Розділ 74

Розділ 74. Проєкт суднобудування

– Що? Чому це ми не можемо собі дозволити купити човен? – обурено поцікавився Роланд, швидко переглядаючи звіт за своїм запитом про придбання звичайного двощоглового човна, який залишили у нього на столі.

Беров прокашлявся і почав пояснювати:

– Ваша Високість, це на цей момент неможливо. Сам човен стоїть близько вісімдесяти–ста двадцяти золотих роялів, але це чиста ціна за виробництво. Ще слід враховувати, що і команді платити доведеться, таким чином усі витрати на один човен становитимуть трохи вище за дві сотні золотих роялів.

– Я що, не сказав, що нам не потрібні матроси та керманич? Капітан нам теж не потрібен, нам потрібний просто порожній човен! – Роланд у гніві забарабанив по столу, ніби намагаючись цим підкріпити свою думку. Присутність Венді дозволяє сильно скоротити команду, необхідну для перегонки корабля. Кораблі, що зазвичай йдуть по річці, пересувалися лише в одному напрямку, тому для управління ними потрібно було лише підняти вітрила. Витрати на керманича і команду матросів були абсолютно марними – якщо вони мають відьму, здатну контролювати вітер, то вони однозначно зможуть без зайвих зусиль рухатися вперед.

– Ваша Високість, у Вербовому  місті немає пропозицій, що відповідають вашому запиту, – почав докладно пояснювати Беров. – Здається, ви взагалі нічого не знаєте про індустрію кораблебудування. Зазвичай власник судна і його капітан, може бути як торговцем, так і зі знаті.

Якщо капітан – торговець, тоді він подорожує між містами з метою купівлі та подальшого перепродажу різних товарів. Якщо він зі знаті, то на своє місце капітана він бере найманця, якому потрібен корабель. Але найманцям зарплату платять не раз на місяць, а одразу за термін від одного до трьох років.

– Зазвичай судно та його команда міцно пов'язані. Ви хочете придбати у капітана судно, але не наймати його команду – у такому разі капітан зазнає збитків, адже зарплату своїм людям він уже віддав. Навіть для когось зі знаті вісімдесят золотих роялів не така вже й дрібна сума. Після торговельних угод з Вербовим містом, що ми провели на початку місяця, у міській скарбниці ми маємо зараз триста п'ятнадцять золотих роялів. Якщо ми витратимо половину з них на човен, то не зможемо видати зарплату патрульним, – Беров випалив це на одному диханні, але потім зупинився і ковтнув холодного елю.

Трохи поміркувавши над почутим, Роланд простяг:

– Ти сказав «зазвичай»...

– Так, – кивнув Беров, – є два випадки, коли кораблі продаються без найнятих команд. Перший випадок це коли торговцю терміново потрібні гроші, тому він розпродає майно – спочатку він розпускає матросів, а потім намагається продати корабель якнайшвидше. Другий випадок – коли торговець хоче купити собі новий корабель, тож позбавляється старого. Обидва випадки, звичайно, дуже вдалі угоди, але вони трапляються дуже рідко.

– Стривай, – спохмурнів Роланд. – Ти сказав "купити собі новий корабель"... А звідки в такому разі кораблі беруться?

– З Кліруотерського порту, чи району Морського бризу, чи з Форсайту. Кораблі будуються тільки в містах з морськими портами та великими доками.

Роланд замовк, обмірковуючи. Отож Беров мав на увазі, коли казав, що в Вербовому місті він таких пропозицій не знайде.

 Втім, Принц поки що не може дозволити собі подорож до всіх тих міст, вони надто далеко, та й без команди він навряд чи зможе пригнати корабель сюди, до Прикордонного міста.

– Ну якщо така справа, то тоді мені потрібно ще раз все обміркувати Радник, помітивши що Роланд поринув у роздуми, мовчки вийшов із кімнати.

У планах Роланда на майбутнє кораблі відігравали дуже важливу роль – якщо у нього не буде способу швидко доставити артилерію до фортеці, то, логічно припустити, в битві використовувати її не вийде. Особиста армія герцога в основному складалася з армії самої фортеці, а також з продавців, селян та інших. Швидкість пересування мала досить повільну.

Але артилерія рухалася ще повільніше! Картер тоді вірно сказав – якщо колесо гармати потрапить у якусь вибоїну, то далі гармату не посунеш. В цьому столітті ж не існує асфальтованих доріг, зрештою, та навіть простих вимощених каменем доріг не було! У ці часи люди переважно ходили пішки, протоптуючи стежки. Якщо погода була сонячна, то дороги були тверді, але щойно йшов дощ, все перетворювалося на бруд.

Зрештою, Роланду, як і завжди до цього, залишалося розраховувати лише на себе.

