Розділ 73

Розділ 73. Тест Артилерії

На захід від Прикордонного міста, недалеко від річки Чишуй.

Сніг не дозволяв візку рухатися далі, група людей витратила вже півдня на спробу довезти вантаж до поля для артилерії.

– Ну, і що це? – Поцікавився Картер, який вже звик, що Принц постійно щось винаходить. – Просто величезна рушниця?

– Ну, ти майже правий, – погодився Роланд. Він наказав людям зняти з гармати тканину, щоб встановити кут нахилу. Він поставив гармату паралельно землі, націливши її на кучугуру.

Принцип роботи гармат і рушниць був схожим, тож називати гармату великою рушницею було не так вже й неправильно. Гармата, яку Роланд вирішив випробувати, могла стріляти п'ятикілограмовими ядрами. Перед підпалом шнура, звичайно, треба було зарядити в гармату порох і саме ядро. Для візка, на якому перевозилася гармата, Роланд постарався зробити креслення максимально схожі на ті, які використовувалися у його минулому світі – він бачив їх у підручниках історії. Втім, Роланд трохи допрацював візок – наказав замінити багато частин, які зазвичай робилися з дерева, на металеві.

Він витратив на виготовлення візка для гармати майже стільки часу, як і на саму гармату. У трьох досвідчених теслярів на неї пішов цілий тиждень – найскладнішими були колеса з діаметром у половину людського зросту.

Спочатку теслям довелося заготовити чотири бруски однакового розміру. Потім ці бруски розігріли настільки, що їх можна було згинати, а потім ножем прибрали надлишок. Незабаром на дерев'яні колеса були надіті залізні пластини – на це пішло понад чотири доби.

В очах Роланда рідкісна гармата, та ще й збудована вручну, вартувала його уваги. Зараз, коли він витяг її для першого тесту, він уже зробив пару прикидок.

Головний лицар Картер і командир патрульних Залізна Сокира обидва стояли поруч із ним, втім, як завжди. Ще тут знаходилася особиста охорона Роланда та двадцять членів патруля, які служили саперами та спостерігачами. Відьми – Найтінгейл та Блискавка – теж були тут. Упередження до відьом було виведено практично нанівець завдяки Нані. В очах патруля Нана була другою найважливішою персоною в місті, після Принца, звичайно.

– Зазвичай для початку нам потрібно акуратно почистити ствол гармати.

Роланд сказав цю фразу і замислився. Він міг з легкістю уявити в думці креслення гармати, але як чистити дуло він не знав. Копаючись у пам'яті та згадуючи різні фільми, він намагався збагнути, що потрібно робити, але хто знає, наскільки ефективним виявиться придуманий процес?

Блискавка натхненно схопила швабру і почала чистити гармату. Її договір говорив, що поки їй пропонують грати з винаходами Роланда, вона йому у всьому допомагає, причому навіть не вимагаючи ніякої оплати або ще чогось такого роду.

Роланду потрібно було заощадити гроші, тому він з радістю вхопився за пропозицію. Втім, над секретними проєктами він все ще мав право працювати в таємниці. У його голові крутилося безліч ідей, які ще мали втілити. Зараз він іноді розповідав блискавці про маленькі деталі планів, щоб її відволікти.

Розмахуючи шваброю туди–сюди, Блискавка примудрилася вичистити з дула сміття, але чистку треба було проводити двічі. Схопивши іншу швабру, відьма працювала мовчки доти, доки не закінчила й другий захід.

– Усі бачили? – поцікавився Роланд у натовпу варти та патрульних. Це випробування гармати служило ще тренуванням. Якщо Роланду вдасться прискорити процес виготовлення рушниць, то патрульних доведеться перетворити на піхоту, замінивши їх списи на вогнепал. Але навіть у такому разі їм доведеться дуже багато тренуватися, щоб з легкістю поводитися з обома типами вогнепальної зброї.

Помітивши, що кожен зі спостерігачів кивнув, Принц дозволив Блискавці продовжити.

Спочатку дівчинка полізла в сумку і вивудила звідти паперовий пакунок з порохом, який арматурою потім заштовхала в кінець стовбура. Потім вона взяла ядро ​​і, так само арматурою, зарядила його в гармату. Після дівчинка дістала бікфордовий шнур і засунула його крізь отвір у гарматі так, щоб він проткнув паперову обгортку порохового заряду. На цьому приготування було закінчено.

