Розділ 86
Розділ 86. Вибір Відьом
Лівз не знала, наскільки ще вистачить сил. На зворотний шлях до табору Асоціації в Непрохідних горах із Пустошів у неї пішло майже півмісяця. Намагаючись уникнути зустрічі з демонічними тварями, вона рухалася перебіжками – від дерева до дерева, від дупла до дупла, перед кожним ривком акуратно і ретельно оглядаючи місцевість у пошуках тварин. Їй було прикро через те, що рухається повільно, але іншого шляху в неї не було – якби її помітили тварини, то одна вона відбитися не змогла б.
Дияволи вбили щонайменше десять сестер, а ті, кому пощастило залишитися живими, були зовсім не воїнами. У той самий момент, коли один із дияволів стрибнув у натовп і влаштував різанину, сестри розбіглися в усіх напрямках, але в результаті лише декільком вдалося дістатися до табору. Коли Лівз думала про загиблих сестер, її серце постійно боліло.
Той факт, що їй протягом усього шляху довелося ховатися, поглинав дуже багато магічних сил, тому щодня Лівз могла проходити лише шістнадцять кілометрів. Їй доводилося старанно заощаджувати силу, щоби не померти ночами.
Вся їжа, яка була в неї з собою, давно закінчилася, так що Лівз ще доводилося шукати дикі фрукти та коріння у спробах вгамувати вічний голод. До того ж її тепловий медальйон–емблема Асоціації давно розрядився, тож тепло Лівз намагалася зберегти, обмотавшись корою.
Щоразу, коли вона думала про загибель тих молоденьких відьом, яких сама й поклялася захищати, Лівз не могла втриматися від гірких сліз. І, ніби всього перерахованого вище було недостатньо, в одну прекрасну ніч Лівз ще й пережила свій черговий укус демона.
Через те, що їй довелося пережити в пустках, вона зовсім забула про укус, і той наздогнав її раптово. Раптом Лівз відчула, ніби її грудну клітину розірвало і біль швидко розлився по всьому тілу, практично позбавивши дівчину свідомості. Взяти себе в руки Лівз спромоглася тільки тоді, коли прокусила власний язик і відчула у роті присмак крові.
Тоді, лежачи у величезному дуплі, Лівз від болю кілька разів навіть поривалася здатися і померти, але потім згадувала про те, що двадцять (у кращому разі) сестер, що втекли від Дияволів зараз, можливо, чекають її в таборі, страждаючи від жахливих ран, зцілити які може лише Лівз. Ця думка надавала дівчині сили.
На щастя, надто довго страждати від укусу їй не довелося. Коли вона вирвалася із кошмару, то виявила, що лежить у дуже широкому дуплі. Справа була дуже погана – труха буквально вимокла в крові Лівз. Злякавшись, що на запах крові прийдуть демонічні тварюки, дівчина, пересиливши себе, зняла з себе закривавлений одяг і голою втекла до нового укриття. Там вона пошила для себе з листів, які вона виростила магією, нові й теплі речі – голкою служила тоненька гілочка, а нитками – ліани.
Під час повернення назад у табір вона не мала ні готової теплої їжі, ні гарячої води. Ступивши нарешті на територію Непрохідного гірського масиву вона дійшла висновку, що потрібно виготовити ще два шари одягу, а ще утеплити ноги та руки. Втім, проти температури, що швидко опускається, це не допомогло, тому Лівз, що йшла по глибокому снігу, відморозила собі пальці на ногах. Таким чином, постійно зупиняючись на відпочинок і не відчуваючи ступні, Лівз дісталася залишеного відьмами табору.
І як тільки вдалині вона побачила знайому постать однієї з сестер, Лівз знепритомніла і повалилася на підлогу.
Вона лежала непритомна дві доби, за цей час стан її обморожених ніг погіршився настільки, що їх неможливо було вилікувати навіть за допомогою магії Лівз. Прокинувшись і зрозумівши, що ніяк не зможе зупинити гангрену, дівчина вирішила відрізати по одному пальцю з кожної ноги.
Втрачені пальці не надто засмучували Лівз – адже їй, зрештою, вдалося вижити. У порівнянні зі справами тих сестер, яким так і не вдалося повернутись, їй дуже пощастило. Втім, побачивши величезну кількість білих стрічок, які носили інші сестри, Лівз впадала у стан практично неконтрольованого горя.
З табору йшли сорок дві відьми, повернулися лише шість. Коли Лівз спромоглася заспокоїтися, то поцікавилася, як же іншим вдалося дістатися.
Вона вже знала, що на самому початку бою з Дияволами ті відьми, чия магія не могла бути використана в бою, вирішили спробувати успіх і спробувати повернутися до табору в горах.