Він розгорнув на столі аркуш паперу і почав записувати необхідні параметри.

Перше: корабель повинен здійснювати перевезення однієї–двох гармат та ще тридцяти людей, причому їм потрібно буде керувати не механічно, а за допомогою вітрил.

Друге: корабель ходитиме тільки річками, тому корпус у нього має бути низьким, але міцним.

Третє: їм має бути легко керувати, патруль повинен справлятися з цим після кількох уроків.

Трошечки помедитувавши над вимогами, Роланд вирішив, що найкраще йому підходить Ліхтер (баржа з плоским дном).

Загалом перед Роландом стояло завдання знайти одну з таких барж, які він кілька разів уже бачив що проходили по річці. У його минулому житті такі баржі возили пісок чи гравій, їхній низький центр тяжіння був практично на рівні водної гладі. Щоправда, для переміщення баржі ще знадобиться буксир.

Визначившись з типом човна, Роланд почав підбирати потрібний для будівництва матеріал.

Взявши інший листок, він записав три варіанти: дерево, залізо та бетон.

Дерев'яні кораблі належали до раннього віку суднобудування – з дерева робили все, від простих човників до величезних лінкорів. Їх можна було використати скрізь – і на річках, і в океанах. Але, на жаль, Роланд абсолютно не знав, як із дерева будувати баржі, та й будівельників у нього не було. Якщо він спробує збудувати корабель, ґрунтуючись лише на своїх вміннях, то в нього вийде максимум величезний човен, який у будь–який момент може розвалитися.

Залізні кораблі будували приблизно за такою ж технологією, як і вдома – брали дві величезні балки, прилаштовували їх хрест–навхрест один до одного, таким чином формуючи кіль. Потім сформований кіль покривали листами заліза. В принципі, Ганна могла б таке організувати, причому повністю герметизувати шви. Але на жаль, на це піде занадто багато заліза, а його і так уже мало залишилося – такий спосіб не підходив, оскільки краще залізо витратити на будівництво ще кількох парових машин і гармат.

Залишився третій варіант – будівництво кораблів із бетону. Міські стіни були вже повністю готові, тому у місті був надлишок сировинних матеріалів для бетону. Якщо Ганна знайде час допомогти затвердити бетон, його вистачить на одну–дві баржі. Та й сам процес виготовлення такої баржі був набагато простішим, ніж процес виготовлення залізної. Роланду лише потрібно зробити дерев'яну форму, укріплену залізними зчіпками, і залити її бетоном. Таким нехитрим чином вони навіть тут можуть побудувати парочку бетонних човнів для тієї ж риболовлі. Ще один плюс такого підходу: бетон не іржавіє. Мало того, його й особливо доглядати не потрібно, та й витрати на будівництво будуть набагато нижчими. Бетонні кораблі дуже міцні та довговічні – попри те, що Роланд не вмів будувати кораблі, здатні перетнути океан, спорудження звичайної вантажної баржі особливих труднощів у нього не викликало. Він зітхнув – однією проблемою менше.

Тримаючи в думці потрібні деталі, він швидко схопив перо і почав робити начерки для майбутньої баржі.

***

Невелика зона неподалік річки Чишуй була обгороджена стінами.

З метою якнайбільше полегшити процес виробництва, Роланд наказав обгородити місце якомога ближче до самої річки.

Там побудували навіс для захисту цементу від вітру і снігу, і поставили два басейни з вугіллям, що горить, щоб запобігти падінню температури та псуванню бетону.

Теслярі вже встигли побудувати дерев'яні форми для відливання баржі – ніс був у формі півкола, щоб зменшити тиск води, а корми – повністю плоскою, щоб збільшити місткість. У довжину баржа була приблизно як три її ширини – близько двадцяти чотирьох метрів. Зазвичай човни будували пропорції вісім до одного, тому така баржа була досить нетиповою. Також на баржу встановили дві щогли та з'єднали їх із залізними балками. На палубі знаходилося запасне кермо. Весь корабель був укріплений залізними смугами, що стягуються.

Попри те, що в самому бетоні не було арматури, це не було мінусом – Ганна непогано попрацювала над скріпленням металевих смуг, які формували залізний каркас всього корабля.

Щойно каркас, щогли та інше було встановлене, Роланд віддав команду робітникам, щоб ті заливали форму бетоном.

Бетон заливали повільно та акуратно, формуючи щось на кшталт басейну. Середина корабля була порожньою, але стіни були приблизно метрів п'ять. Збоку це було схоже на просту чавунну ванну.

І ніхто з присутніх, навіть Ганна, ніколи не зміг би припустити, що цей дивний матеріал, з якого вони будували стіни, можна ще й використовувати в будівництві кораблів.