Люди відійшли на п'ятнадцять метрів від гармати – на випадок, якщо станеться щось непередбачене. Блискавка, яка стояла найближче до гармати, побачила, як на дроті майнуло кілька іскор, але він миттєво догорів до ствола.

Потім пролунав гучний вибух – повітря з гармати видуло так швидко, що він підняв сніг, що лежав біля гармати.

Теоретично, зона ураження п'ятикілограмового ядра складала приблизно кілометр.

Ядро летіло вперед прямо навіть без нахилу ствола.

Звук, з яким ядро ​​пробило поставлені за сотні метрів металеві обладунки, почули всі. Падіння на сніг, здавалося, зовсім не сповільнює ядро ​​– воно відскакувало від землі й летіло далі.

Після того, як дим розсмоктався, Роланд, Картер і Залізна Сокира вирушили перевіряти ціль.

Діставшись обладунків, вони помітили, що ті були сплющені, а прямо в центрі зяяла кругла дірка.

Втім, ядро ​​все продовжувало котитися – воно вилетіло ще на сотню метрів уперед. Воно котилося та котилося, демонструючи величезний запас енергії.

– Яка жахлива пробивна сила, – промовив Картер. Він уже в фарбах уявив, що трапиться з ворогами, що стоять групою, в яких вистрілять з декількох таких гармат. Все поле бою перетвориться для них на пекло.

— Три милосердні божечки!.. — почав раптом молитися Залізна Сокира. Йому здалося, що Роланд – посланець матері землі. Ну а хто ж ще, окрім, хіба що Божественного посланця може привнести у світ таку жахливу міць? 

Він уже трохи вивчив хімічний склад пороху – його було досить легко зробити із загальнодоступних компонентів, треба лише знати пропорції. Полум'я було гнівом матері землі, а ще її найпотужнішою зброєю. Принаймні в це вірили жителі півдня. Щоразу, коли вони бачили виверження вулканів, вони невтомно молилися.

Загалом, результати тесту виявилися саме такими, на які Роланд від п'ятикілограмового ядра і очікував. У його світі золоті роки гармат припали на громадянську війну в США та війну з Наполеоном.

Роланд після заряджав гармату різною кількістю пороху – просто подивитися, як це позначиться на далекобійності. Він знав, що надто великим обсягом можна пошкодити гармату, але він повинен був знати максимальну кількість.

Після трьох пострілів із різною кількістю пороху на гарматі все ще не було видно жодних знаків деформації. Очевидно, що гармата була виготовлена ​​з відмінної сталі. Зрештою, Роланд вирішив, що вони будуть використовувати пороху більше на двадцять відсотків від кількості, з якою стріляли вперше. Потім він провів кілька пострілів, щоби вибрати навідників.

– Ваша Високість, це без сумніву потужна зброя, але вона надто вже важка. Якщо раптом ми в'їдемо в якусь ямку, то навряд чи вже з неї виїдемо, – Картер миттєво знайшов недолік у цій конструкції. – Ну  ось що: після кожного пострілу треба чистити дуло мокрою шваброю, а потім перезаряджатися. Це ж треба тягати і порох, і ядра, і швабри, і саму гармату... Боюся, для обслуговування однієї гармати вам треба п'ять – шість осіб.

– Звичайно, але воно ж того варте! Якщо ми зможемо використати дві–три гармати, то герцог... Ні, я хотів сказати, демонічні тварюки на зразок тієї гігантської черепахи більше не зможуть проломити наші стіни! – Роланд закашлявся. Мало не спалився! А щодо мінусів таких гармат... Він збирався вирішити їх усіх доставлянням. Він перетворить звичайні кораблі на парові за допомогою своєї парової машини. Навіть якщо у нього будуть лише древні прості човники, він все одно оснастить їх складною механічною системою.

Тому замість того, щоб написати в Вербове місто і зажадати іншого човна для торгівлі, він просто купив двощогловий кораблик. За допомогою Венді він зможе доставити гармати навіть у тил герцога. Якщо він зможе атакувати супротивників одразу з двох сторін, то запросто їх усіх знищить.