У першу ніч втікачів атакувала зграя демонічних тварин – ведмедів, що мутували. Групі знову довелося тікати. Те, що відьми знову примудрилися нарватися на демонічних тварин, було для них поганим знаком – але альтернативи у них не було.
На ранок їх атакувала ще одна зграя – цього разу вовки – і тепер втекти вдалося лише восьми сестрам. На щастя, як тільки група дісталася Непрохідного гірського масиву, тварини їм більше не зустрічалися.
Коли їм, нарешті, кілька днів тому вдалося дістатися табору, двоє відьом зазнали щорічного укусу демона. Чи через те, що їм довелося до цього випробувати пекельний жах, чи через повне розчарування у світлому майбутньому, бідолахи навіть не спробували боротися і своїх укусів не пережили. Оскільки на той момент жодна бойова відьма поки що назад не повернулася, ті, хто вижив, припустили, що вони всі загинули. Тому на повернення Лівз ніхто й не чекав.
Нарешті, хтось набрався сміливості запитати:
– Ну... А що сталося з іншими сестрами? Скарлетт, Шукачкою вітру? З нашою наставницею Карою, зрештою, їм вдалося вижити? Лівз похитала головою і прошепотіла:
– Я єдина вижила.
– А ти... – тихо заговорила Скролл, але обірвала себе на півслові, вже знаючи відповідь. Натомість вона сказала, – Тобі слід добре відпочити. І ще... – вона секунду сумнівалася. – Лівз, тут ось що...
– Що? – вимотано поцікавилася Лівз.
– Поки ти тут валялася непритомна, ми з сестрами поговорили і прийшли до такого рішення. Якщо Кара не повернеться, то, сподіваємося, ти займеш місце нашої наставниці. Лівз, яка не чекала такої каверзи, навіть заплющила від здивування очі, щоб трохи поміркувати. Так, Асоціація Співробітництва Відьом втратила дуже багато людей, якщо відразу ж не вибрати нового лідера, то, швидше за все, вона зовсім розпадеться. Але головною метою цієї спільноти був пошук Святої гори, де можна було здобути мир і свободу. А тепер пошуки закінчено. Сама думка про "Святу гору" – це лише качка. Святої гори ніде немає, ні в межах непрохідного гірського масиву, ні в глибині пусток. Навіщо тоді взагалі збирати Асоціацію?
Думки Лівз хаотично кидалися в неї в голові. Вона не дивилася на сестер, але спиною відчувала їхні уважні погляди. Вони чекали на відповідь. Її сестрам потрібна була людина, яка поведе їх уперед. Хтось, хто ще не здався.
Після довгої тиші Лівз нарешті заговорила:
– Ми... Ми підемо шукати Найтінгейл.
Почувши ці слова, відьми здивувалися.
– Ну, і навіщо нам йти її шукати?
– Ти маєш на увазі, що нам теж треба йти до Прикордонного міста?
– А якщо вона нам збрехала?
– Венді там, з нею.
– Венді, мабуть, уже давно померла.
Втомившись від галасу, Скролл заплескала в долоні, намагаючись усіх заспокоїти, а потім поцікавилася у Лівз:
– А що робитимемо, якщо й Найтінгейл видала нам таку ж качку?
– Ви можете почекати за містом, трохи вдалині, там безпечно, – відповіла Лівз, розплющуючи очі. – Я спочатку розвідаю ситуацію, щоб зрозуміти, збрехала Найтінгейл чи ні. Гаразд, зараз я поки що прийму позицію наставниці, але... Але якщо мене в місті вб'ють, то наставницею стане Скролл і відведе сестер у безпечне місце.
– Але ж я... – почала була Скролл, але Лівз її перебила.
– Я знаю, що твоя магія не призначена для бою, та й у принципі ти «непотрібна» в щоденній таборовій рутині. Але тепер я розумію, що в лідері важлива не сила магії. Наставниця має бути дуже розумною, а не дуже сильною, шкода лише, що ми пізно зрозуміли.
Якби нашим лідером була обережна та терпляча Венді, ми б зараз у такій ситуації не опинилися б. Ти і Венді одними з перших приєдналися до Асоціації, тож ти й так уже одна зі Старших сестер. Коли ти йшла в гори, то пройшла через все королівство, тож досвіду в тебе дуже багато. Ти обережна і не вважаєш, що ти найкраща. Так що тут просто немає людини, якій роль наставниці підходить краще, ніж тобі.
Скролл довгий час мовчала, потім запитала:
– А якщо Найтінгейл сказала правду?
– Ну, тоді сенсу в існуванні Асоціації Співробітництва Відьом більше не буде, – повільно пояснила Лівз. – Адже це означатиме, що Прикордонне місто і є наша Свята гора.
Коментарі