на блакитне небо з білими хмарами, а на стінах зобразила далекі долини та вкриті травами луки. Стіни ванної стали кристально чистими, наче якийсь самоцвіт.

Того дня, коли водопровід нарешті запрацював, Роланд покликав із собою у ванну всіх відьом, щоб і вони насолодилися цією красою цивілізації.

Водний резервуар у водонапірній вежі був наповнений до кінця, тому коли Роланд повернув кран, то зі змішувача полилася вода.

– Тепер нам більше не потрібно носити воду з криниці! – гордо і голосно заявив він. – І немає потреби користуватися для купання водою, яка стоїть три дні. Тепер вам потрібно просто стати під душ і відкрити кран.

– А звідки йде вода? – Блискавка витягла вперед голову і, висунувши язик, підставила його під струмінь. – Вона солодка.

Її приклад тут же наслідувала Меггі та голосно підтвердила:

– Угу, солодка!

Помітивши, що вже третя відьма, Нана, збирається скуштувати воду, Роланд її зупинив:

– Тим, хто хоче пити цю воду, спочатку треба її закип'ятити! Вода з тієї бочки підходить тільки для миття рук і прийняття ванни!

– А це не... Принцип сифона чи як його там? – Ганна глянула на Роланда, блиснувши інтелектом у глибині своїх синіх очей.

– А це що таке? – Поцікавилася Колібрі, задерши руку вгору.

Під впливом Скролл кожна відьма давно вже навчилася підіймати руку щоразу, коли хоче щось спитати.

– Елементарна фізика каже, що коли рівень рідини у двох сполучених судинах не дорівнює, то під впливом гравітації рідина прагнутиме вирівнятися самостійно, – Ганна пояснила те, як сама зрозуміла принцип. – Наше місце знаходження нижче, ніж висота резервуара, тому вода сюди й тече.

– Абсолютно вірно! – похвалив її Роланд. Те, що дівчина змогла скорегувати своє знання і реальне життя, багато говорило про її талант.

– А це що таке? – поцікавилася Найтінгейл, тицьнувши пальцем у душ. – І чому там так багато дірочок?

Роланд відкрив кран душу, і з насадки миттю полилася вода.

– Це щоб приймати ванну було легше. Стоячи під душем вимитися набагато простіше та й швидше.

– Так ось чому Ви весь цей тиждень ходили замком! Ви робили так, щоб приймати ванну було зручніше! – Лілі підібгала губи. – Так, це і справді гідно розкішного лордівського життя.

– Лілі! – насупившись, гаркнула Скролл.

– Та гаразд, – відмахнувся Роланд, показуючи, що не проти таких слів. – Пошук насолод це безперервний двигун людського прогресу, і тут я не став винятком.